Холм: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Олюсь (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування Andrzej142 (обговорення) до зробленого Sanya3 Мітка: Відкіт |
правопис, стиль |
||
Рядок 1:
{{Otheruses|Холм (значення){{!}}Холм}}
{{Місто
Рядок 62 ⟶ 60:
=== Княжа доба ===
[[Файл:Memorial Cholm.jpg|міні|праворуч|200пкс| Меморіальна дошка
У випадку Холма — досі відкрите питання перенесення центру поселення з раніш описаного Холма-Белавіна, розташованого в багнистій долині річки Угорки, на терен сучасної Високої Гірки, що наступило найімовірніше впродовж X ст. Ранньосередньовічні матеріали, які походять із Високої Гірки, відносяться лише до кінця X—XI ст. Неподалік на місці сучасного Ринку (пляц Лучковського), знайдено оздоби з поховання датованого XI—XII ст. Це означає, що в той час на місці Холма були сліди життя. Окрім того, щодо Високої Гірки збереглася легенда про наявність на ній [[Язичництво|поганської]] святині, а також про напад на неї ворога. При цьому відбити цей напад оборонцям святині, начебто, допоміг білий ведмідь, який вийшов із надра гори. Щодо існування святилища наразі немає жодних даних, які це підтверджують. Проте білий ведмідь міцно закріпився на гербі Холма. 1217 чи 1219 р. князь [[Данило Романович]] відібрав у Лешка [[Берестя]] та землі між Бугом та Вепрем із містами Угровеськ ([[Угруськ]]), Верещин, Стовп'є та Кумів, а також усю «Україну» як свою вотчину. Відсутність згадки про Холм свідчить про те, що міста на той час не існувало<ref name=":0">{{Cite web|url=http://h.ua/story/433120/|title=Холм та Холмщина — подорож для українця. Частина 2: Княжий Холм|last=Парнікоза|first=Іван|date=15.10.16|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua|language=українська|accessdate=29.06.17}}</ref>.
Рядок 69 ⟶ 67:
На це вплинула така обставина: Галицький шлях, який сполучав Україну з Близьким Сходом і Півднем, втратив значення через занепад [[Константинополь|Царгороду]], опанування степів [[Кочівники|кочовиками]]; натомість набрав значення шлях, який сполучав [[Балтійське море|Балтику]] і володіння [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]] (зокрема, місто [[Торунь]] над [[Вісла|Віслою]]) із західноукраїнськими землями через Холм (так званий [[Бузький шлях]]). [[1259]] року Холм удруге протистояв монголо-татарській навалі.
По смерті
=== XIV століття — 1795 рік ===
[[Файл:Civitas Chełmensis in Russia.png|thumb|праворуч|200пкс|[[Раковецький Теодор|Теодор Раковецький]]. Процесія з чудотворним образом під час урочистостей з нагоди коронації [[Холмська ікона Божої Матері|ікони Холмської Богородиці]], [[1780]] рік. Латинська фраза «Civitas Chełmensis in Russia» перекладається як «Місто Холм на Русі».]]
Під час воєн за їх спадщину між [[Литва|Литвою]], [[Польща|Польщею]] й [[Угорщина|Угорщиною]] та місцевими боярами, Холм багато потерпів і [[1387]] року остаточно перейшов до володінь Польщі. Холмщину під своє панування взяв безпосередньо новий польський король Ягайло. З цим настав нарешті край військовій руїні. Від цього часу місто становило центр Холмської землі (Холмщини): яка об'єднувала поміж іншим Красностав, Грубешів, Реювець та Замостя.
