Естонська музика: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Xqbot (обговорення | внесок)
м робот додав: nn:Estisk musikk; cosmetic changes
Рядок 1:
'''[[естонці|Естонська]] [[музика]]''' за походженням пов'язана з культурою прибалтійсько-фінських народів. Естонська музика звучить в [[Естонія|Естонії]] та далеко за її межами, вона продовжує розвиватись в народній та професійній традиціях, вона є предметом вивчення науковців.
 
== Фольклор ==
Найдавніші форми музичного фольклору - заговори, голосіння, байки, переклички пастухів. Значну частину естонського фольклору складають одноголосні [[Руни|рунічні]] пісні - календарно-обрядові, сімейно-обрядові, ліричні, ліро-епічні. За жанровими і стилістичними ознаками розрізняють північні (характерний жанр т.зв. качельних пісень) і південні (пісні пастухів) рунічні естонські традиції. Стилістично відособлений фольклор етнічної групи сету, якому властиве багатоголосся.
[[ImageФайл:Cithare.jpg|170px|thumb|]]
З 17 століття в Естонії розвиваються т. зв. пісні перехідної форми, що мають ознаки як древніх рунічних, так і пізніх пісень з римованим віршем. Поширення останніх з 19 століття пов'язано зі зміною історичних умов (зародження капіталістичних відносин, розвиток міської культури). Для них характерні куплетна форма, мажорні, рідше мінорні наспіви широкого діапазону з функціонально-гармонічною основою, переважно чоловіча традиція виконання. Серед найдавніших інструментів: смичкова 7-струна ''каннель'', смичковий 3—4-струн ''хійуканнепь'', духові - карьяпасун, сарв, вілепілль. З 16 століття поширена естонська [[волинка]] — торупілль, з 18 ст. — [[скрипка]], з 19 ст. — багатострунна канель, гармоніка. На цих інструментах виконувалися головним чином танцювальні награши (лабаялавальс полька, рейнлендер).
 
== Музична культура XVIII - XIX століть ==
У XVIII столітті естонська музика розвивається в умовах окупації Російською імперією. У цей час почало розвиватися світське аматорське музикування, у релігійних селянських громадах - багатоголосний спів хоралів, що прилучало півчих до [[мажоро-мінорна система|мажоро-мінорної ладової системи]]. Підйом культури в 2-ї половини 19 століття пов'язаний з ростом національної самосвідомості. Просвітителі-демократи (Ф. Р. Фельман, Ф. Р. Крейцвальд та ін.) зіграли істотну роль у становленні естонської фольклористики. В 1857—61 роках був виданий естонський національний поетичний епос «Калевіпоег» (упорядник Крейцвальд). Музичний фольклор записували також А. Томсон, М. Хярма, з 1904 - О. Каллас. Початок професійній музиці Естонії поклали патріотичні хорові пісні А. Кунілейда на сл. Л. Койдула (1869). Багатоестонських музикантів (в т. ч. Кунилейд, Томсон) одержали освіту у вчительській семінарії Я. Цимзе в м. [[Валга]]. З 1869 у [[Тарту]], а потім у [[Таллін]]і (з 1896) стали проводитися всеестонські співочі свята, що поклали початок цієї традиції у Фінляндії, Латвії, потім у Литві. В 1865 засновано аматорські театрально-співочі товариства.
 
У 1885—94 філолог і композитор К. А. Херман видавав перший естонський музичний журнал «''Laulu ja mangu leht''». На рубежі 19 — 20 ст. багато естонських музикантів учились в Петербурзькій консерваторії (зокрема, у [[Римського-Корсаков|М. А. Римського-Корсакова]]). З 1908 в [[Тарту]] регулярно проходили симфонічні концерти під орудою Ю. Аавіка, Ю. Сімма, з 1913 — в Талліні під орудою Р. Кулля. В 1906 при товариствах «Ванемуйне» і «Естонія» відкрились професійні театри. Перша національна опера — «Донька Лембіту» А. Лемби (1908). Автором перштх в естонській музиці творів великих форм вважається Р. Тобіас (оркестрова увертюра «Юлій Цезарь» — 1896, кантата «Іоанн Дамаскін».
 
== Музична культура XX-XXI століть ==
Із проголошенням Естонської республіки 1918 року починається новий етап розвитку музичної культури цієї країни. [[1919]] року були відкриті [[Таллінська консерваторія]] та вище музичне училище у Татру, створена спілка естонських співаків, що керував проведенням співочих свят та видавав журнал «''Muusikaleht''». У [[1924]] створено оркестр естонського радіомовлення. Серед провідних естонських композиторів цього часу — [[Артур Капп|А. Капп]], [[Хейно Еллер|Х. Еллер]], [[Едвард Тубін]], [[Евальд Аав]].
 
Із завоюванням Естонії Радянським союзом 1940 в Талліні була відкрита філармонія, Будинок народної творчості, естонське відділення [[Спілка композиторів СРСР|СК СРСР]] очолив Х. Еллер. У 1960-ті — 1980-ті роки спостерігається зростання інтересу естонських композиторів до глибинних пластів національного фольклору, серед композиторів цього напрямку виділяється [[Торміс Вельйо|Вельйо Торміс]]. На кінець 1960-х років припадає початок творчої діяльності [[Арво Пярт]]а. Із сучасних музикантів — музикант електронник [[Вяхі Пеетер|Пеетер Вяхі]].
Рядок 19:
 
== Національні хори ==
[[ImageФайл:Tallinna laululava 2006.jpg|300px|thumb|Таллінське співоче поле]]
 
Традиційно на висоті залишається хорове виконавство. Загалом в країні з населенням 1 400 тисяч існує більш ніж 700 хорів, тобто 1 хор на 2 000 мешканців. Серед провідних хорових колективів — Естонський філармонічний камерний хор (Eesti Filharmoonia Kammerkoor, керівник Paul Hilliard), хори «Noorus» та камерний хор KÜKK.
Рядок 55:
 
== Посилання ==
* [http://www.estmusic.com Estmusic.com Естонська музика].
* [http://www.erpmusic.com Музиканти, фестивалі].
* [http://www.estonianmetal.com Estonianmetal.com Рок-гурти].
Рядок 64:
* {{МЭС}}
* Тампере Х., Эстонская народная песня, Л., 1983
* [http://books.google.com/books?id=8I4YAAAAIAAJ&q «The New Grove Dictionary of Music and Musicians»] p.358 ISBN 03332311120-333-23111-2
* Cronshaw, Andrew. ''«Singing Revolutions»''. Vol.1: Africa, Europe and the Middle East, pp 16-24. Rough Guides Ltd, Penguin Books, 2000. ISBN 1-85828-636-0
 
 
[[Категорія:Музика за країною]]
Рядок 73 ⟶ 72:
[[en:Music of Estonia]]
[[fr:Musique estonienne]]
[[nn:Estisk musikk]]
[[pt:Música da Estônia]]