Комуністичний інтернаціонал: відмінності між версіями

З ініціативою створення Комуністичного інтернаціоналу, як Третього інтернаціоналу, у відповідь на негаразди із [[Соціалістичний інтернаціонал|Другим інтернаціоналом]], виступив [[Ленін|В. Ульянов]]. У статті «Війна і російська соціал-демократія», написаній у вересні і надрукованій 1 листопада 1914 року, він писав:<br/>

{{lang-ru|«2-й Интернационал умер, побежденный оппортунизмамоппортунизмом. Долой оппортунизм и да здравствует очищенный не только от «перебежчиков», но и от оппортунизма 3-й Интернационал!… 3-му Интернационалу предстоит задача организации сил пролетариата для революционного натиска на капиталистические правительства, для гражданской войны против буржуазии всех стран за политическую власть, за победу социализма»}}<ref>Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив.&nbsp;— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 80. ''У п'ятому виданні творів В. Леніна, т.&nbsp;зв. «Повному зібранні творів» цих слів немає''</ref>.

Другий інтернаціонал, що був заснований 1889 року в [[Париж]]і як спілка соціалістичних партій, своїм корінням походив від [[Перший Інтернаціонал|Першого інтернаціоналу]], створеного [[Карл Маркс|Карлом Марксом]]. 1914 року, з початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]], Другий інтернаціонал розпався. Ліві партії, такі як німецька [[Соціал-демократична партія Німеччини|SPD]], австрійська [[Соціал-демократична партія Австрії|SDAPÖ]], британська Лейбористська партія, стали на бік політики своїх національних урядів, наприклад, [[Burgfrieden]] в Німеччині. Ліві супротивники війни 1915 року у [[Швейцарія|Швейцарії]] провели так звану [[Ціммервальдська конференція|Ціммервальдську конференцію]], а 1916 року&nbsp;— конференцію у сусідньому селі Кінталь. В Ціммервальді було ухвалено складений [[Лев Троцький|Троцьким]] ''Ціммервальдський маніфест''. Але міжнародну співпрацю в рамках робітничого руху відновити не вдалося. Оцінивши становище Ціммервальдського об'єднання у квітні 1917 року В. Ленін наполягав: «Потрібно заснувати саме нам, саме зараз, без затримки ''новий'', революційний, пролетарський Інтернаціонал або ж, вірніше, не боятися визнати на повен голос, що він ''вже заснований'' і діє»<ref>В. Ленин. Задачи пролетариата в нашей революции.— Полное собрание сочинений. Изд. пятое. Том 31. Март&nbsp;— апрель 1917.&nbsp;— М.: Изд-во политич. лит-ры, 1974.— С. 177.</ref>.

Нарешті, здійснений 1917 року в Росії [[більшовики|більшовиками]] на чолі з Леніним та Троцьким [[жовтневий переворот]] та створення Радянської Росії призвело до поділу лівих партій на табори прихильників реформізму/соціал-демократії та комуністів із революційними гаслами.

Разом із тим, Комінтерн являв собоюбув не лише апаратапаратом, що знаходивсяперебував у Москві. Він був також об'єднанням організацій та людей, що сповідували певну ідеологію, організуючим та керівним центром комуністичного руху ув багатьох країнах світу. Компартії деяких країн відігравали помітну роль у соціально-політичному житті своїх країн, що було об'єктивно обумовленозумовлено радикальною тенденцією у робітничому русі. Саме цим було обумовленезумовлене існування, вплив та певна самостійність деяких компартій, що входили до Комінтерну, особливо у 20-ті роки. Але, як тількищойно політика Комінтерну та компартій відривалися від свого коріння, їхній вплив зменшувався і, врешті-решт, це привело до його ліквідації.