Відмінності між версіями «Рецепт»

518 байтів додано ,  1 рік тому
м
м
У давнину рецепти називали {{lang-la|Formula remediorum}} (від {{lang-la|remedium}} — [[Лікарські засоби|лікарський засіб]]), тобто «припис (формула) лікарського засобу», або {{lang-la|Formula medicinalis}} ({{lang-la|medicine}} — медицина), тобто «припис (формула) лікарський».
 
Перший відомий рецепт з відбитком печатки лікаря - глиняна табличка, був знайдений в околицях сучасного Багдаду, а складений наприкінці ІІІ тис. до н.е. Натепер відомо біля 10 староєгипетських папірусів з медичними текстами (найвідоміші - [[папірус Еберса]] і папірус [[Папірус Едвіна Сміта|Едвіна Сміта]]), в яких надано інструкції щодо виготовлення та способу застосування ліків. (XVI століттям до н. е.). Довгий час професія лікаря та аптекаря була єдина, лікарі готували лікарські засоби самостійно.
 
В римському праві слово "рецепт" означало - неформальний договір, що користується юридичним захистом. Згодом термін ввійшов в медицину та став означати письмове доручення аптекарю про виготовлення і відпуск ліків з вказівкою хворому, як їх приймати.
 
Відомо, що перші аптеки в Європі були відкрити при монастирях, Ліки виготовлялися із рослин, видавалися безкоштовно всіх нужденним за рецептом, якій починався зі слів: " Cum Deo!" – "З Богом". В Росії аптеки з'явились під час правління Олексія Михайловича - батька Петра І. Рецепти виписувались докторами (іноземцями), латинською мовою, мали печатку лікаря. Кожен рецепт перекладався російською. Відомості вносилися в спеціальні книги з вказівкою прізвищ доктора, хворого, аптекаря, що виготовив ліки.
 
Було обов'язковим правилом виписувати рецепти чорнилом або чорнильним олівцем. Наприклад, у Німеччині, рецепти, що були написані звичайним олівцем лише в надзвичайному випадку, мали законну силу лише кілька днів. Якщо лікар робив виправлення, він мав підтвердити їх своїм прізвищем. Іноді в рецепті вказувалось місце перебування хворого та лікаря.
411

редагувань