Вікіпедія

Калуський повіт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Австро-Угорщина
Рядок 1:
{{Повіт Австро-Угорщини
|назва = Калуський повіт
|герб =
|ширина герба =
|округ =
|край = {{Прапор Королівство Галичини та Володимирії}}
|країна = {{flagicon|Австрійська імперія}} [[Австрійська імперія]]<br/>{{flagicon|Австро-Угорська імперія}} [[Австро-Угорщина]]
|карта =
|центр = Калуш
|створений = 1854
|площа = 1146,72 км² (1880)
|населення = 65&nbsp;004 (1880)
|найбільші міста = [[Калуш]], [[Войнилів]]
}}
{{Адміністративна одиниця
|назва = Калуський повіт
Рядок 14 ⟶ 28:
|підрозділи = 70 (1867-1934), 9 (1934-1939)
|офіційна_мова =
|заснований = 18671854
|титул_представників1 =
|представник1 =
Рядок 23 ⟶ 37:
|скорочення =
}}
'''Ка́луський пові́т'''&nbsp;— історична [[адміністративна одиниця]] на українських землях, що входили до [[склад]]ускладу [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], [[ЗУНР|Західно-Української Народної республіки]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]] та [[УРСР]]. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, зокрема до попереднього Калуського повіту приєднаний Войнилівський повіт<ref>Повна збірка законів Австрії, 1867, ч.&nbsp;IX, №&nbsp;17</ref>, і в такому вигляді Калуський повіт існував 73 роки&nbsp;— до 17 січня 1940 року Адміністративним центром повіту було [[місто]] [[Калуш]].
 
== Королівство Галичини та Володимирії ==
 
Повіт утворений у [[1854]] році з 45 самоврядних сільських громад-гмін і Калуської міської. Територія Калуського повіту збігалась із територією колишнього Калуського староства часів Речі Посполитої за винятком 5 сіл [[верхня]]нського куща.
1. [[Баня (Калуш)|Баня]] (з фільварком),
2. [[Бережниця (Калуський район)|Бережниця]] (з фільварком),
3. [[Берлоги]] (з фільварком),
4. [[Болохів|Болохів]] (з фільварком),
5. [[Верхня|Верхня]] (з фільварком),
6. [[Вістова]] (з фільварком),
7. [[Грабівка (Калуський район)|Грабівка]] (з фільварком),
8. [[Добровляни (Калуський район)|Добровляни]] (з фільварком),
9. [[Довге-Калуське]],
10. [[Завадка (Калуський район)|Завадка]] (з фільварком),
11. [[Завій]] (з фільварком),
12. [[Загір'я (район Калуша)|Загір’я]]
13. [[Збора]] (з фільварком),
14. [[Кадобна]] (з фільварком),
15. [[Камінь (Рожнятівський район)|Камінь]],
16. [[Копанки (Калуський район)|Копанки]] (з фільварком),
17. [[Красне (Рожнятівський район)|Красне]] (з фільварком),
18. [[Кропивник (Калуський район)|Кропивник]],
19. [[Зелений Яр (Калуський район)|Ляндештрой]],
20. [[Вербівка (Рожнятівський район)|Лдзяни]],
21. [[Міжгір'я (Богородчанський район)|Майдан]] (з фільварком),
22. [[Мислів]],
23. [[Мостище (Калуський район)|Мостище]] (з фільварком),
24. [[Небилів]] (з фільварком),
25. [[Новий Калуш (мікрорайон)|Новий Калуш]]
26. [[Новиця (Калуський район)|Новиця]],
27. [[Петранка]] (з фільварком),
28. [[Підгірки (район Калуша)|Підгірки]] (з фільварком),
29. [[Підмихайля]] (з фільварком),
30. [[Пійло|Пійло]] (з фільварком),
31. [[Луквиця (село)|Присліп]] (з фільварком),
32. [[Рівня (Рожнятівський район)|Рівня]] (з фільварком),
33. [[Ріп'янка|Рип'янка]] (з фільварком),
34. [[Сівка-Калуська]],
35. [[Сливки|Слівкі]],
36. [[Слобода-Небилівська]],
37. [[Слобода-Рівнянська]] (з фільварком),
38. [[Топільське]],
39. [[Тужилів (Калуський район)|Тужилів]]-Котятичі (з фільварком),
40. [[Сівка-Калуська|Уґартсталь]]
41. [[Середній Угринів]],
42. [[Старий Угринів]],
43. [[Хотінь (Калуш)|Хотінь]] (з фільварком),
44. [[Яворівка (Калуський район)|Яворівка]],
45. [[Ясень (село)|Ясень]] (з фільварком).
 
Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, зокрема до попереднього Калуського повіту приєднаний Войнилівський повіт<ref>Повна збірка законів Австрії, 1867, ч.&nbsp;IX, №&nbsp;17</ref> у складі міської гміни Войнилів (з фільварком) і 20 сільських:
1. [[Середній Бабин|Бабин]] (з фільварком),
2. [[Гуменів]] (з фільварком),
3. [[Діброва (Калуський район)|Діброва]] (з фільварком),
4. [[Довгий Войнилів]] (з фільварком),
5. [[Довжка]] (з фільварком),
6. [[Довпотів]] (з фільварком),
7. [[Дубовиця (Калуський район)|Дубовиця]] (з фільварком),
8. [[Лука (Калуський район)|Лука]] (з фільварком),
9. [[Мединя]] (з фільварком),
10. [[Мошківці|Мошківці]] (з фільварком),
11. [[Негівці]] (з фільварком),
12. [[Перевозець]] (з фільварком),
13. [[Перекоси]] (з фільварком),
14. [[Середня (Калуський район)|Середнє]] (з фільварком),
15. [[Сівка-Войнилівська]],
16. [[Студінка]] (з фільварком),
17. [[Войнилів|Сільце]] (з фільварком),
18. [[Слобідка (Калуський район)|Слобідка]] (з фільварком),
19. [[Томашівці]] (з фільварком),
20. [[Цвітова (Калуський район)|Цвітова]] (з фільварком).
 
Однак Войнилівський повіт зберігся в структурі судової адміністрації. Практично в такому вигляді Калуський повіт існував 73 роки&nbsp;— до 17 січня 1940 року, тільки перед Першою світовою війною до нього були долучені села [[Голинь]] і [[Станькова]]. За переписом 1869&nbsp;р. проживало 62&nbsp;545 осіб.
 
У 1880&nbsp;р. повіт поділявся на 60 кадастральних гмін, складався зі 67 самоврядних громад (гмін)&nbsp;— 2 міських і 65 сільських (з 49 [[фільварок|фільварками]]) та 30 окремих територій&nbsp;— загалом 97 адміністративних одиниць. За переписом 1880&nbsp;р. в повіті було 65004 мешканців, серед них: 52&nbsp;072 греко-католики, 4&nbsp;227 римо-католиків, 1 вірмено-католик, 1 греко-орієнталіст, 989 лютеранів, 95 кальвіністів і 7&nbsp;704 юдеї. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою&nbsp;— 53860 осіб, польською&nbsp;— 8052, німецькою&nbsp;— 3133, іншими&nbsp;— 8.<ref>{{SgKP|III|724|''Kałuski powiat''}}</ref>
 
== У складі ЗУНР ==
21 жовтня 1918 року [[Українська Центральна Рада|Українською Центральною Радою]] для організації [[УкраїнськаЛистопадовий Центральна Радачин|листопадового зриву]] до [[Калуш]]а був присланий о.&nbsp;Павло Джулинський. По прибуттю до міста, він створив Комітет, куди увійшли також Осип Ткачук та С.&nbsp;Захней.
 
