Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
 
== У складі [[Чехословаччина|Чехословаччини]] ==
Після розпаду [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорської імперії]] закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. [[21 січня]] [[1919]] року на Народних Зборах («Соборі Русинів») у [[Хуст]]і, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0003300-19 Ухвала Всенародних Зборів угорських українців 21 січня 1919 року]</ref> Карпатської України з [[Українська Народна Республіка|Українською Народною Республікою]]. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище [[Директорія УНР|Директорії УНР]] внаслідок агресії [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|більшовицької Росії]], не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.
 
На основі рішень [[Сен-Жерменський мирний договір (1919)|Сен-Жерменського]] ([[1919]]&nbsp;р.) і [[Тріанонський мирний договір|Тріанонського]] ([[1920]]&nbsp;р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу [[Перша Чехословацька Республіка|Чехо-Словацької республіки]] на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-1930-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися [[народовецькі з'їзди]].
: ''Див. також статтю '''[[Уряд Карпатської України]]'''
[[Файл:Волошин А.jpg|міні|ліворуч|223x223px|[[Августин Волошин]]]]
29 травня 1938 року [[Центральна Руська Народна Рада|Русинсько-українська Народна Рада]] столиці Карпатської України [[Ужгород]]а поставила вимогу до уряду Чехо-Словаччини про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору та конституції. 9 вересня 1938 року до Праги прибула делегація із 10-ти представників Української Центральної Народної Ради для перемовин про статус автономії у Чехо-Словацькій державі. 4 жовтня будапештський уряд запропонував Німеччині приєднати Закарпаття до Угорщини. В цьому його підтримував уряд Польщі, виходячи з того, що існування української автономії активізує незалежницьку діяльність українців у Польщі<ref>Косик, Володимир. Україна і Німеччина у другій світовій війні / Пер. із франц. Р. Осадчука.&nbsp;— Париж&nbsp;— Нью-Йорк&nbsp;— Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 1993.— С. 58—59.</ref>.
Після підписання [[Мюнхенський договір 1938 року|Мюнхенської угоди]] чотирьох держав ([[30 вересня]] [[1938]] року) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки. [[22 листопада]] [[1938]]&nbsp;р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, внаслідок чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських [[РусиниУкраїнці|українців (русинів)]].
 
[[8 жовтня]] [[1938]]&nbsp;р. було утворено перший автономний [[Уряд Карпатської України|уряд]] ([[Рада Міністрів Підкарпатської Русі]]), який очолив [[Бродій Андрій|Андрій Бродій]] (затверджений центральною владою [[11 жовтня]] [[1938]]&nbsp;р.). До складу кабінету увійшли діячі як русофільського (А.&nbsp;Бродій, Е.&nbsp;Бачинський, І.&nbsp;П'єщак, С. Фенцик), так і українофільського (Ю.&nbsp;Ревай та А. Волошин) напрямків.
407

редагувань