Український національний рух на Сірому Клині (1917-1921): відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Oleh Konkevych (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Oleh Konkevych (обговорення | внесок)
→‎Перші українські громади: мовне редагування
Рядок 79:
У [[1910]]—[[1917]] роках у всьому Сибіру налічувалося 592,9 тисячі українців, які становили 6,8 % його населення. У Томській губернії проживало 308,1 тисячі українців, у Тобольській — 67,8, в Омському повіті Акмолинської області — 114,4 тисячі українців. У Тобольській губернії українці проживали переважно в південних повітах: Ішимському (8,6 тис.) та Тюкалинському (19,8 тис.).
 
В територіях Сірого Клину українці складалистановили більшість — понад 40%, казахи — 27%, росіяни — 22%.
 
===Перші українські громади===
Рядок 87:
===Початок українського руху за державність===
 
[[Лютнева революція|Лютнева (березнева) революція]] [[1917]] року в Росії викликала політичній рух поміж всьогоусього населення [[Сибір]]у. Відкрилися також значні можливості для українських поселенців у Сибіру та багатьох українських вояків, що там перебували в процесі мобілізації та формування.
 
[[23 березня]] [[1917]] року в [[Томськ]]у відбулась перша масова демонстрація українців. В цей день булабуло реалізованареалізовано грандіознаграндіозну всеросійськавсеросійську маніфестаціяманіфестацію центральними вулицями міста, в якій вирішили показати себе і українці. Попри те, що українська громада саме щойно розпочала своє становлення, вона спромоглася оперативно мобілізуватися та здивувати томичів. Зокрема, було виготовлено величезну блакитно-жовту хоругву із написом «Республіка. Автономія України», кілька прапорів та транспарантів, організовано власну невелику колону. З огляду на несподіваність свята, тільки порівняно невелика група українських активістів була біля свого національного прапора. До української колони долучилися також і галичани з числа місцевих австрійських військовополонених, зокрема, Січові стрільці. Втім, небаченийНебачений доти в цьому сибірському місті український стяг справді привертав усезагальну увагу.<ref>[http://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/zgodi-ta-nezgodi-sibirskih-ukrayintsiv-yak-zhovto-sini-styagi-05052017180000 ЗГОДИ ТА НЕЗГОДИ СИБІРСЬКИХ УКРАЇНЦІВ. ЯК НАШІ СТЯГИ У ТОМСЬКУ ЗАМАЙОРІЛИ]</ref>
 
[[Файл:Українці в 1926.jpg|міні|праворуч|300пкс|''Розселення українців в Євразії ([[1926]] рік)'']]
Рядок 97:
Наприкінці червня — на початку липня [[1917]] року відбувся '''Перший Український військовий з'їзд Сибіру''', на якому було вирішено організувати перший всеукраїнський громадянський з'їзд Сибіру. Військові — учасники з'їзду, ініціювали українське політичне життя Сірого Клину. Завдяки мобілізованим українським солдатам і офіцерам, які опинилися у сибірських підрозділах, виникло і почало розбудовуватись українське життя на Сибіру.
 
Громади створювалися як національні організації, покликані об'єднати широкі кола українського населення незалежно від соціального стану, професії, політичних переконань, з метою представництва і захисту національних інтересів. В подальшомуНадалі місцеві українські організації об'єдналися в окружні (в [[Томськ]]у, [[Новосибірськ|Новомиколаївську]]) і губернські Ради (Алтайська губернська). Ради були територіальними органами національного самоврядування, які об'єднували і координували діяльність українських організацій ряду місцевостей.
 
В Омську почали діяти філії допомогових установ, що постали в [[Київ|Києві]] з метою опіки над українцями з Галичини й Буковини, вивезеними російською владою до Росії та українцями-вояками австро-угорської армії, що опинилися в російському полоні; вони мали відділи в низці міст Сибіру.
 
Частина українських полонених (вояків австро-угорської армії) включиласядолучилася вдо українськеукраїнського життя в Сибіру. В СибіруТут почали виходити українські газети: «Український Голос» в [[Омськ]]у та «Українське Слово» в [[Томськ]]у. Одночасно постали військові організації та в кінці [[1917]] року велися формування окремих українських військових частин,; відомо, що з них найбільш успішнийуспішним був курінь імені гетьмана Петра Сагайдачного в Омську і батальйони в [[Іркутськ]]у й інших містах. Всього в Сибіру було сформовано 9 українських полків.
 