[[Файл:Uscilugska-brama-cholm.jpg|альт=Устілузька брама на Високій гірці в Холмі, збудована в XVI ст. Перебудована пізніше в стилі бароко. |міні|праворуч|200пкс|Устилузька брама на Високій гірці в Холмі, збудована
[[1612]] р. мав ледве 2 200 мешканців, у тому числі 800 євреїв. Деяке культурне значення мав як головне місто єпархії, осередок церковних шкіл. У 1638 р. кафедральна церква та монастир згоріли. Її відбудова та розбудова Холмської столиці унії були пов'язані з активністю холмського [[Греко-католицизм|греко-католицького]] єпископа [[Методій (Терлецький)|Мефеодія Терлецького]]. Він першим відкрив фундаменти Данилової церкви на гріці та перебудував її. Саме цю відбудовану кафедру, вірогідно, представлено на срібній оздобі вівтаря, виконаній в [[Гданська затока|Гданську]] на замовлення холмських
Окрім церкви, М. Терлецький звів палац єпископів (попередник сучасного з поч. XVIII ст.) та двоповерхову будівлю
▲[[1612]] р. мав ледве 2 200 мешканців, у тому числі 800 євреїв. Деяке культурне значення мав як головне місто єпархії, осередок церковних шкіл. У 1638 р. кафедральна церква та монастир згоріли. Її відбудова та розбудова Холмської столиці унії були пов'язані з активністю холмського [[Греко-католицизм|греко-католицького]] єпископа [[Методій (Терлецький)|Мефеодія Терлецького]]. Він першим відкрив фундаменти Данилової церкви на гріці та перебудував її. Саме цю відбудовану кафедру, вірогідно, представлено на срібній оздобі вівтаря, виконаній в [[Гданська затока|Гданську]] на замовлення холмських василіан. За його часів місто, як і в часи Галицько-Волинської Русі, замало Гірку та західний схил природного підвищення. Цей терен був обнесений дерев'яно-земляним парканом та валом, подекуди кам'яним муром. За тим поясом укріплень розміщувався сухий рів. Укріплення мали овальні абриси, а Висока Гірка була оточена окремим муром. Його рештки збереглися на Холмській гірці. Проте до XVII ст. то все розвалилося і місто фактично було безборонним. До міста вели Замойська, Красноставська, Львівська, Люблінська, Брестська та Василіанська брами. В 1783 р. стояли тільки три брами-руїни. У західному й північно-західному напрямках від міста виростали передмістя — в XVI ст. — Люблінське, а в XVII ст. Єпископське (Biskupie), Владчин (Wladczyn) та Блоні (Blonie). Останнє пізніше називалося Оболонню, так як в Києві. Про його існування досі нагадує вул. Оболонська. На горі знаходився дерев'яний замок, обліплений глиною. В XVII ст. він згорів і був збудований новий з палацом старости. На згаданій срібній прикрасі вівтаря в мурах Холмської Гірки показана брама схожа на сучасну [[Устілузька брама|Устілузьку браму]], яка наразі розташовується одразу за кафедральним собором і має бароковий вигляд. Ця брама єдина з збережених походить з 1616 р. — тож це найстаріша збережена архітектурна пам'ятка міста.
▲Окрім церкви, М. Терлецький звів палац єпископів (попередник сучасного з поч. XVIII ст.) та двоповерхову будівлю василіанського монастиря. З 1617 р. при кафедрі М. Терлецьким організовано василіанський монастир, який розташовувався в спорудах на вершині Гірки. Вона збереглася до нашого часу, хоча і в перебудованому вигляді по лівий бік від собору. В 1639 р. при [[Греко-католицизм|греко-католицькій]] кафедрі єпископ Мефодій Терлецький влаштував гімназію, яка підлягала Краківській академії. Її керівником став Якуб Суша. Терлецький також пробував в закласти в Холмі друкарню, метою якої був друк кирилицею слов'янських літургічних книг та іншої релігійної літератури. Незважаючи на згоду Риму цей проект не вдалося реалізувати через повстання Хмельницького.
З середини [[XVII століття]] почався занепад Холма, спричинений війнами. [[1648]] р. місто захопив на деякий час гетьман [[Богдан Хмельницький]]. У 1650—1651 рр. відповідно до Зборовської угоди короткий час на вимогу Б. Хмельницького Холмський собор перебував у руках православних єпископів. У 1651 р. греко-католицький єпископ Яків Суша возив чудотворну ікону Холмської Божої Матері разом з королівським військом на поле битви з козаками під Берестечко<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/439725/|title=Холм та Холмщина — подорож для українця. Частина 3. Місто уніатів XIV ст. — 1795 р.|last=Парнікоза|first=Іван|date=16.09.17|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua/|language=українська|accessdate=17.09.17}}</ref>.
