Відкрити головне меню

Зміни

Ніяких змін в розмірі, 7 місяців тому
м
clean up, typos fixed: В кінці 1 → Наприкінці 1 за допомогою AWB
[[1931]] року, як результат майже безкровної революції, монархія впала і влада перейшла до республіканців. Франко в цей час не втручався в політику, заявивши про свою нейтральність. [[15 квітня]] [[1931]] під час виступу перед слухачами військової академії у Сарагосі він заявив: «Отже, оскільки проголошена республіка і верховна влада перебуває в руках тимчасового уряду, ми зобов'язані дотримуватися дисципліни та згуртувати свої ряди, щоб зберегти мир і допомогти нації рушити правильним шляхом».
 
Протягом перших двох років існування республіки при владі були здебільшого ліві партії, що проводили непопулярну аграрну реформу. Крім того, була проведена антиклерикальна реформа, зліквідований [[конкордат]] з [[Католицтво|Католицькою церквою]] [[1851]] року, католицизм як державна релігія скасований, будь-які виплати духовному стану припинені на дворічний період, [[Товариство Ісуса|орден єзуїтів]] знову заборонений, широко поширена система церковної освіти розформована, полегшена процедура розлучення, багато монастирів було зруйновано. Суспільство стрімко політизувалося і радикалізувалось. Страйки, замахи, що супроводжувалися бомбометанням, і кривава смута на селі, за якою стояло таємне анархістське товариство «''Federación Anarquista Ibérica''» (FAI)— «Іберійська федерація анархістів» (ІФА), що висувало гасла «вільного комунізму», призвели до зміни уряду.
 
[[1933]] року до влади прийшли праві партії, що зупинили реформи. Після «двох червоних років» почалися «два чорні роки» республіки. У країні почали активно формуватися численні напіввійськові організації різних політичних відтінків, від анархістів і комуністів до націоналістичної «Іспанської фаланги». [[1934]] року в [[Астурія|Астурії]] спалахнуло анархістське шахтарське повстання, в придушенні якого брав участь Франко. Після цього генерал став головнокомандувачем у [[Марокко]], але після кількох місяців повернувся до Мадрида, щоб прийняти пост голови Великого генерального штабу.
Після початку холодної війни вплив СРСР в [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] впав, і на початку 1950-х послідувала хвиля дипломатичних визнань Іспанії. Вже в ході війни Франко почав обмежувати вплив фашистської партії (Фаланги), а після війни партія в основному займалася соціальною роботою, перетворившись на щось подібне радянським профспілкам. Називатися партія стала Національним рухом. За його ініціативою було почато політику національного примирення, зведено пам'ятник загиблим республіканцям. Проте, репресії проти політичних супротивників (крім республіканців, до них належали сепаратисти з Каталонії і Країни Басків) тривали до його смерті.
 
З середини 1950-х почалося [[Іспанське економічне диво]], що вивело Іспанію зі стану однієї з найбідніших країн Європи на рівень цілком розвиненої європейської країни. Досить тривалий час Іспанія займала друге місце у світі (після Японії) за темпами економічного розвитку. Багато міністрів, творці економічного дива, були членами католицького світського ордена [[Opus Dei]]. В кінціНаприкінці 1960-х почалися і політичні реформи, був прийнятий закон про пресу і дозволені страйки неполітичного характеру, розширено місцеве самоврядування, прийнято декілька конституційних законів, що розширили права громадян і що дозволили згодом мирний перехід до конституційної монархії. Весь цей час (з [[1947]]) Іспанія вважалася [[монархія|монархією]] з вакантним місцем короля, в цей же час Франко ухвалив рішення, що королем після його смерті повинен стати принц Хуан Карлос, що і відбулося в [[1975]].
 
Король Іспанії [[Хуан Карлос I]] завершив процес перетворення країни з авторитарної в демократичну.