Гончар Овсій Іванович: відмінності між версіями

нема опису редагування
[перевірена версія][перевірена версія]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
Овсій Іванович активно підтримав революційні події 1917 року в Україні.
У [[1917]] р. обраний головою Васильківської повітової земельної управи. Опікувався молоддю в [[Мотовилівка (Фастівський район)|Мотовилівці]], на зібраннях сільського юнацтва викладав їм лекції та читав книжки. [[6 квітня]] [[1917]] року у Панській Мотовилівці заснував товариство «[[Просвіта|Просвіти]]» імені [[Борис Грінченко|Бориса Грінченка]], що було розграбоване і спалене [[Більшовики|більшовиками]] [[1919]] р. Організаціюяку очолив місцевий священик о. Ігор Давиденко.
 
Був дуже освіченою людиною і тому того ж 1917 року Генеральним Секретаріатом [[Центральна Рада|Центральної Ради]] був призначений головою Васильківської повітової земельної управи. У 1918 році членами «Просвіти» були понад 90 місцевих мешканців, а очолював її 17-річний брат Овсія — Терентій Іванович Гончар. З приходом більшовиків 1919 року читальня була ними розграбована та спалена, забрана худоба. Але особливо важкою втратою для Овсія була загибель меншого брата Терентія у [[Боярка|Боярці]], якого, як очільника «Просвіти», закатували [[Червоноармійці|червоноармійці]].
 
Одним із перших взявся творити відділи [[Вільне козацтво|Вільного козацтва]] на [[Київська губернія|Київщині]]. Саме вони пізніше стали основою війська УНР у Мотовилівському краї. КолиУ лютому-березні 1918 р. у лютомуранзі сотника очолював 1919Мотовилівську рокусотню у країскладі почалаВасильківського встановлюватисякоша більшовицькаВільного влада,козацтва під псевдонімомкомандуванням організувавВана Горемики-Крупчинського. Зокрема брав участь у березні-квітнібою 1919під рокуБілою гучнеЦерквою масове4 повстанняберезня в1918 повітір. наРазом теренахіз Фастівщинисотником Федором Артеменком командував двома сотнями козаків із двома гарматними та [[Васильківськийкулеметними повіт|Васильківщини]]ватагами, прийнявшищо назвубули отаманавислані Бурлаки.з Узгоджувавнаказу своїГоремики-Крупчинського діїна здопомогу [[отаманзагонам Зелений|отаманомВільного Зеленим]]козацтва тана отримувавпозиціях відбіля ньогосела підтримкуУстинівка.
 
Коли у лютому 1919 року у краї почала встановлюватися більшовицька влада, став мотовилівським повстансько-партизанським отаманом під псевдо «Бурлака». Узгоджував дії з [[Отаман Зелений|отаманом Зеленим]] - [[Данило Терпило|Данилом Терпилом]] та отримував від нього підтримку. Організатор гучного масового повстання у повіті на теренах [[Фастівський район|Фастівщини]]. У березні-квітні [[1919]] року організував Васильківське повстання, до якого приєдналися селяни [[Барахти|Барахтів]], [[Борова (Фастівський район)|Борової]], [[Глеваха|Глевахи]], [[Руликів|Руликова]], [[Велика Вільшанка|Великої Вільшанки]], Яцків, [[Митниця (Васильківський район)|Митниці]], [[Крушинка|Крушинки]] та інших сіл.
 
4 квітня 1919 р. у Харкові [[Рада Народних Комісарів]] оголосила отаманів Соколовського, Гончара (Батрака) і Орловського поза законом. У постанові зазначалось: {{цитата|В районі Радомишльського повіту — Соколовський і в районі Мотовиловки. Поміж Фастовим і Васильковим (у волостях: Мотовилівській, Оленівській, Марянівській, Оскерівській, Сквирській, Кортнівській, Димівській, Чорноградській і інших) — Гончар (Батрак), що називав себе українським лівим соціалістом–революціонером, а також само у районі Білої Церкви якийсь Орловський, бувший старшина, утворили банди грабіжників, гвалтують мирне населення, розстрілюють і грабують, ведуть людожерне цькування євреїв.