Рядок 90 ⟶ 86:
Після [[Поділи Речі Посполитої|поділу Польщі]] Холм належав до володінь [[Габсбурґи|Габсбурґів]] ([[1795]]–[[1804]]), [[Австрія|Австрійської імперії]] (1804—[[1807]]), [[Варшавське герцогство|Варшавського герцогства]] (1807–[[1812]]) і [[Королівство Польське (1815–1915)|Польського королівства]] (1812–[[1832]]), пізніше входив безпосередньо до складу [[Російська імперія|Російської імперії]].
[[Файл:Cerkwa i siminaria grek-katol (2).jpg|альт=Уніатська церква св. Миколая в Холмі, 2009 р.|міні|Греко-католицька (унійна) церква святого Миколая в Холмі, 2009 р.]]
З австрійським періодом в історії Холма пов'язана розбудова комплексу
З 1809 р. волею Наполеона вона входила до автономного польського Варшавського князівства. На початку 1813 р. російські війська, які переслідували залишки армії Наполеона, зайняли Холм. За рішенням Віденського конгресу 1815 р. Холмщина стала частиною Польського Королівства в складі Російської імперії, тож місто і регіон опинилося під новою — російською окупацією, тепер уже на століття. В цей час Холм з округою ввійшов до етнічно-польського Люблінського воєводства, перетвореного в 1837 р. на губернію. З цього приводу М. Грушевський писав: «''Тільки як на Віденськім конгресі в 1815 p. викраяно було наново „Королівство Польське“ з земель польських, суміжних українських, білоруських і литовських, а в їх числі попала туди й Холмщина, поляки стали дивитись на неї як на землю польську, чи таку, краще сказати, яку треба за кожду ціну зробити польською''». Станом на кінець XVIII ст. для поляків, попри сучасні заяви про тісне пов'язання з Польщею, Холм великого значення не мав. Він був
Роль Холма на початку ХІХ ст. ще більше зменшилась. В 1816 р. місто ще більше підупало. Оборонні мури було розібрано на камінь, міщани також добували вапно на схилі Холмської Гірки під кляштором
У 1867—1912 рр. Холм знову став столицею повіту. У 1877 р. до міста провели Надвіслянську залізницю з Ковеля, а потім містом також пройшла залізниця до Берестя. Проте життя міста сильно не пожвавилося. Холм так і лишився малозначущим осередком єврейської торгівлі та ремесла. В 1865 р. в Холмі мешкало 4054 особи, а 1870 р. — 4.5 тис. осіб. З них 70 % становили євреї, а 20 % — поляки та українці-
[[Файл:Budynok-bratstwa.jpg|альт=Будинок православного братства св. Богородиці в Холмі (Кафедральна гірка), Фото 2016 р.|міні|Будинок православного братства св. Богородиці в Холмі (Кафедральна гірка), Фото 2016 р.]]
З 1852 р. до Холма та регіону почали напливати вихідці з інших районів Російської імперії, в тому числі з інших регіонів України. Це були чиновники царської адміністрації, військові, духовенство, підприємці та просвітяни. Православних розпочали ховати на міському цвинтарі на вул. Львівській'''.''' Проте це викликало протести католиків, які не хотіли бути поховані разом з православними (такі були часи). Зважаючи на це, організовано новий православний цвинтар на північному схилі Холмської Гірки. Повернення до православ'я супроводжувалося тим, що всі наявні
В своїх зусиллях утвердитися на Холмщині, Росія активно використовувала пам'ять про руське минуле Холмщини. Для цього були проведені перші розкопки Петра Покришкіна та Федора Коралова на Холмській гірці. Ці дослідники вперше розкопали резиденцію Данила Романовича. Саме в будинку братства організовано церковно-археологічний музей. В цьому музеї зокрема зберігалася стара риза з образу Богородиці, яку подарував Я. Суша. На жаль, усі знахідки цих археологів в 1915 р. були вивезені до Росії і їх сучасна локалізація не відома.
[[Файл:Butyrska-cerkwa.jpg|альт=Колишня гарнізонна православна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською, 1880 р. Холм. Фото 2016 р.|міні|Колишня гарнізонна православна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською, 1880 р. Холм. Фото 2016 р.]]
