Генріх VIII: відмінності між версіями

Формальним приводом для розриву відносин з папством стала [[1529]] року відмова папи [[Климент VII|Климента VII]] визнати незаконним шлюб Генріха з [[Катерина Арагонська|Катериною Арагонською]] й відповідно скасувати його, щоб той зміг одружитись з [[Анна Болейн|Анною Болейн]]<ref>[http://www.vostlit.info/Texts/rus7/Mor/pred.phtml Східна Література&nbsp;— бібліотека текстів Середньовіччя] </ref>. У такій ситуації Король прийняв рішення розірвати зв'язок з [[папство]]м. У [[1532]] році англійським єпископам було висунуто [[Державна зрада|звинувачення у зраді]] за раніше «мертвою» статтею&nbsp;— звернення для суду не до Короля, а до чужоземного володаря, тобто, папи. Парламент прийняв рішення, що віднині забороняло звернення до папи у церковних справах. Того самого року Генріх призначив новим [[архієпископ Кентерберійський|Архієпископом Кентерберійським]] [[Томас Кранмер|Томаса Кранмера]], що узяв на себе зобов'язання звільнити короля від непотрібного шлюбу. У січні [[1533]] року Генріх самовільно одружився з [[Анна Болейн|Анною Болейн]], а у травні Томас Кранмер оголосив попередній шлюб короля незаконним і скасованим. Папа римський [[Климент VII]] [[11 липня]] [[1533]] року відлучив короля від церкви<ref>[http://www.newadvent.org/cathen/07222a.htm The Catholic Encyclopedia: Henry VIII] {{ref-en}} </ref>.

У другу половину своєї влади король Генріх перейшов до найбільш жорстоких і тиранічних форм правління. Збільшилась кількість страчених політичних противників короля. Однією з перших його жертв був [[Едмунд де Ла Поль, 3-й герцог Саффолк|Едмунд де ла Поль]], [[герцог Саффолк]], страчений ще [[1513]] року. Останньою зі значних постатей, страчених королем Генріхом, був син герцога Норфолка, видатний англійський поет [[Генрі Говард, граф Суррей]], який загинув у січні [[1547]] року, за кілька днів до смерті короля. Відповідно до [[Холіншед]]а<ref>Холіншед (1577) {R. Holinshed's Chronicles of England, Scotland and France.&nbsp;— V. III.&nbsp;— Лондон, 1809}. </ref>, кількість страчених за правління короля Генріха сягала 72&nbsp;000 чоловік<ref>[http://www.genuki.org.uk/big/royalty/kingh.html GENUKI: Kings of England&nbsp;— H] </ref>.

У останні роки свого життя Генріх почав страждати на ожиріння (розмір його талії збільшився до 137 см), тому король міг пересуватись тільки за допомогою особливих механізмів. До кінця життя тіло Генріха було вкрито болючими пухлинами. Цілком імовірно, що він страждав на [[Подагра|подагру]]. Ожиріння й інші проблеми зі здоров'ям могли бути наслідком нещасного випадку у 1536 році, коли він пошкодив свою ногу. Можливо до рани потрапила інфекція, й окрім того через нещасний випадок знову відкрилась і прогресувала рана ноги, яку він отримав раніше. Рана була проблематичною до такої міри, що лікарі Генріха вважали її складновиліковною, дехто навіть схилявся до того, що короля неможливо було вилікувати взагалі. Рана Генріха мучила його решту життя. За деякий час після отримання травми, рана почала гноїтись, таким чином перешкоджаючи підтриманню Генріхом звичайного рівня його фізичної активності, не даючи йому щоденно робити фізичні вправи, якими він займався раніше. Вважають, що рана отримана ним в результаті нещасного випадку, спричинила переміну в його хиткому характері. У короля почали проявлятись тиранічні риси, й він усе частіше почав страждати від [[Значний депресивний розлад|депресії]]<ref>{{cite news|url=http://www.independent.co.uk/news/uk/this-britain/the-jousting-accident-that-turned-henry-viii-into-a-tyrant-1670421.html |title=The jousting accident that turned Henry VIII into a tyrant – This Britain, UK |work=The Independent |location=UK |date=18 April 2009 |accessdate=2011-11-20}} </ref>.

Одночасно, Генріх VIII змінив свій стиль харчування, й почав в основному вживати величезну кількість жирного червоного м'яса, скоротивши кількість овочів у своєму раціоні. Вважають, що ці фактори спровокували швидку смерть короля. Смерть застала короля у віці 55 років, 28 січня 1547 у Палаці Вайтхолл (припускалося, що там буде відзначатись 90-ий день народження його батька, на якому збирався бути присутнім король). Останніми словами короля були: «Ченці! Ченці! Ченці!»<ref>Davies, p. 687. </ref>.

# '''[[Катерина Арагонська]]''' (1485—1536). Дочка [[Фердинанд II Арагонський |Фердинанда II Арагонського]] та [[Ізабелла I Кастильська|Ізабелли I Кастильської]]. Її було видано заміж за Артура, старшого брата Генріха VIII. Ставши вдовою ([[1502]]), залишилась в Англії, очікуючи на шлюб з Генріхом, який то намічався, то скасовувався. Генріх VIII одружився з Катериною одразу після вступу на престол у [[1509]] році. Перші роки шлюбу були щасливими, але всі діти молодого подружжя або народжувались мертвими, або помирали немовлятами. Єдиною дитино, яка вижила, була [[Марія I Тюдор|Марія]] (1516—1558).

* Від [[Катерина Арагонська |Катерини Арагонської]].

* [[:en:Henry_VIII_of_EnglandHenry VIII of England|Henry VIII of England&nbsp;— English Wikipedia]]{{ref-en}}

| widthпопередник="25%" | Попередник<br/>[[Генріх VII]]

| widthтитул="20%" | '''[[Король Англії]]'''<br/>[[1509]]-[[1547]]

| widthнаступник="25%" | Наступник<br/>[[Едуард VI]]

|}}

| widthтитул="20%" | '''[[Королівство Ірландія|Король Ірландії]]'''<br/>[[1542]]-[[1547]]

|}}