Торжество Православ'я: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Usik64 (обговорення | внесок) Мітка: потенційно неавторитетне джерело |
Usik64 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 5:
== Історія встановлення ==
До [[VIII століття]] вчення про шанування ікон, ґрунтоване на [[Святе Письмо|Святому Письмі]] й освячене звичаями перших християн, було начебто беззаперечним. Проте, серед народів і окремих священників розвинулася [[єресь іконоборства]], що поставила під загрозу віками надбані традиції: більше сотні років право молитися перед образами омивалося слізьми й окроплювалося кров’ю православних. Їх самих, як і в окремих випадках ікони та мощі святих, кидали в темниці, людей [[Тортури|катували]], топили і спалювали.
Після VII Вселенського Собору, що затвердив шанування ікон, гоніння послабилися. Цариця Феодора оголосила: ''«Хай буде проклятий той, хто не шанує зображення Господа нашого, Його Пресвятої Матері й усіх святих!»''. Мефодій, Патріарх Константинопольський, тоді ж встановив особливий чин святкового богослужіння.
Після церковного собору, що засудив [[Іконоборство|іконоборців]] і відновив іконошанування в імперії, Феодора влаштувала церковне торжество, яке припало на першу неділю Великого посту, що була у 843 році 11 березня (за іншими даними — 19 лютого) і було присвячене остаточній перемозі над «єрессю іконоборства».
| |||