У 1880—1881 рр. на другому поверсі флігеля єпископського палацу на Гірці при соборі Різдва Пр. Богородиці влаштовано церкву св. Михаїла, київського митрополита, завершену однією цибулястою маківкою. Ця церква (помітна на старих фотографіях) була ліквідована після першої світової війни. Поблизу кафедрального собору на історичному місці церкви Іоанна Златоустого було у 1884 р. в 10-ту річницю навернення
1865 р. в будівлях колишнього
[[Файл:Complex-piarow-cholm.jpg|альт=Комплекс піарів в Холмі, вул. Люблінська — місце народження Михайла Грушевського, 2016 р.|міні|Комплекс піарів у Холмі, вул. Люблінська — місце народження Михайла Грушевського, 2016 р.]]
В Холмі "''в піарських будинках, де містилась семінарія'' " в 17 вересня 1866 р. прийшов на світ і провів перші три роки свого життя [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]].
=== 1905—1918 ===
Рядок 124 ⟶ 120:
=== У складі Другої Речі Посполитій 1918—1939 ===
Міста на Холмщині в цей час майже повністю
З 1919 р. в Холмі усі церкви, які колись належали
З 1919 по 1939 р. — Церква св. Миколая (ремонтована у 1922—1937 рр.) використовувалася як римо-католицька каплиця при учительській семінарії.
Натомість три православні церкви московського часу: Московська, Кирила та Мефодія на Гірці та св. Параскеви (в 1931 р.) за підтримки частини католицького кліру були знищені. Церква Святого Духа при комплексі піарів після 1918 р. знову стала костелом. У 1935 р. через поганий технічний стан костел розібрано, а площа, що утворилася дістала назву св. Духа (суч. Гданська площа). Було знищено також православну церкву в Покровці (в 1938 р.).[[Файл:Будинок у Холмі по вул. Люблінській, 80.jpg|альт=Будинок у Холмі по вул. Люблінській, 80, який збудував відомий український діяч Холмщини Антін Васинчук|міні|Будинок у Холмі на вул. Люблінській, 80, який збудував відомий український діяч Холмщини Антін Васинчук. Фото серпня 2017 р.]] Єдиною церквою Холма, яка залишилася в православних була [[Церква Івана Богослова (Холм)|церква Івана Богослова]]. В 1936 р. холмська православна парафія нараховувала 5 тис. вірних. Окрім того, в міському гарнізоні служила значна частина солдат цього ж віросповідання, а в школах вчилося 900 православних учнів. Зрозуміло, що однієї церкви було замало для всіх
У 1921 році на 23 221
Українською пам'яткою Холма міжвоєнного часу є кам'яниця на вул. Люблінській, 80, яку збудував для своєї родини визначний український діяч Холмщини періоду до другої світової війни [[Васиньчук Антін Климентійович|Антін Васинчук]] (в інших джерелах Васильчук). З його життям та діяльністю пов'язана і низка інших об'єктів, які збереглися в сучасному Холмі: А. Васинчук був охрещений в православному тоді кафедральному соборі на Холмській Гірці. Перші роки він провів у сімейному будинку, розташованому на вулиці Броварній. У 1894 р. Антін розпочав навчання в однокласній школі, що діяла при [[Холмська духовна семінарія|Холмській православній духовній семінарії]] (суч. Ліцей імені Чернецького). Холм став центром культурно-освітнього товариства «[[Рідна Хата]]». 1920–23 рр. у Холмі виходила газета «Наше Життя», календарі тощо. Зберігся будинок на вул. Облонській, 14, у якому в закладі Бронфельда друкувалися українські газети «Наше Життя» та «Селянський шлях». Антін Васинчук та його родичі поховані на православному цвинтарі в Холмі на вул. Львівській. Тут також багато інших поховань українців Холма різного часу. На вул. Броварній, 2 в Холмі в 1927 р. було зареєстровано Український народний банк — кооператив з обмеженою порукою. Він належав до Спілки аграрних та заробково-господарчих кооперативів
У кінці 1920-х pp. незначна українська активність була пригноблена польською владою внаслідок «<nowiki/>[[Пацифікація|пацифікації]]<nowiki/>».
