Верхова їзда: відмінності між версіями

нема опису редагування
Немає опису редагування
Вперше кінь був осідланий людиною в [[Азія|Азії]]; звичайно приписують це скіфському племені [[сколоти|сколотів]]. [[Європейці]] запозичили цей спосіб пересування у [[перси|персів]], головним чином у військових цілях, і відразу ж досягли в цьому відношенні значної майстерності. Великою популярністю користувалися фессалійська і фракийська [[кіннота|кінноти]]; цьому сприяло установа в [[Греція|Греції]], а потім і в [[Рим]]і особливих академій верхової їзди. Треба, однак, зауважити, що в епоху римського панування [[кавалерія]] являла собою лише допоміжний вид військ і взагалі була поганою. Саме мистецтво їзди не могло досягти великої висоти, тому що їздили греки і римляни без сідел і стремен, отже їх посадка не була достатньо впевненою. Тим не менше, їх посадка була практична та легка. Вона змінилася після винаходу сідла, а потім, пізніше, важких лицарських [[обладунки|обладунків]]. Потім зміни у верховій їзді обумовлювалися військовими тактичними вимогами, що висувалися кавалерії, відносно ж аматорів — вимогами моди на той чи інший рід верхового спорту.
[[File:Езда на лошади.jpg|thumb|]]
{{Commonscat|Horse riding}}
== Особливості верхової їзди у різних народів ==
Верхова їзда з часу введення її у цивілізованих народів різко розділилася на два роди: просте користування конем без попереднього його навчання і виховання, з вживанням тільки деяких прийомів, що мають на меті підпорядкувати його волю волі [[вершник]]а, і їзда на конях, приготованих для цієї мети за певними правилам відомої школи. Східні народи переважно користувалися першим способом, будучи природними кавалеристами, з малих років спорідненими з конем. Таким способом по теперішній час їздять усі азійські народи, жителі [[Південна Америка|Південної Америки]] (ковбої), почасти наші [[козаки]], [[Аборигени|тубільці]] [[Кавказ]]у і більшість вершників-самоучок, наприклад [[фермер]]и, [[селяни]] тощо. Не можна не помітити, що так звані природні вершники також мають деякі строго певні правила верхової їзди, вироблені практикою і передані з покоління в покоління, нашим же козакам довелося внаслідок тактичних вимог прийняти деякі прийоми і правила у культурних або штучних наїзників, але все-таки, залишивши в основі їзди свої принципи. Всі європейські народи прийняли штучний спосіб верхової їзди, який протягом багатьох століть піддався вельми багатьом змінам, і в даний час ще не можна сказати, що навіть загальні принципи верхової їзди, не тільки окремі більш дрібні правила, були встановлені цілком виразно і вважалися б безперечними.
73

редагування