Апартеїд: відмінності між версіями

У 19 ст. Британська колоніальна адміністрація ввела систему т.&nbsp;зв. Пропускних законів в [[Капська колонія|Капській колонії]] і колонії Наталь.<ref name="countrystudies-15">{{cite web |url=http://countrystudies.us/south-africa/15.htm |title=Africans and Industrialization |accessdate=2008-07-14 |author=U.S. Library of Congress |last= |first= |authorlink= |coauthors= |date= |work= |publisher=US Federal Research Division of the Library of Congress |pages= |language= |doi= |archiveurl= |archivedate= |quote=}}</ref><ref name="wcupa-his311">{{cite web|url=http://courses.wcupa.edu/jones/his311/lectures/22sa-boe.htm|title=HIS 311 Lecture on Southern Africa 1800–1875|accessdate=2008-07-14|author=Jim Jones|year=2002|publisher=West Chester University of Pennsylvania|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HZtIA8SJ?url=http://courses.wcupa.edu/jones/his311/lectures/22sa-boe.htm|archivedate=2013-06-23|deadurl=no}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.ccds.charlotte.nc.us/History/Africa/04/Jsmith/Jsmith.htm|title=Pass Laws|accessdate=2008-07-14|author=Jessica Smith|date=|publisher=Charlotte Country Day School|deadurl=404yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080611233628/http://www.ccds.charlotte.nc.us/History/Africa/04/Jsmith/Jsmith.htm|archivedate=2008-06-11}}</ref>

Виборчий та Балотувальний Акт [[1892]]&nbsp;р. встановлював фінансовий і освітній ценз для чорних виборців [9], а Натальська Законодавча Асамблея у [[1894]]&nbsp;р. ухвалила Білль, що позбавляв індіанців права голосу.<ref>Gish, Steven (2000). ''Alfred B. Xuma: African, American, South African.'' New York University Press. p. 8.</ref><ref>Hoiberg, Dale; Ramchandani, Indu (2000). ''Students' Britannica India, Volumes 1-5.'' Popular Prakashan. p. 142.</ref>. У [[1905]] році Загальний Білль з регуляції пропусків відмовив чорношкірим у голосування загалом, обмежив їх ареал пропускних територій і встановив горезвісну систему пропусків<ref>Allen, John (2005). ''Apartheid South Africa: An Insider's Overview of the Origin And Effects of Separate Development.'' iUniverse. p. xi.</ref>. Потім послідували Азіатський Реєстраційний Акт ([[1906]]), який вимагав від всіх індійців зареєструватися і пред'являти пропуски<ref>Nojeim, Michael J. (2004). ''Gandhi and King: the power of nonviolent resistance.'' Greenwood Publishing Group. p. 127.</ref>, Південно-Африканський Акт ([[1910]]), що надавав виборчі права білим, надаючи їм повний політичний контроль над усіма іншими расовими групами і позбавляв права чорношкірим сидіти у парламенті,<ref name=l68>Leach, Graham (1986). ''South Africa: no easy path to peace.'' Routledge. p. 68.</ref> Акт про осілість (''Native Land Act'')([[1913]]), які забороняв усіх чорношкірим, за винятком тих, що в Капській провінції, купувати землі за межами резервацій,<ref name=l68/> ,<ref>Tankard, Keith (May 9, 2004)</ref>. Білль поселенців у міських територіях ([[1918]]), що визначав для чорношкірих певні місця для проживання («локації»),<ref>Tankard, Keith (May 9, 2004). [http://www.knowledge4africa.com/worldhistory/proto-apartheid09.htm Chapter 9 The Natives (Urban Areas) Act] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081120022848/http://www.knowledge4africa.com/worldhistory/proto-apartheid09.htm |date=20 листопад 2008 }}. Rhodes University. knowledge4africa.com.</ref> Міський Акт ([[1923]]), який встановлював сеґрегацію за місцем проживання і забезпечив дешевою робочою силою промисловість під керівництвом білих, Акт про колір в барах ([[1926]]), що запобігання будь-якому чорному мати кваліфіковану професію, Акт про місцеве самоврядування ([[1927]]), що зробив Британську корону, а не вождів, вищою главою у всіх африканських справах,<ref>Baroness Young&nbsp;— Minister of State, Foreign and Commonwealth Office (July 4, 1986). [http://hansard.millbanksystems.com/lords/1986/jul/04/south-africa#S5LV0477P0_19860704_HOL_99 South Africa House of Lords Debate vol 477 cc1159-250]. Hansard.</ref> Акт батьківщини і довіри ([[1936]]), який доповнював Акт про осілість і землю (1913), і в тому ж році Акт про представництво корінних жителів, який вилучав попередніх чорних виборців з списку виборців у Капській провінції.<ref>[http://www.sahistory.org.za/pages/chronology/thisday/representation-of-natives-act.htm The Representation of Natives Act]. sahistory.org.</ref>. Одні з перших складових узаконення сеґрегації були ухвалені урядом [[Смутс Ян|Яна Смутса]], який очолював Об'єднану партію. Це був Біль про азіатське землекористування ([[1946]]), який забороняв будь-який подальший продаж землі індійцям<ref>{{cite web|url=http://www.anc.org.za/ancdocs/history/congress/passive.html|title=Indian Passive Resistance in South Africa, 1946–1948|first=E.S.|last=Reddy|deadurl=404yes|accessdate=9 липень 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100616082544/http://www.anc.org.za/ancdocs/history/congress/passive.html|archivedate=16 червень 2010}}</ref>.

