Відмінності між версіями «Геракл»

25 байтів вилучено ,  2 роки тому
м
м
Культ Геракла був поширений серед усіх еллінів, сам герой розглядався як захисник і рятівник від усіляких лих. Царські особи шанували Геракла як видатного правителя, а простолюдини як народного героя, трудівника і захисника від свавілля тиранів. Подібно до Геракла, в багатьох містах Греції покійників зображали в левиній шкурі, де вони уподібнювалися героєві, котрий помер, але отримав вічне життя на Олімпі. Імовірно, спочатку Геракл був дорійським героєм. Після здобуття дорійцями [[Пелопоннес]]у його зробили нащадком аргосця [[Персей|Персея]], щоб узаконити завоювання. Про нього співали пісні й писали п'єси. В комедіях його іноді зображали як товстого добряка, ярмаркового силача.
 
Кожне царство і мало не кожне місто бажало довести, що син [[Алкмена|Алкмени]] гостював у них бодай один день. На честь героя споруджували храми, вівтарі й статуї. Як уособлення сили, Геракл був покровителем усіх [[Гімнасій|гімнасіїв]] і [[Палестра|палестр]]; [[Гладіатор|гладіатори]] в [[Стародавній Рим|Римі]], які за віком сходили з арени, присвячували героєві свою зброю. За легендами, коли після важкої перемоги Геракл відпочивав, він любив насолоджуватися музикою й співом, звідси пов'язування його культу з музами. На острови [[Сицилія]], [[Сардинія]], [[Корсика]], в [[Іспанія|Іспанію]] культ Геракла перенесли фінікійці та грецькі колоністи; героєві почали приписувати нові подвиги, звершені в Італії (він скасував [[жертвоприношення]] людей у сабінян, запровадив культ вогню, убив розбійника Кака тощо).
 
Царі, а потім і римські імператори нерідко порівнювали себе з Гераклом. ТакЗгідно [[Плутарх]]у, [[Александр Македонський]] вважав Геракла своїм предком. Імператор [[Коммод]] в II&nbsp;ст. називав себе «Гераклом», від якого селянам можна чекати допомоги. Імператор Максиміліан[[Максиміан]] в III&nbsp;ст. стверджував, що є нащадком цього героя. З Гераклом пов'язували свій родовід деякі римські [[Патрицій|патриції]], [[Акка Ларентія]] вважалася коханою героя. Згідно [[Плутарх]]у, [[Александр Македонський]] вважав Геракла своїм предком<ref>''Lives'', «Alexander», 2.1.</ref>.
 
Під час кризи Римської імперії III&nbsp;ст. Геракл розглядався як спаситель, котрий повернеться і наведе лад в державі. Наприкінці IV&nbsp;ст. культ Геракла протиставлявся культу [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. Нерідко символи Христа замінювалися геракловими, наприклад монограма імені у війську імператора [[Євгеній (узурпатор)|Євгенія]]. Геракл поставав мучеником, болісна смерть якого примножила велич подвигів і який отримав вічне життя, втілюючи цим ідею про потойбічну винагороду за життя земне<ref>{{Cite book|title = Обрядовая сторона культов Древней Греции|url = https://books.google.com/books?id=lVUtCwAAQBAJ|publisher = Litres|date = 2015-12-11|isbn = 9785457938199|language = ru|first = Илона|last = Камад}}</ref>.