'''Халкідо́нськийХалкедо́нський собо́р''' — четвертий [[Вселенський собор]], скликаний за проханням римського імператора [[Маркіан]]а та за згоди папи [[Лев I|Лева I]] в [[Халкідон|Халкедон]]і (сучасний Кадикой, район [[Стамбул]]а) у [[451]] році, з приводу [[єресь|єресі]] Євтихія — ''[[монофізитство|монофізитства]]''. Євтихій навчав, що у Христі лише одна природа — божественна, а не подвійна (божественна та людська) і таким чином на хресті страждав не богочоловік, а сам Бог.
Засідання ХалкідонскогоХалкедонського собору відбувалися в храмі великомучениці Євфимії, яка постраждала близько [[304]] року. На ньому було присутні 630 отців церкви. Собор було відкрито [[8 жовтня]] [[451]] року і закрито [[1 листопада]]; проведено 17 пленарних засідань. Стосовно вчення Євтихія собор прийняв компромісне рішення: «Христос — Бог, але він і людина, перебуває в двох єствах, незмінно і нероздільно». [[Монофізити]] не визнали цього рішення. За ними пішли коптська (єгипетська), ефіопська та вірменська григоріанська церкви.
Важливим рішенням Собору був 28 канон, який визнав Константинопольський престол '''другим''' після Римського; далі «за честю» йшли Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський. Аж після «великого церковного розколу» 1054 року Константинополь утверджується як '''перший престол православного світу'''.
