Сьоґунат Едо: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Заснування: уточнення |
Rausch (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 67:
Спочатку влада [[даймьо]] була слабкою у його володіннях. Він був змушений роздавати землю своїм васалам, в обмін на їхню службу і вірність. Останні, отримавши засоби до незалежного економічного існування та владу над місцевим населенням, могли підняти в будь-який час бунт проти сюзерена. Однак поступово удільна система управління була витіснена новою. Після заборони у [[1615]] році мати більше, ніж один замок у одному [[хан (володіння)|хані]], [[самурай|самураї]] були відірвані від землі і переселені до призамкових міст сюзерена. Вони поступово перетворилися з провінційних вояків у міських бюрократів і політиків, діяльність яких була спрямована на зміцнення впливу їхнього [[хан (володіння)|хану]] і дому [[даймьо]].
З другої половини [[17 століття]] практика роздачі земель васалам практично зникла в усіх [[хан (володіння)|хан]]ах. Її замінила зарплатня та стипендії. Вони сплачувалися переважно [[рис]]ом — частиною данини, яку збирали представники адміністрації [[хан (володіння)|хану]] в провінції, а саме «намісники» ''дайкан'' (代官) і повітові управителі ''коорі-буґьо'' (郡奉行). Самураї отримували платню від декількох сотень до декількох десятків [[коку]] рису на рік. Утримання вояків найнижчого рівня складалось із розрахунку 5 [[ґо (об'єм)|ґо]] (близько 1 [[Літр (одиниця
Таким чином, завдяки впровадженню нової системи оплати праці васалів, [[даймьо]] посилили контроль над своїми володіннями і підданими. Водночас було налагоджено адміністративний апарат [[хан (володіння)|ханів]], що призвело до їхнього закріплення як політико-адміністративних одиниць країни.
| |||