Український кінематограф доби Незалежності: відмінності між версіями

'''Українське кіно доби Незалежності''' характеризується розпадом [[Кіноіндустрія|кіноіндустрії]] в [[1990-ті у кіно|1990-х]] роках та спробами відбудувати її в [[2000-ні у кіно|2000]]–[[2010-ті у кіно|2010-х]] роках. Разом з занепадом централізованої кіноіндустрії розпочинається розвиток [[Незалежне кіновиробництво|незалежних кіностудій]], [[Кінопрокатник|фірм-дистриб'юторів]] та мережі кінотеатрів. В 2010-х роках з розвитком [[Цифрова електроніка|цифрових технологій]] та можливістю створювати фільм більш дешево, в Україні стрімко зростає кількість [[Короткометражний фільм|короткометражних фільмів]]. Попри збитковість кіногалузі в цей час, ряд українських фільмів мав успіх на міжнародних [[Кінофестиваль|кінофестивалях]].

 

 

5 серпня 1988 року [[Верховна Рада УРСР]] ліквідувала Державний комітет по кінематографії, Україна фактично залишилася без державного органу відповідального за розвиток кіно. Після [[Проголошення незалежності України 1991|здобуття незалежності]] подібну структуру намагався відновити [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]] створивши у серпні 1991 [[Державне агентство України з питань кіно|Державний фонд української кінематографії]], який проіснував до травня 1993 року. Свою діяльність Держкіно відновлює лише в 2005 році після постанови [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів України]] від 22 листопада 2005 року. Першою очільницею нового [[Державне агентство України з питань кіно|Держкіно]] стає [[Чміль Ганна Павлівна|Ганна Чміль]].