Антоній Міхал Потоцький: відмінності між версіями

Був під опікою свого стрийка — примаса [[Теодор Потоцький (примас)|Теодора Потоцького]], за його підтримки починав у 1726 р. публічну кар'єру (ґузовський староста). У кінці 1727 р. добивався посади в житомирському старостві. У 1728 р. отримав посаду заступника стольника литовського. З ініціативи примаса [[Теодор Потоцький (примас)|Теодора Потоцького]] влітку 1729 р. їздив до Варшави на зустріч з новим послом Франції Монті ({{lang-fr|Montiego}}), щоб переконати його у необхідності зірвати сейм. З цього часу відраховують його близькі стосунки з французькою дипломатією. Був делеґатом гродненського сейму 1729 р. У травні 1730 р. відісланий сенатом (senatus consilium) як надзвичайний посол до Москви з поздоровленнями для нової цариці Анни Іоанівни. Офіційною метою місії було вирішення спірних питань: присутности російських військ у Курляндії, опіки Росії над православ'ям у Польщі, власних маєтків Хори і Хорки у Литві, незаконно придбаних міністром А.Мєньшиковим у Сапеги. А. М. Потоцький віз таємного листа від примаса з критичними зауваженнями на адресу Сасів; мав доручення проведення переговорів з царицею з питання виходу Росії із військового союзу. У Москві контактував із керівником староруської партії П. Я. Яґужинським, французьким дипломатом Магнанем. Французька дипломатія сподівалася, що А. М. Потоцький зможе послабити позицію австрійського віце-канцлера А.Остермана. Спроби А. М. Потоцького домовитися з Анною Іоанівною за спиною А.Остермана не увінчалися успіхом. Відзначений орденом Святого Андрія Потоцький виїхав із Москви в липні 1730 р.

 

 

Як белзький воєвода (з 14 липня 1732 р.) був на сеймі 1732 р. На раді сенату у Вєхові 14 жовтня 1732 р. висловився з питання управління маєтками, які межували з Росією (знав, що Росія не хоче в Польщі ні Саса, ні Лещинського, такі відомості передав Франції в кінці листопада 1732 р.).

 

 

Не завжди був послідовним противником саського двору. Послідовний ворог «сім'ї», російської гегемонії. Після смерти дядька (стрия) примаса Теодора Потоцького (1738 р.) посів перше місце в республіканській партії. Ця позиція Потоцького не знаходила місця в його фортуні. Згідно з інформацією Duperrona de Castèra (з 1750 р.) серед дванадцяти Потоцьких Антоній Міхал зі своїм річним доходом 12 000 дукатів займав третє місце з кінця.

Мав фінансові проблеми; багато енергії присвячував процесам, трибунальським справам. Французькі, пруські гроші не були для нього байдужими (мотив перекупки не був ключем до політичної діяльності А. М. Потоцького). «Партієць» в саському значенні цього слова, обдумував проекти реформ для республіканської Польщі, знайшов у цьому прибічників у Франції, Прусії.

 

 

 

Брав участь, мав промову на похороні [[гетьман великий коронний|великого коронного гетьмана]] [[Юзеф Потоцький|Юзефа Потоцького]].<ref>[http://polona.pl/item/565790/70/ ] {{ref-pl}}</ref> Прийняв опіку над дітьми брата&nbsp;— львівського каштеляна [[Юзеф Потоцький (каштелян)|Юзефа Потоцького]]. Після смерти сина (1761/62<ref name="mariusz.eu.pn"/> або 1763&nbsp;р.) займався внуком Протазієм (Протом). Лікувався у Кракові. Продав Гусятин, уступив Белзьке воєводство Іґнацію Цетнеру (20 березня 1763&nbsp;р.).

Антоній Міхал Потоцький посідав королівські маєтки (кварта (чверть) становила 39 060 злотих) у Київському (Черкаське староство), Краківському, Равському, Белзькому, Руському воєводствах (Буцнівське староство з містом [[Буцнів]], селами Ходенків, [[Драганівка]], [[Почапинці]], [[Забойки]], [[Довжанка]], [[Домаморич]]). Спадкові маєтки були збільшені маєтками дружини.

 

* Устецького ключа (центр&nbsp;— [[Устя-Зелене]]; зокрема, записаний власником у 1730 році), підписувався ''«на Устю»''. Після його смерти власницею маєтку стала шваґерка Пелаґія&nbsp;— вдова львівського каштеляна [[Юзеф Потоцький (каштелян)|Юзефа Потоцького]].<ref>''Betlej A.'' Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym…&nbsp;— S. 297.</ref>

* Гусятина, Головчина (Мстиславське воєводство), Гори-Горки (ОРшанський повіт), Краснополя, Махнівки (Волинське воєводство, купив у Сапєгів;<ref name="GB90"/> у березні 1757&nbsp;р. відбив напад Альбрехта Радзивілла на неї<ref>''Grosfeld B.'' Potocki Antoni Michał h. Pilawa (1702—1766)…&nbsp;— S. 788.</ref>

{{reflist|2}}

 

* ''Bartoszewicz J.'' Szkice z czasów saskich.&nbsp;— Kr., 1880. {{ref-pl}}

* ''Betlej A.'' Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.&nbsp;— Kraków&nbsp;: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.&nbsp;— T. 18.&nbsp;— 386 s., 509 il.&nbsp;— (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I).&nbsp;— ISBN 978-83-89273-79-6. {{ref-pl}}

 

== Посилання ==

* [http://www.sejm-wielki.pl/b/dw.14825 Antoni Michał Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.14825).] {{ref-pl}}