Рядок 143 ⟶ 139:
В кінці вересня 1939 р. під Холмом перебував [[Шандрук Павло Феофанович|Павло Шандрук]]. Ось як він описує це: «''в районі Красного Ставу зібралася велика кількість солдатів, і мене призначили головою штабу полковника Братро. Він командував зведеною бригадою з частинами 18-ї піхотної дивізії. Ми отримали наказ захопити місто Холм, яке вже було в руках німців. Підготовану мною нічну атаку не було проведено, тому що вночі німці залишили Холм. В лісах під Холмом, Трубаковим та Замостям зібралося'' ''багато солдатів, і там я знайшов моїх вчителів і колег з коледжу'' ''І Пішого командування та Генштабу''».
Проте частина українців
26 вересня 1939 року радянська 36-та танкова бригада зайняла місто і взяла до полону 8 тисяч польських вояків, захопила 7000 гвинтівок, 1250 револьверів, 40 кулеметів, 10 гармат, 14 автомашин і 1500 коней.<ref>{{Cite web|url=http://chtyvo.org.ua/authors/Beshanov_Volodymyr/Chervonyi_blitskryh/|title=Червоний бліцкриг — Владімір Бешанов — Тека авторів — Чтиво|website=Чтиво|accessdate=2017-04-17}}</ref>.
З 9 жовтня 1939 р. до 22 липня 1944 р. Холм перебував під
Проте німці не погодилися на створення єдиної української політичної репрезентації і самі опрацювали статут [[Український Центральний Комітет у Польщі|Українського центрального комітету]] — УЦК — інституції яка мала займатися суспільними проблемами, організацією навчання та торгівлі. Садиба УЦК розмістилася в столиці Генерального губернаторства — [[Краків|Кракові]]. В цей час на Холмщині та Південному Підляшші замість колишніх «Рідних хат», які було відновили свою діяльність, проте згідно
Усвідомлюючи важливість фахового вишколу молодих кадрів українських ремісників, у 1940 р. Український Центральний Комітет прагнув відкрити низку фахових шкіл. На жаль, цього не вдалося реалізувати. В генерал-губернаторстві того року діяла лише одна українська технічно-реміснича школа в Холмі. Вона розміщувалася у приміщенні попередньої царської залізничної школи, що підтверджується її зображенням на марці пошти УДК у Холмі. Поборовши перші організаційні труднощі, у школі створено три перші слюсарські класи, перший столярський та другий слюсарський класи. Ці класи становили так званий нижчий ступінь школи — Ремісничу школу. Вищий ступінь закладу — Технічна школа включала: підготовчий клас до Технічної школи, перший технічний клас (механічний відділ), перший технічний клас (комунікаційний відділ).
Рядок 159 ⟶ 155:
Холмська базиліка стала кафедрою [[Холмсько-Підляська єпархія|Холмсько-Підляської єпархії]] митрополита Іларіона, старанням якого здійснено відновлення храму. В цей час це був центр життя Української автокефальної православної церкви в Польщі. Холмську єпархію очолив архієпископ (з 1943 р. — митрополит) [[Іларіон (Огієнко)|Іларіон]] (проф. Іван Огієнко). Його єпископська хіротонія і інтронізація на Холмську кафедру відбулася 19 і 20 жовтня 1940 р. Український єпископ, а після цього архієпископ Іларіон одразу приступив до українізації релігійного життя православних своєї єпархії. Особистість Івана Огієнка є однією з найяскравіших в українській історії Холмщини. Єпископ мав резиденцію на Холмській гірці, він же був головою Центральної церковної Ради. Розпочали діяльність новоутворені єпархіальні установи: консисторія, музей, духовна академія, видавництво. Виходили церковні часописи та «Холмський православний народний календар». Цікаво, що в цей час з'явився український путівник по Холмській горі.. В цей час у підземеллях собору в 1940—1944 роках діяла також церква св. Данила. Внаслідок тривалих клопотань архієпископа Іларіона перед німецькою окупаційною владою 4 травня 1943 р. було відкрито Українську православну духовну семінарію. Першим ректором семінарії став виходець із Буковини, доктор богослов'я, протоієрей [[Семен Смерка]]. Викладачами працювали випускники Холмської духовної семінарії ще до Першої світової війни Олег Мільков, Микола Малюнжинський та ін.
