Карл I Великий: відмінності між версіями

 

== Відукінд на чолі опору саксів ==

 

Наступний похід [[780]] року було підготовлено Карлом ретельніше. Разом зі своєю армією та священнослужителями Карлу вдалося просунутися до самої Ельби — межі між саксами та слов'янами. До того часу у Карла вже був стратегічний план, що зводилися, в цілому, до підкорення всієї Саксонії через християнізацію. У цьому починанні Карлу дуже допоміг англосакс Віллегад, доктор богослов'я, що приступив до активної насадженню нової віри. Всю Саксонію Карл розділив на адміністративні округи, на чолі яких поставив графів. [[782]] рік був знову присвячений саксонським справам. Для утихомирення слов'ян-сорбів, що напали на прикордонні землі [[Саксонія|Саксонії]] і [[Тюрингія|Тюрінгії]], Карл направив військо, до складу якого входили і вірні Карлу сакси. Але саме в цей час з Данії повернувся [[Відукінд Саксонський|Відукінд]]. Вся країна негайно повстала, звівши нанівець усі досягнення Карла. Безліч франків і саксів, що прийняли нову віру, було перебито, християнські храми зруйновані. Карл знову зазнав невдачі, оскільки ним не була врахована прихильність саксів до своєї власної віри. Військо, послане проти сорбів, потрапило в засідку біля Везера, у гори Зунталь, і було майже повністю перебите бунтівниками. Одночасно посилилося невдоволення нововведеннями Карла і під Фризії.