Декларація про державний суверенітет України: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Категоризація, коректура
→‎Реакція: Виправлено помилку
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 71:
Єдиним джерелом влади в УРСР Декларація проголосила народ України. А народ України визначений як громадяни республіки всіх національностей. На час прийняття Декларації Конституція УРСР була чинною. Отже, УРСР не мала свого громадянства. Її територію всуціль заселяли громадяни СРСР, відтак народу України не існувало. Джерелом влади при прийнятті Декларації була КПУ, але не як самостійна партія, а як регіональний підрозділ КПРС.
 
Проте прийнятий документ не одержав статусу конституційного актуакта. Українська РСР залишалася у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стало відсутність у Верховної Ради УРСР повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу, тобто на проголошення незалежності Української РСР. Відповідно до вимог Конституції СРСР і Української РСР, тільки народ Української РСР, як володар всієї повноти влади в республіці, мав право приймати таке рішення на референдумі. Чинні норми міжнародного права також зобов'язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум.
 
Декларація про державний суверенітет України стала основою для «Акту проголошення незалежності України». 24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною демократичною державою, прийнявши «[[Акт проголошення незалежності України]]», підтриманий всеукраїнським референдумом [[1 грудня]] [[1991]] року. Декларація являла собою правовий фундамент для [[Конституція України|Конституції]], законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.