Після німецької окупації Києва єпископ Іларіон зайнявся пошуками тут зниклої ікони Холмської Богоматері. Пошуки увінчалися успіхом. Єпископ передав 1000 карбованців на реставрацію знайденої ікони, яку в Києві виконав М. Прахов. 23 вересня 1943 р. образ був перевезений з Києва до Холма та розміщений у церкві св. Андрія єпископського палацу. В урочистій обстановці в присутності вірних було відзначено повернення образу. В церкві вдень і вночі тривали молитви біля нього. Після цього образ було внесено до церкви, проте через тривалий там ремонт ікону вмістили в приватній каплиці в палаці єпископа. Суч. [[реформатський костел у Холмі]] на вул.
30 квітня 1943 р., на засіданні лідерів української громади Холмщини та Люблінщини була заснована Холмська рада, яка мала закріпити українське обличчя цього регіону.
Для задоволення фінансових потреб населення у Холмі відновив діяльність ліквідований в 1934 р. [[Український кооперативний банк з обмеженою відповідальністю “Українбанк”]] (Ukrainbank Chelm), який ще у 1927 р. організували свідомі громадяни на чолі
Вважаючи на нейтралізацію німцями польського чинника, потужним був розвиток української кооперації та середнього та малого бізнесу. Саме він залишив найбільше слідів на вулицях Холма та інших міст регіону. Це кам'яниці, в яких розташовувалися українські крамниці, книгарні та інші заклади. Особливо багата на них суч. центральна вул. Холма — Люблінська. В той час її з повним правом можна було б назвати Українською.
Рядок 174 ⟶ 170:
Господарсько-споживчий кооператив «Відродження» (вул. Люблінська, 41) торгував різними продуктами, побутовими та господарськими товарами (сірниками, кухонним посудом, склом та ін.).
[[Файл:Lublinska-3-budynok-kooperatywiw.jpg|альт=Будинок Союзу українських кооперативів у Холмі, вул. Люблинська, 3, 2017 р.|міні|Будинок Союзу українських кооперативів у Холмі (жовта частина зліва) та головна садиба УДК у Холмі (червоний цегляний будинок), вул.
Українська кооперація фінансувала культурно-освітню працю української громади, допомагала українським школам, дбала про молодь, виділяла стипендії бідним дітям, своїми фондами підтримувала нечисленні бурси, українські видавництва й загалом українську культуру. 26 червня 1940 р. збори Молочарського союзу в Холмі заснували «[[Союз руських молочарських спілок|Маслосоюз]]», що став центром для українських молочарень Холмщини. Союз відкрив у Холмі молочарню для закупівлі та продажу молока та відділ молочарського приладдя, а також аналогічний відділ у Грубешові. В Холмі для молочарень повіту інспектором був Константин Кобрин. Українські інспектори дбали про українське село й захищали його інтереси.
Рядок 187 ⟶ 183:
Працював [[музей ім. Михайла Грушевського у Холмі]]. Засновником і керівником музею був відомий громадський діяч [[Любарський Семен Васильович|Семен Любарський]] (20.05.1878, Тишовце, нині Томашів. пов. Люблін. воєводства, Польща — 1944, с. Скригічин, нині Холм. пов. Люблін. воєводства) — громадсько-політичний діяч, педагог. Походив із селянської родини. Закінчив учительську семінарію у Холмі (1900). Учителював у Дубенці. Є автором книги «Холмські легенди та оповіданння».
# Полковник [[Клеменс Андрещенко]], що народився 23.10.1893 р. проживав у м. Холм, вул.
# Полковник [[Савченко Володимир Павлович|Володимир Савченко]] мешкав у місті за адресою вул. Чернецького, 4 (будинок не зберігся).
# [[Іван Тройка]], народився 17.04.1896 р. в с. Старостинці, суч. Вінницької області, мешкав у Холмі по вул.
Пам'яткою описуваного періоду є також православний цвинтар на північному схилі Високої Гірки. Хоча цей цвинтар виник за часів російського панування в Холмі. Проте продовжували ховати на ньому за часів німецької окупації. Зокрема, в 1940-му тут був похований колишній прем'єр-міністр Української Народної Республіки, інженер [[Пилипчук Пилип Каленикович|Пилип Пилипчук]], який останні роки свого життя провів у Холмі. Тут також похований [[Васильченко Михайло|Михайло Васильченко]] — підполковник Армії УНР, письменник, лікар-мікробіолог, який помер у Холмі 27 серпня 1941 р.