На виборах [[1948]]&nbsp;р. основною африканерською націоналістичною партією була ''Herenigde Nasionale Party'' (Возз'єднана Національна партія) під керівництвом протестантського священнослужителя [[Малан Даніель Франсуа|Даніеля Франсуа Малана]], яка побудувала свою передвиборчу кампанію на ідеї політики апартеїду.<ref>{{cite web|url=http://africanhistory.about.com/library/bl/blSAApartheidFAQ.htm|publisher=about.com|title=Apartheid FAQ|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HZtIkRgz?url=http://africanhistory.about.com/library/bl/blSAApartheidFAQ.htm|archivedate=2013-06-23|accessdate=2010-07-10|deadurl=no}}</ref><ref name="sahistory-1948election">{{cite web|url=http://www.sahistory.org.za/pages/governence-projects/SA-1948-1976/1948-election.htm|title=The 1948 election and the National Party Victory|accessdate=2008-07-13|author=|date=|work=|publisher=South African History Online|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HZtJOM00?url=http://www.sahistory.org.za/topic/union-south-africa-movement-towards-republic|archivedate=2013-06-23|deadurl=no}}</ref> Вона з невеликим відставанням перемогла Об'єднану партію Смутса і сформувала коаліційний уряд з іншою африканерською націоналістичною партією&nbsp;— Африканерською партією. Малан став першим прем'єр-міністром часів апартеїду, і обидві партії пізніше об'єднались у Національну партію (НП).

Освіта була розділена нормами Освітнього закону бантустанів від [[1953]]&nbsp;р., який встановив окремі системи освіти для африканських студентів, і був покликаний підготувати чорношкірих до життя трударів<ref name="byrnes">{{cite book|last= Byrnes|first=Rita M.|title=South Africa: A Country Study|publisher = GPO for the Library of Congress|year=1996| location=Washington|url=http://countrystudies.us/south-africa/}}</ref> У [[1959]]&nbsp;р. окремі університети були створені для чорних, кольорових і індійців. Існуючі університети не могли зараховувати нових чорношкірих студентів. Африкаанс Медіум декрет [[1974]]&nbsp;р. вимагав використання мови африкаанс та англійської мов як рівноправних у вищих навчальних закладах за межами компактного проживання африканерів<ref name="afrikaans_medium_decree">{{cite web|url=http://africanhistory.about.com/library/bl/blsaJune16decree.htm|title=The Afrikaans Medium Decree|accessdate=2007-03-14|publisher=About.com|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HZtKfLNM?url=http://africanhistory.about.com/od/apartheid/a/AfrikaansMediumDecree.htm|archivedate=2013-06-23|deadurl=no}}</ref>.

