Відмінності між версіями «Київська митрополія»

(доповнення)
 
== Історія ==
=== До [[Берестейська унія|Берестейської унії]] ===
Точна дата заснування Київської митрополії та імена перших [[київські митрополити|митрополитів]] залишаються невідомими. Вважається, що за часів Володимира Великого Київська церква була незалежною від Константинопольського патріархату. За однією з версій, першим ієрархом був [[Михаїл Київський]]. Однак ряд дослідників дотримуються думки, що ним був Леон чи [[Леонтій (київський митрополит)|Леонтій]] ([[1004]]) або єпископ [[Настас Корсунянин]]. Першим Київським митрополитом, про якого згадують історичні джерела, став сучасник [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] грек [[Феопемпт (митрополит Київський)|Феопемпт]] ([[1037]]-[[1048]]).
 
Духовна влада Київської митрополії поширювалася на всі [[єпархія|єпархії]], що були утворені на землях [[Київська Русь|Київської Русі]]. Напередодні [[монголо-татарська навала|монголо-татарської навали]] їх було 16: Київська (988), Чернігівська (991), Білгородська (991), [[Володимирська єпископство|Володимирська]] (992), Новгородська (992), Ростовська (992), Полоцька (992), Турівська (1005), [[Перемишльська єпархія|Перемишльська]] (1026), Переяславська (1036), Юр'ївська (1036), Галицька (1134), Смоленська (1137), Рязанська (1198), Суздальська (1213).
 
Протягом домонгольського періоду були відомі 22 київських митрополити. Більшість з них були греками, яких надсилали константинопольські патріархи. Вихідцями з земель Русі були [[Іларіон Київський|митрополит Іларіон]] ([[1051]]-[[1062]]), [[Єфрем Переяславський|Єфрем]] ([[1089]]-[[1097]])<ref name="nev">невідомо чи був затверджений патріархом</ref>, [[Климентій Смолятич]] та [[Кирило II]] ([[1233]]-[[1236]]).<ref name="nev"/>
 
Київська митрополія користувалася автономією у складі Константинопольської Патріархії. Після [[Зруйнування Києва (1169)|руйнування Києва]] Володимиро-Суздальським князем [[Андрій Боголюбський|Андрієм Боголюбським]], коли було знищено та пограбовано багато церков та монастирів, значення Києва, як духовного центру підупадає. Київські митрополити починають селитися у північних князів.
 
Після [[Облога Києва монголами1240|взяття Києва]] монголо-татарами Київські митрополити остаточно обрали місцем свого перебування [[Владимир на Клязьмі]] на окраїні північно-східної Русі. Це призвело до послаблення їхнього зв'язку з історично-культурним ядром держави та змусило [[галицько-волинське князівство|галицько-волинських]] монархів розпочати процес утворення окремої [[Галицька митрополія|Галицької митрополії]].
 
В [[14 століття|14]] &nbsp;— [[15 століття]]х на українські та білоруські землі у складі [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] поширювалась духовна влада митрополитів, які, перебуваючи у [[Москва|Москві]], продовжували вживати титул «митрополит Київський і всієї Русі». Їх намагалися використати у своїх політичних цілях [[великі князі московські|московські князі]]. Це призвело до утворення [[Литовська митрополія|Литовсько-руської митрополії]].
 
У 1448 році Собор московських єпископів, без згоди Константинопольського патріархату, поставив на митрополита «Київського» -&nbsp;— єпископа Рязанського Іону. Ця подія вважається початком окремішності Московської церкви.
 
Після [[Флорентійська унія|Флорентійської унії]], ще до падіння Константинополя 1453 року, Московська церква, що перебувала в юрисдикції Константинопольської патріархії в складі Київської митрополії, відокремилася. Митрополит Іона, який помер у 1461 році, був останнім митрополитом у Москві, що мав титул «Київського і всія Русі». Наступник його на кафедрі іменується вже Московський і всія Русі. Московська митрополія перебувала в стані невизнаної &nbsp;— до перетворення її в Московську патріархію в 1589 році, тобто 141 рік.
 
Після фактичного відокремлення Московської митрополії, 1458 року на митрополита Київського, Галицького та всієї Русі було висвячено [[Григорій II Болгаринович|Григорія ІІ]]. Таким чином, Константинопольський патріарх надав [[Українська Православна Церква (1458-1596)|Київській митрополії]] новий канонічний статус. Литовська митрополія припинила своє існування, увійшовши до складу Київської. Хоча, досить довгий час столицею митрополитів був [[Новгородок]], а згодом&nbsp;— [[Вільно]].
 
До Київської митрополії увійшли: Київська, Брянська, Смоленська, Полоцька, Турівська, Луцька, Володимир-Волинська, Берестейська, Перемиська, Галицька та Холмська. Деякий час Київського митрополита визнавав своїм зверхником й Новгородський ієрарх.
 
Київські митрополити другої половини 15 століття були прихильниками [[Флорентійська унія|Флорентійської унії]] [[1439]] про об’єднанняоб'єднання [[католицизм|католицької]] та [[православна церква|православної]] церков і підтримували зв’язкизв'язки з Римськими Папами, про що свідчить, зокрема, [[Послання Мисаїла до папи Сикста IV|послання]] обраного на київську митрополію єпископа [[Мисаїл (Пструч)|Мисаїла]] до папи [[Сікст IV|Сикста IV]] від 1476 &nbsp;р. та [[Послання митрополита Йосифа до папи Олександра VI|лист митрополита Йосифа Болгариновича]] від 1500 &nbsp;р. до папи Олександра VI. Згодом ці відносини були перервані через втручання Константинополя і Москви, і Київська митрополія вступила в період глибокої кризи.
 
===Розділення митрополії на православну та греко-католицьку після [[Берестейська унія|Берестейської унії]]===
10 292

редагування