[[Файл:Українців в Томську 1917.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Маніфестація українців у [[Томськ]]у ([[21 березня]] [[1917]] року)'']]
Рядок 107:
[[Файл:Українці в Томську 1917-3.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Українці у [[Томськ]]у ([[21 березня]] [[1917]] року)'']]
 
Всі ці підрозділи (крім «Куреня імені Тараса Шевченка») створювались і керувалоськерувались омською «Українською військовою організацією» на чолі з доктором Гривичем та прапорщиками «полку Сагайдачного» Бутирським і Мироном.
 
Через деякий час 7 з 9 полків були розформовані [[Білий рух|Білогвардійською владою]], через їх ненадійність.<ref>[http://wap.siberia.forum24.ru/?1-5-0-00000023-000-0-0 Украинские части колчаковской армии.]</ref>
 
Врешті, [[30 липня]] [[1917]] року в Омську відбувся '''[[Перший Українській З'їзд Сибіру]]''' на який прибуло близько 150 представників українців Сірого Клину, він тривав до [[6 серпня]]. На ньому було засновано '''[[Головна Українська Рада Сибіру|Головну Українську Раду Сибіру]]''' (голова Г.&nbsp;Концевич, заступник М.&nbsp;Новосельський), яка була покликана об'єднати всі українські організації азійської частини Росії, а також; З'їзд також вислав делеґата до [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]] в Києві.
 
Ще до жовтневої революції й перемоги більшовиків [[8 жовтня|8]]—[[17 жовтня]] [[1917]] року ув [[Томськ]]у відбувся з'їзд демократичних партій Сибіру — Перший Сибірський обласний з'їзд (серед них перевагу мали сибірські обласники й есери), в ньому брали участь 14 делегатів-українців. На з'їзді були представлені Головна Українська Рада Сибіру, ​​Барнаульская​​Барнаульська ій Омська українські громади, а також Український клуб «Згода» з Томська. З'їзд проголосив автономію Сибіру і скликав Надзвичайний З'їзд Сибіру.
 
15 українців брали участь в роботі Надзвичайного Сибірського обласного з'їзду, що відбувся у [[Томськ]]у [[6 грудня|6]]—[[15 грудня]] [[1917]] року і створив орган тимчасової влади Сибіру&nbsp;— Сибірську Тимчасову Обласну Думу,; до її складу увійшло 5 українців: представник Головної Української Ради Сибіру В.&nbsp;Яновицький, представник Омської Української Головної Ради П.&nbsp;Потапенко, Алтайської Губернської Української Ради В.&nbsp;Строкань, Акмолинської Української Ради В.&nbsp;Нагірний, та відповідальну перед нею Обласну Раду («Совєт»)&nbsp;— уряд Сибіру, до складу якого увійшов представник українських організацій Д.&nbsp;Г.&nbsp;Сулима. В подальшомуНадалі він зайняв пост міністра у справах екстериторіальних народів ву Тимчасовому уряді автономної території Сибіру. В. Строкань був обраний представником національної ради, створеного при Сибірській Обласній Раді. Влітку [[1918]] року представник Омської Української Громади інженер Адамович був призначений консулом Української Держави в Сибіру з резиденцією в Омську.
 
Надзвичайний з'їзд Сибіру також вислав привітання до Української Центральної Ради у Києві з нагоди проголошення Третього Універсалу, а Обласна Рада [[7 січня]] [[1918]] року повідомила більшовицьку владу в [[Петроград]]і, що вона її не визнає.
 
В кінці [[січень|січня]] [[1918]] року Томська рада робітників і солдатів розігнала Сибірську Обласну Раду, але з її доручення далі діяв Тимчасовий Автономний Уряд Сибіру,; так ву Сибіру утворилося двовладдя. Позиція Сибірської Обласної Ради і Тимчасового Автономного Уряду Сибіру зміцнилася, коли проти більшовиків виступив в кінці [[травень|травня]] [[1918]] року Чехо-словацький корпус, а у [[квітень|квітні]] [[1918]] року висадився японський і англійський десант у [[Владивосток|Владивостоці]], а у [[серпень|серпні]]&nbsp;— американський корпус генерала Ґревса.
 