Вночі з 1 на 2 листопада 1918 року двадцятеро озброєних калушан перейняли владу, роззброїли мадярський гарнізон та взяли під контроль урядові установи, підприємства та залізничну станцію. Тої ж ночі українські селяни роззброювали жандармські пости по селах повіту. На ранок 2 листопада в Калуш увійшли з піснями колони українців з сіл повіту і під гул церковних дзвонів пройшло урочисте віче відновлення української держави.
 
Головою повітової адміністрації новопроголошеної української держави&nbsp;— [[ЗУНР]]у став о.&nbsp;Павло Джулинський (пізніше його змінив доктор [[Желехівський Микола|Микола Желехівський]]). Начальником пошти і телеграфу став Теодозій Левицький. Керівником повітового суду став Юліян Білинський, скарбового суду&nbsp;— Мартинець. Харчовий уряд очолив Тимко Бариш. Директором повітової кооперації став Осип Ткачук. Калуською солеварнею керував Семен Захней (згодом його замінив гірничий інженер Мар’ян Козакевич). Управу державних лісів очолив абсольвент Віденської лісової Академії [[Бобикевич Остап Олексійович|Остап Бобикевич]]. Директором Виділової школи призначено вчителя Івана Сандурського, приватну гімназію очолив учитель Дометій Попович. Уряд державного землеміра залишився в руках українського інженера М.&nbsp;Чорніти. Нотаріальну канцелярію очолював Мирон Мосора. Санітарну опіку над містом і повітом очолив полковник австрійської військової флотилії доктор Маркіл Рожанковський. Комендантом повітової військової команди призначено хорунжого австрійської армії юриста Осипа Дудикевича. Сформовану з 80 стрільців Запасну сотню очолив чотар Стах Левкович, при ній сформовано вишкіл скорострілів під командою чотаря Петра Миговича. Команду повітової державної жандармерії очолив чотар Ілько Перейма. Деякий час у Калуші діяла обласна жидівська міліція, комендантом якої став поручник Леон Ляндеман. Почав виходити тижневик «Голос Калуша» під редакцією [[Струтинський Михайло|Михайла Струтинського]]. Надалі добровольці з Калуша та повіту брали участь у формуванні [[Українська Галицька армія|Української Галицької Армії]].<ref>'' Грабовецький&nbsp;В.'' [https://kalusz.io.ua/s112201/istoriya_kalusha_v._graboveckiy Історія Калуша].&nbsp;— Дрогобич: Відродження, 1997.&nbsp;— С. 142-152.</ref>
 
Повіт входив до [[Станиславська військова область ЗУНР|Станиславської військової області ЗУНР]].
 
Наприкінці травня 1919 року внаслідок наступу прибулого з Франції корпусу Галлера при синхронному ударі в спину румунських військ повіт був окупований поляками.
 
== [[Польська Республіка|Під польською окупацією]] ==
== У складі Станіславського воєводства ==
Включений до складу [[Станіславське воєводство|Станіславського воєводства]] [[Польська Республіка|Польської республіки]] після утворення воєводства у [[1920]] році на окупованих землях [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]. Територіально повіт відповідав Калуському повіту часів [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини і Володимирії]] (тільки [[Брошнів]], [[Креховичі]] та [[Раків]] відійшли до [[Долинський повіт|Долинського повіту]]), зберігся й адміністративний поділ, що налічував 119 поселень (1 місто, 69 громад сіл (ґмін), 49 фільваркових маєтків). Площа повіту&nbsp;— 1183&nbsp;км², 87&nbsp;868 мешканців, густота населення 74,3 осіб/км².<ref>[https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/27/Woj.stanis%C5%82awowskie-Polska_spis_powszechny_1921.pdf Województwo stanisławowskie w szczegółowych danych statystycznych spisu powszechnego z 30.IX.1921 i spisu powszechnego z 9.XII.1931&nbsp;r] {{ref-pl}}</ref>
 
=== Адміністративний поділ ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Калуський_повіт