Анна Федорівна: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shmurak (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 32:
 
== Шлюбні плани ==
Одруживши старшого онука [[Олександр I|Олександра]], [[Катерина II]] незабаром взялася влаштовувати долю молодшого [[Костянтин Павлович|Костянтина]], хоча той ще був підлітком, йому тільки-но виповнилося чотирнадцять років. Імператриця не без гордощів говорила про юного великого князя, що він є завидною партією для багатьох наречених Європи, адже Костянтин був наступним за Олександром спадкоємцем могутньої імперії. Ще до початку пошуків несподівано надійшла пропозиція від королівського двору [[Неаполь|Неаполя]]. Король Обох Сицилій [[Фердинанд I (король Обох Сицилій)|Фердинанд I]] та його дружина [[Марія Кароліна Австрійська (1752–1814)|Марія Кароліна Австрійська]] (сестра королеви Франції [[Марія Антуанетта|Марії Антуанетти]]) висловили бажання віддати за великого князя Костянтина одну з багатьох своїх доньок. Катерина відреагувала на таку пропозицію навідріз негативно. У [[1793]] році імператриця писала про неаполітанський двір, якому «досить недоречно забажалося нагородити нас одним зі своїх виродків».
 
У [[1795]] році з таємною місією правлячими дворами Європи вирушає генерал [[Будберг, Андрій Яковлевич|Андрій Яковлевич Будберг]]. З величезного списку наречених він повинен був особисто відібрати кандидаток в наречені великого князя Костянтина. Дорогою генерал захворів і змушений був зупинитися в [[Кобург]]зі, де він звернувся до знайомого лікаря барона Христиана-Фридріха Штокмара, який, дізнавшись мету візиту генерала, порадив звернути увагу на кобургських принцес — доньок герцога [[Саксен-Кобург-Заальфельд]]ського [[Франц (герцог Саксен-Кобург-Заальфельдський)|Франца]]. Будберг далі нікуди не поїхав та повідомив [[Санкт-Петербург|Петербург]], що бажане знайдено.