Перші дипломатичні кроки назустріч між Україною таі Сибіром були зробленізробив саме СибірськимСибірський ОбласнимОбласний УрядомУряд. [[12 травня]] [[1918]] року Веніамін Песоцький, виконуючий обов'язки головного військового комісара Сибірського Обласного Уряду (цей урядовець ситуативно резидував у Одесі), призначив Івана Кіріллова повноважним представником Сибіру в Україні.
 
[[8 червня]] [[1918]] року провідний сибірський український діяч, інженер Дмитро Адамович був визначений тимчасово виконуючим обов'язки консула ув Омську.
 
У житті українців Сибіру важливою подією був [[Другий Сибірський Всеукраїнський з'їзд]] в Омську ([[11 серпня|11]]&nbsp;— [[13 серпня]] [[1918]] року), який вимагав від Сибірської Обласної Думи проголошення самостійності Сибіру та, здійснення принципу самоврядування для окремих національностей, зокрема для українців, і створення Сибірської армії для охорони країни. На з'їзд прибули 83 делегати від 19 українських громад Сірого Клину. Також на з'їзді було обрано нового голову Головної Української Ради Сибіру — В.А. Яновицького.
 
Намагаючись вибороти собі рівноправне становище з іншими народами, а що найменшещонайменше рідну українську школу, як от ву Новомиколаївську томськоїТомської губернії на Сибіру, українські поселенці зверталися не раз за поміччю до українського уряду у Києві. Українські поселенці на Самарщині, що зорганізувалися вже в початку революції, вислали [[1918]] року делеґацію від імені 360 тисяч тамтешніх українців до гетьмана Павла Скоропадського з проханням допомоги й захисту їхніх інтересів та призначення їм українського консула. З подібним проханням до міністра закордонних справ України [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитра Дорошенка]] навідаласьнавідалася делеґація від українців Томська й Новомиколаївська на Сибіру.<ref>[https://chornoshlychnyk.io.ua/s42704/derjani_zmagannya_ukraenc1122_na_dalekomu_shod1122_1917-1920_rr ДЕРЖАЎНІ ЗМАГАННЯ УКРАЇНЦѢЎ НА ДАЛЕКОМУ СХОДѢ Ў 1917—1920&nbsp;рр.]</ref>
 
[[15 серпня]] [[1918]] року згідно з наказом по Міністерству Закордонних Справ Української Держави у Новомиколаєвську (сучасний Новосибірськ) засновувалася окрема консульська аґенція. Це місто мало стати другим після Омська осідком українського дипломатичного представництва у тому регіоні.<ref>[http://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/-stribok-na-shid-yak-ukrayinska-derzhava-prosuvala-sibirskih-15082018200000 Гетьманська дипломатія за підтримки нашої діаспори поза Уралом намагалася улітку 1918-го затвердити найсхідніші дипломатичні форпости України]</ref>
 
Однак у громадянській війні перемогли сили білих росіян, Тимчасовий Автономний Уряд Сибіру у [[листопад]]і [[1918]] року передав владу утвореному в Уфі {{iw2|Тимчасовий Всеросійський Уряд|Тимчасовому Всеросійському Урядові|ru|Временное Всероссийское правительство}}, який незабаром очолив {{iw2|Верховний правитель Росії||ru|Верховный правитель России}} адмірал [[Колчак Олександр Васильович|О.&nbsp;Колчак]], і разом з тим український рух у Сибіру бувбуло загальмованийзагальмовано. Український курінь імені гетьмана Петра Сагайдачного, після великих втрат на уральському фронті проти більшовиків, перестав існувати в кінцінаприкінці [[1919]] року. У подальшій війні військо Колчака дійшло майже до Волги (березень 1919 року), але згодом зазнало поразки, а в [[січень|січні]] [[1920]] року його армія булабуло розбитарозбито, і Сибір здобули більшовики. У [[листопад]]і [[1920]] року вони остаточно опанували Далекий Схід.<ref>[http://litopys.org.ua/encycl/euii214.htm Українці у Сибіру]</ref>
 
