Гімнастика: відмінності між версіями

[[Файл:'Мост.jpg|thumb|Гімнастичний міст ву спортзалі.]]

У часи Ренесансу гімнастика набула нового поштовху ідей античності. В систему виховання поступово входить фізичне виховання — гімнастика. Значну роль у її відродженні відіграли твір італійського лікаря Ієроніма Меркуріаліса (1530–16061530—1606) «Про мистецтво гімнастики», погляди на виховання французького письменника, автора роману «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле (1494–15531494—1553), швейцарського педагога Песталоцци (1746–18271746—1827), французького філософа-просвітителя Жан-Жака Руссо (1712–17781712—1778), чеського педагога Яна Амоса Каменського (1592–16701592—1670).

Саме з початком епохи Відродження починають більше використовуватись гімнастичні снаряди — кінь та поперечина. Фізичне виховання молоді знову вийшло на перший план системи освіти, а широке використання гімнастичних снарядів і розвиток акробатики стали основою спортивної гімнастики, розвиток і становлення якої почалися вже у XVIII–XIXXVIII—XIX сторіччях. Спочатку в Німеччині, а потім у Швеції, Франції і Росії.

Наприкінці XVIII — початку XIX ст. в Німеччині в педагогіці під впливом ідей гуманістів склалась течія філантропістів. У створених ними школах — філантропінах — важливе місце зайняла система фізичного виховання — гімнастика, яку розробили і викладали Г. Фіт (1763–18361763—1836), І. Гутс-Мутс (1759–18391759—1839). Завершив створення системи німецької гімнастики Ф. Л. Ян. Він значно розширив «гімнастичну область» і винайшов нові вправи і снаряди (включаючи поперечину та бруси), заклавши тим самим основи сучасної спортивної гімнастики. Він розробив гімнастичну систему, названу «турнен», яка збагатила німецьку гімнастику вправами на поперечині (турніку), кільцях, брусах і коні. В 1811 році Ян відкрив перший гімнастичний майданчик (неподалік від Берліна), а через 5 років опублікував — разом з одним зі своїх учнів Е. Айзеленом — книжку «Німецька гімнастика»: у ній містились опис основних вправ та необхідні методичні рекомендації. Приблизно до того часу відносяться і перші публічні виступи гімнастів.

В середині століття в Німеччині з'являються перші гімнастичні закриті зали (до того часу діяли лише відкриті майданчики). У другій половині XIX  ст. Європа, а пізніше і Америка переживають справжній гімнастичний бум.

Оригінальні системи гімнастики були створені: у Франції Ф. Аморосом (1770–18471770—1847), у Швеції (шведська) П.-Г. Лінгом (1776–18391776—1839), а у Чехії (сокольська) — Мирославом Тиршем (1832–18841832—1884).

У своєму розвитку спортивна гімнастика пройшла кілька етапів: з часом змінювались вимоги до неї, і відповідно, її зміст. Історія гімнастики XIX  ст. в основному визначалась протистоянням двох принципово різних систем: шведської і німецької.

[[Категорія:Гімнастика| ]]