Столітня війна: відмінності між версіями

Скориставшись перепочинком, французький король [[Карл V (король Франції)|Карл V]] реорганізував армію, підсиливши її артилерією, і провів економічні реформи. Це дозволило французам на другому етапі війни, в [[1370]]-х, добитися значних військових успіхів. Англійці були витіснені з країни. Попри те, що війна за бретонську спадщину закінчилася перемогою англійців у битві при Оре, бретонські герцоги виявляли лояльність до французької влади, а бретонський лицар [[Бертран Дюгеклен|Бертран дю Геклен]] навіть став конетаблем Королівства Франція. У цей же час Чорний Принц з 1366 був зайнятий війною на Іберійському півострові, а Едуард III був занадто старий, щоб командувати військами.

Все це сприяло Королівству Франція. [[Педро I (король Кастилії)|Педро Кастильський]], чиї дочки Констанція та Ізабелла були заміжніми і мали за чоловіків братів Чорного Принца: Джона Гонта та Едмунда Ленглі, був зміщений з трону в 1370 році [[Енріке II]] за підтримки французів під командуванням [[Бертран дю Геклен|дю Геклена]]. Розгорілася війна між [[Королівство Кастилія і Леон|Кастилією]] і Королівством Франція, з одного боку, і [[Португалія|Португалією]] з Королівством Англія  — з іншого. Із загибеллю сера Джона Чендоса, сенешаля Пуату, і полоном капталу де Буша Королівство Англія втратило своїх найкращих воєначальників. Дю Геклен, слідуючи обережній «Фабіанській» стратегії, в серії кампаній, уникаючи зіткнень з великими англійськими арміями, звільнив багато міст, зокрема таких, як [[Пуатьє]] (1372) і [[Бержерак (Дордонь)|Бержерак]] (1377). Союзний франко-кастильский флот здобув впевнену перемогу при [[Ла-Рошель|Ла-Рошелі]], знищивши англійську ескадру. Зі свого боку англійське командування вчинило серію руйнівних грабіжницьких рейдів, однак дю Геклен знову зумів уникнути зіткнень.

До початку Столітньої війни важка [[кіннота]] вважалася найпотужнішою військовою одиницею, але після війни ця думка змінилась. Ефективність використання важкої кінноти була зведена до мінімуму через застосування великих луків (потім  — стрілецької зброї). [[Едвард ІІІ]] прославився тактикою, за якою вершники спішувалися і ставали в щільні ряди разом з лучниками, а коні використовувалися лише як тяглова сила. Англійці почали широко застосовувати легку кінноту. Цю тактику було винайдено під час англо-шотландських війн, коли легка кіннота могла ефективно діяти на болотяному та складному рельєфі, де важка кіннота зазнавала труднощів. Під час зіткнень з ворогом вершники злазили з коней і билися як піхота.