== Територіальний устрій ==
Рядок 146:
== Збройні сили ==
 
* '''Самарський добровольчий український полк'''&nbsp;— перший українізований підрозділ в Сибіру, сформований у Самарі в кількості 600 чоловік, перебував у складі Чехословацького легіону, пізніше розформований, більшість солдат полку перейшла в Карпатськоруський полк, 160 чоловік&nbsp;— у курінь Петра Сагайдачного,.
* '''1-й піхотний полк імені гетьмана Петра Сагайдачного'''&nbsp;— сформований як курінь в Омську у серпні 1917 року під командуванням штабс-капітана Тітовського, на жовтень 1917 року чисельність куреня складала 89 осіб, на 23 серпня 1919 року він вже нараховував 6 піших сотень, по 150 осіб в кожній, 3 кулемета та 1 гармату. На середину жовтня 1919 року, курінь був збільшений до полку, налічував в своїх рядах 35 офіцерів і складався з 1-ї і 2-ї сотень&nbsp;— по 35 осіб кожна, 3-ї сотні&nbsp;— 37 осіб, 4-ї сотні&nbsp;— 42 осіб, а також 60 осіб в команді кінної розвідки, роти зв'язку в 37 чоловік, кулеметної команди в 80 чоловік і нестройових, яких нараховувалось до 300 чоловік. Всього, в списках полку значилось 525 чоловік і 4 кулемета, три з яких, були несправні,.
* '''2-й Український стрілецький полк'''&nbsp;— складався з 2 батальйонів по 4 сотні в кожному. Він був сформований в [[Петропавловськ]]у, але на фронт так і відправлявся, через те що вважався нененадійним; надійним,через побоюючисьпобоювання переходу полку на бік Червоної армії, їхйого відвели на [[Ісилькуль]],.
* '''1-й Карпатськоруський полк'''&nbsp;— сформований в [[Омськ]]у з полонених-українців Австро-Угорської армії, знаходився у складі [[Чехословацькі легіони|Чехословацького легіону]], полк вирізнявся кокардами із зображенням золотого лева на синьо-жовтому фоні, вояки полку носили форму як російського так і англійського зразка, а також мали помаранчеві погони з літерою «К»,.<ref>[http://www.kolchakiya.ru/uniformology/Ukrain_units_2.htm 1-й Карпаторусский стрелковый полк.]</ref>
* '''Курінь імені Тараса Шевченка'''&nbsp;— сформований з мобілізованої в [[Єкатеринбург]]у української молоді,; відмінністю цього куреня від інших формувань були жовті погони з синім кантом, які символізували національні кольори України. Офіцери куренюкуреня, які люто ненавиділи радянську владу, носили папахи зіз звішеним набік жовтим верхом&nbsp;— шликом. [[1 травня]] [[1919]] року в селі Кузьминовському ув курені відбулосьвідбулося повстання,: заслані в підрозділ більшовики намовили військо перейти на бік Радянської Росії. Перехід його на бік більшовиків відбувся після нічного переходу повсталих в село Бакірове, куди «курінь» прийшов на світанку [[2 травня]] [[1919]] року і розташувався там на відпочинок,.
* '''Полк імені Петра Дорошенка''' — створений в [[липень|липні]] [[1917]] року у [[Томськ]]у під командуванням Узбицького (900 солдат, 30 офіцерів),; укомплектована українцями частина увійшла до складу 39-го сибірського піхотного полку,.<ref>[http://tv2.today/Istorii/1917-god-horoshie-novosti-na-fone-samosudov-i-razruhi 1917 год. Хорошие новости на фоне самосудов и разрухи]</ref>
* '''Український батальйон імені Отамана Максима Залізняка''' — сформований в [[Іркутськ]]у (2000 солдат). Цей батальйон ви­їхав з Іркутська і в [[липень|липні]] [[1917]] року прибув до [[Київ|Києва]], де йо­го зустріли представники Ук­раїнського Військового Секре­таріату на чолі з [[Симон Петлюра|Симоном Петлюрою]]. <ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1959/Svoboda-1959-072.pdf Свобода 1959, No.72 - Свобода | газета української громади в Ньою-Джерсі]</ref>