У 1960-х, 1970-х і на початку 1980-х років, уряд проводить політику переселення, щоб змусити людей перейти на відведені їм «етнічні райони». За деякими даними, три з половиною мільйона людей були змушені переселитися в цей період. Під депортації підпадали люди, що підпалади під програму «очищення» переселення зі старих будинків, наймити на фермах білих, жителі так званих «чорних плям», чорноземних районів, навколо яких були ферми білих, члени родин працівників, що проживали в селищах поруч з гомлендами, і "додаткові люди з міських районів, у тому числі тисячі людей із Західної Капської провінції (яка була оголошена «районом з переважаючою більшістю кольорових робітників»<ref name="clp">{{Cite journal |last=Western |first=J |title=A divided city: Cape Town |journal=Political Geography |volume=21 |pages=711–716 |date=June 2002 |doi=10.1016/S0962-6298(02)00016-1|issue = 5 |postscript=<!--None-->}}</ref>)). Вони були переселені в Транскей і Сіскей . Найгучніша примусова депортація 1950-х років відбулася в Йоганнесбурзі, коли 60 тисяч людей були переміщені в нове селищі Совето<ref>{{cite web|title=From the Western Areas to Soweto: forced removals|url=http://www.sahistory.org.za/pages/places/villages/gauteng/soweto/history3.htm|accessdate=2008-01-07|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HZtLKr1P?url=http://www.sahistory.org.za/topic/life-sophiatown|archivedate=2013-06-23|deadurl=yes}}</ref><ref name="timeSophia">{{Cite news |title=Toby Street Blues|newspaper=[[Time Magazine]] |date=21 February 1955 |url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,892971,00.html |postscript=<!--None-->}}</ref>

Чорношкірим було заборонено вести бізнес або займатися професійною діяльністю в тих областях, які позначені як «біла Південна Африки», без відповідного дозволу. Вони повинні були переїхати в чорні «гомленди» і створювати підприємства і працювати лише там. Транспорт і громадські місця були розділені за расовим принципом. «Чорні» автобуси зупинилися на «чорних» автобусних зупинках, а «білі»&nbsp;— на «білих». Потяги, лікарні і машин швидкої допомоги також підпадали під сеґрегацію<ref>On apartheid transport see Pirie, G.H. Travelling under apartheid. In D M Smith (ed.), ''The Apartheid City and Beyond: Urbanisation and Social Change in South Africa.'' Routledge, London (1992), pp. 172—181.</ref> Через нечисельність білих пацієнтів і той факт, що білі лікарі воліли працювати в білих лікарнях, умови у білих лікарнях були набагато кращі, ніж у переповнених лікарнях для чорних.<ref name="hospital">[http://www.doh.gov.za/docs/policy/framewrk/chap01.html Health Sector Strategic Framework 1999—2004&nbsp;— Background] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20060923163238/http://www.doh.gov.za/docs/policy/framewrk/chap01.html |date=23 вересень 2006 }}, Department of Health, 2004, accessed 8 November 2006</ref>. Чорношкірі були виключені з житлових і робочих територій для білих, якщо вони не мали пропусків ''dompas'' («пропуск для тупих»). Тільки з чорношкірі «10 категорії» (ті, які мігрували в міста до Другої світової війни) були виключені з цього дискримінаційного списку. Пропуск видавався тільки із затвердженими роботи. Дружина і діти повинні були залишатися в чорному бантустані. Пропуск видавався на один судовий район (як правило, одне місто). Будучи без дійсного пропуску особа підлягала арешту і засуджувалася як нелегальний мігрант. Це часто супроводжувалося депортацією у гомленд людини та переслідуванням роботодавця, що наймав нелегальних мігрантів. Поліція патрулювала білі райони, щоб оточити чорношкірих нелегалів без пропуску. Чорношкірим не дозволяли працевлаштовувати білих у «білій Південній Африці».

