Гончар Овсій Іванович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 28:
}}
{{Однофамільці|Гончар}}
'''Гончар Овсій Іванович''' (псевдо — '''Отаман Бурлака, Батрак'''; [[1888]], с. [[Мотовилівка (Фастівський район)|Казенна Мотовилівка]], [[Васильківський повіт]], [[Київська губернія]] — березень [[1921]], [[Харківська губернія]]) — козак гарматної ватаги [[Васильківський кіш Вільного козацтва|Васильківського коша Вільного козацтва]] під командуванням [[Іван Горемика-Крупчинський|Івана Горемики-Крупчинського]] в лютому — квітні [[1918]] р., відомий громадський і військовий діяч на Київщині у 1917—1921 роках — періоду Української національно-визвольної революції.
== Життєпис ==
Народився [[1888]] р. у селі [[Мотовилівка (Фастівський район)|Панська Мотовилівка]] [[Васильківський повіт|Васильківського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]] (тепер [[Фастівський район|Фастівського району]] [[Київська область|Київської області]]). За свідченням Марка Шляхового, до 1917 р. Овсій Іванович був залізничником, згодом начальником залізничної станції в Сибіру.
Овсій Іванович активно підтримав революційні події 1917 року в Україні.
Овсій Іванович активно підтримав революційні події 1917 року в Україні. 6 квітня 1917 року Овсій ініціював установчі збори «[[Просвіта|Просвіти]]» ім. Бориса Грінченка, яку очолив місцевий священик о. Ігор Давиденко. А у своїй хаті (с. [[Мотовилівка (Фастівський район)|Казенна Мотовилівка]]) організував читальню «[[Просвіта|Просвіти]]». Був дуже освіченою людиною і тому того ж 1917 року Генеральним Секретаріатом [[Центральна Рада|Центральної Ради]] був призначений головою Васильківської повітової земельної управи. У 1918 році членами «Просвіти» були понад 90 місцевих мешканців, а очолював її 17-річний брат Овсія — Терентій Іванович Гончар. З приходом більшовиків 1919 року читальня була ними розграбована та спалена, забрана худоба. Але особливо важкою втратою для Овсія була загибель меншого брата Терентія у [[Боярка|Боярці]], якого, як очільника «Просвіти», закатували червоноармійці.▼
У [[1917]] р. обраний головою Васильківської повітової земельної управи. Опікувався молоддю в [[Мотовилівка (Фастівський район)|Мотовилівці]], на зібраннях сільського юнацтва викладав їм лекції та читав книжки. [[6 квітня]] [[1917]] року у Панській Мотовилівці заснував товариство «[[Просвіта|Просвіти]]» імені [[Борис Грінченко|Бориса Грінченка]], що було розграбоване і спалене [[Більшовики|більшовиками]] [[1919]] р. Організацію очолив місцевий священик о. Ігор Давиденко.
▲
Одним із перших взявся творити відділи [[Вільне козацтво|Вільного козацтва]] на [[Київська губернія|Київщині]]. Саме вони пізніше стали основою війська УНР у Мотовилівському краї. Коли у лютому 1919 року у краї почала встановлюватися більшовицька влада, під псевдонімом організував у березні-квітні 1919 року гучне масове повстання в повіті на теренах Фастівщини та [[Васильківський повіт|Васильківщини]], прийнявши назву отамана Бурлаки. Узгоджував свої дії з [[отаман Зелений|отаманом Зеленим]] та отримував від нього підтримку.
| |||