З особою Михайла Васильченка пов'язана також будівля колишнього [[шпиталю св. Миколая у Холмі]] на вул. Грубешівській, 102'''.''' З 1939 р. М. Васильченко мешкав у Холмі і працював лікарем у цьому шпиталі. Треба зазначити, що під час німецької окупації цей шпиталь прийняли українці. Він був невеликим — на 90 місць. Сюди в перший місяць після агресії на СРСР привозили поранених полонених червоноармійців.
Дещо послабилася українська діяльність на Холмщині після нападу Німеччини на СРСР. Адже найкращі кадри повернулися на Галичину. Відчувалася нестача працівників у різних установах і організаціях. Щоб підготувати фахівців, УОТ в Холмі 6 листопада 1941 р. організувало бухгалтерсько-бюровий курс, який спершу тривав 3 місяці, потім 4, згодом 7 (нижча група — 4 міс. й вища — 3 міс.) та нарешті 8 місяців. До середини липня 1943 р. завершило навчання 12 груп, разом 215 слухачів. Випускники працювали переважно: в УДК у Холмі, Замості й Грубешові, в Союзах кооперативів у Холмі, [[Володава|Володаві]],
Окремою трагічною сторінкою історії Холма, пов'язаною з Україною є пам'ять про німецький концентраційний табір [[
В 1942-44 рр. Холмщина стала ареною українсько-польського збройного протистояння<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/442808/|title=Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 8. Братовбивство|last=Парнікоза|first=Іван|date=17.03.2018|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua/|language=українська|accessdate=17.03.2018}}</ref>.
[[Файл:Cholm-UB-1.jpg|альт=Будівля УБ по вул. Реформацькій, 27 у Холмі — місце куди привозили катувати та допитувати як польських, так і українських патріотів.|міні|Будівля УБ по вул.
=== 1944—1956 ===
Піднесення українства в Холмі припинила радянська окупація влітку 1944 р. З волі Сталіна Західна Україна була приєднана до Радянської України. При цьому Холмщину було віддано комуністичній [[Польська Народна Республіка|Польській Народній Республіці]]. Разом з німецькими військами Холмщину залишила більшість діячів українського національного руху та
Влітку 1947 р. Холмщина стає одним з місць розгортання злочинної спеціальної акції «Вісла». Цю акцію сучасний польський історіограф Я. Пісулінський (2017) називає найбільшою польською військовою операцією після закінчення
Пам'яткою часів терору в Холмі є будівля по вул.
=== 1956—2018 ===
У перше повоєнне десятиріччя на Холмщині не було жодної можливості повернутися на рідні землі чи розгорнути національну діяльність. Така можливість з'явилася щойно з політичною «відлигою» 1956 р. Саме тоді влада дозволила утворити в Польщі Українське суспільно-культурне товариство. «Відлигу» використано було також для часткового відновлення церковних структур. Проте, повернення на рідні землі та національне відродження дуже незначною мірою торкнулося Холмщини.
Зміна політичної ситуації в Польщі наприкінці 1980-х років позитивно вплинула на становище українського населення. В цей час у Холмі поновилося навчання української мови для дітей і молоді. У 1990 р. створено в місті відділ регіональної громадської організації — Українське Товариство — першу легальну українську структуру на Холмщині після 1940-х років. Завдяки діяльності цього відділу, зокрема, відбуваються в Холмі скромні українські культурні заходи. Метою Товариства є організація громадського та культурного життя української громадськості Любліна і Холма та [[Люблінське воєводство|Люблінського воєводства]], для збереження та розвитку української культури
Буремні події
Офіційним представництвом України в Холмі є Почесне консульство, яке розміщується за адресою: вул. Монюшки (Stanislawa Moniuszki), 3.<ref name=":4">{{Cite web|url=http://h.ua/story/443836/|title=Холм та Холмщина – прогулянка для українця. Частина 10. Сучасний Холм|last=Парнікоза|first=Іван|date=05.05.2018|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua/|language=українська|accessdate=05.05.2018}}</ref>
|