Колоніалізм і апартеїд справили великий вплив на становище жінок, оскільки вони страждали від расової та гендерної дискримінації. Пригнічення африканських жінок відрізнялося від дискримінації відносно чоловіків. Вони мали дуже незначні юридичні права, а то й взагалі їх не мали, не мали доступу до освіти і права володіти власністю.<ref>ANC/FSAW official website, [http://www.anc.org.za/ancdocs/history/women/wcharter.html ''Women's Charter. Adopted at the Founding Conference of the Federation of South African Women. Johannesburg, 17 April 1954''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080228051827/http://www.anc.org.za/ancdocs/history/women/wcharter.html |date=28 лютий 2008 }}</ref> Роботу часто було важко знайти, але багато африканських жінок працювали як домашня прислуга або сільськогосподарські працівниці, хоча заробітна плата була дуже низькою, якщо вона існувала.<ref name="d">{{cite book|last=Lapchick|first=Richard E.|coauthors=Stephanie Urdang|year=1982|title=Oppression and Resistance: The Struggle of Women in Southern Africa|publisher=Greenwood Press|pages=48 and 52}}</ref>. Діти страждали від хвороб, викликаних недоїданням і санітарними проблемами, а рівень смертності був високим. Керований рух африканських робітників у країні через Закон Міських уродженців [[1923]] року і пропускний режим, члени сім'ї були розділені одне від одного, оскільки люди зазвичай працювали в міських центрах, а жінки були змушені залишитися у сільській місцевості. Інститут шлюбу та народжуваності<ref name="bern">{{cite book|last=Bernstein|first=Hilda|year=1985|title=For their Triumphs and for their Tears: Women in Apartheid South Africa|publisher=International Defense and Aid Fund for Southern Africa|page=48}}</ref> також контролювалися урядом проапартеїдською Нідерландською реформатською церквою, що намагалися обмежити народжуваність африканців.

Східноазійська меншина в Південній Африці, яка, здавалося, не належала до жодної з чотирьох груп, була постійною дилемою для уряду апартеїду. Китайці Південної Африки, які були нащадками мігрантів, що приїхали працювати на золотих копальнях навколо [[Йоганнесбург]]у наприкінці дев'ятнадцятого століття, були класифіковані як «інші азіати» і, отже, «не-білі», а іммігранти з [[Японія|Японії]] і [[Тайвань|Тайваню]], з якими ПАР підтримувала дипломатичні та економічні стосунки, були визнані «почесними білими» з тими ж привілеями, як і звичайні білі.<ref>{{cite web|url=http://blogs.wsj.com/chinajournal/2008/06/19/in-south-africa-chinese-is-the-new-black|date=2008-06-19|title=In South Africa, Chinese is the New Black|publisher=China Realtime Report|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HZtMI30u?url=http://blogs.wsj.com/chinarealtime/2008/06/19/in-south-africa-chinese-is-the-new-black/?mg=blogs-wsj|archivedate=2013-06-23|accessdate=2010-07-20|deadurl=no}}</ref>

Телебачення не запроваджувалося аж до [[1976]]&nbsp;р., тому що уряд розглядав його як небезпеку.<ref>{{cite web|url=http://laboratoires.univ-reunion.fr/oracle/documents/217.html|title=Why South Africa’s Television is only Twenty Years Old: Debating Civilisation, 1958-1969|first=Bernard|last=Cros|year=1997|deadurl=404yes|accessdate=20 липень 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090825105441/http://laboratoires.univ-reunion.fr/oracle/documents/217.html|archivedate=25 серпень 2009}}</ref> Телебачення також працювало на політичній лінії апартеїду&nbsp;— канал TV1 вів трансляції мовами африкаанс та англійською (орієнтований на білу аудиторію), TV2&nbsp;— мовою [[зулу]] і [[коса]] і TV3- мовою [[сото]], [[тсвана]] і [[педі]] (спрямовані на чорну аудиторію), і TV4 показала основному програми для міського чорного населення.

Система апартеїду викликала значний внутрішній опір. Уряд відповів на ряд народних повстань і протестів жорстоким придушенням силами поліції, що, у свою чергу, загострило збройну боротьби проти уряду.<ref name="ANC Armed Struggle">{{cite web

|year author = African National= Congress1987

| year accessdate = 19872007-12-28

}}</ref> Внутрішній опір системі апартеїду в Південній Африці пройшов декількох етапів і призвів до створення організацій, що займалися як мирними протестами, чинили пасивний опір, так і діяли радикальними збройними методами.