Український національний рух на Сірому Клині (1917-1921): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
→Перші українські громади: мовне редагування |
||
Рядок 79:
У [[1910]]—[[1917]] роках у всьому Сибіру налічувалося 592,9 тисячі українців, які становили 6,8 % його населення. У Томській губернії проживало 308,1 тисячі українців, у Тобольській — 67,8, в Омському повіті Акмолинської області — 114,4 тисячі українців. У Тобольській губернії українці проживали переважно в південних повітах: Ішимському (8,6 тис.) та Тюкалинському (19,8 тис.).
В територіях Сірого Клину українці
===Перші українські громади===
Рядок 87:
===Початок українського руху за державність===
[[Лютнева революція|Лютнева (березнева) революція]] [[1917]] року в Росії викликала політичній рух поміж
[[23 березня]] [[1917]] року в [[Томськ]]у відбулась перша масова демонстрація українців. В цей день
[[Файл:Українці в 1926.jpg|міні|праворуч|300пкс|''Розселення українців в Євразії ([[1926]] рік)'']]
Рядок 97:
Наприкінці червня — на початку липня [[1917]] року відбувся '''Перший Український військовий з'їзд Сибіру''', на якому було вирішено організувати перший всеукраїнський громадянський з'їзд Сибіру. Військові — учасники з'їзду, ініціювали українське політичне життя Сірого Клину. Завдяки мобілізованим українським солдатам і офіцерам, які опинилися у сибірських підрозділах, виникло і почало розбудовуватись українське життя на Сибіру.
Громади створювалися як національні організації, покликані об'єднати широкі кола українського населення незалежно від соціального стану, професії, політичних переконань, з метою представництва і захисту національних інтересів.
В Омську почали діяти філії допомогових установ, що постали в [[Київ|Києві]] з метою опіки над українцями з Галичини й Буковини, вивезеними російською владою до Росії та українцями-вояками австро-угорської армії, що опинилися в російському полоні; вони мали відділи в низці міст Сибіру.
Частина українських полонених (вояків австро-угорської армії)
[[Файл:Українців в Томську 1917.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Маніфестація українців у [[Томськ]]у ([[21 березня]] [[1917]] року)'']]
Рядок 107:
[[Файл:Українці в Томську 1917-3.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Українці у [[Томськ]]у ([[21 березня]] [[1917]] року)'']]
Всі ці підрозділи (крім «Куреня імені Тараса Шевченка») створювались і
Через деякий час 7 з 9 полків були розформовані [[Білий рух|Білогвардійською владою]], через їх ненадійність.<ref>[http://wap.siberia.forum24.ru/?1-5-0-00000023-000-0-0 Украинские части колчаковской армии.]</ref>
Врешті, [[30 липня]] [[1917]] року в Омську відбувся '''[[Перший Українській З'їзд Сибіру]]''' на який прибуло близько 150 представників українців Сірого Клину, він тривав до [[6 серпня]]. На ньому було засновано '''[[Головна Українська Рада Сибіру|Головну Українську Раду Сибіру]]''' (голова Г. Концевич, заступник М. Новосельський), яка була покликана об'єднати всі українські організації азійської частини Росії
Ще до жовтневої революції й перемоги більшовиків [[8 жовтня|8]]—[[17 жовтня]] [[1917]] року
15 українців брали участь в роботі Надзвичайного Сибірського обласного з'їзду, що відбувся у [[Томськ]]у [[6 грудня|6]]—[[15 грудня]] [[1917]] року і створив орган тимчасової влади Сибіру — Сибірську Тимчасову Обласну Думу
Надзвичайний з'їзд Сибіру також вислав привітання до Української Центральної Ради у Києві з нагоди проголошення Третього Універсалу, а Обласна Рада [[7 січня]] [[1918]] року повідомила більшовицьку владу в [[Петроград]]і, що вона її не визнає.
В кінці [[січень|січня]] [[1918]] року Томська рада робітників і солдатів розігнала Сибірську Обласну Раду, але з її доручення далі діяв Тимчасовий Автономний Уряд Сибіру
Перші дипломатичні кроки назустріч між Україною
[[8 червня]] [[1918]] року провідний сибірський український діяч, інженер Дмитро Адамович був визначений тимчасово виконуючим обов'язки консула
У житті українців Сибіру важливою подією був [[Другий Сибірський Всеукраїнський з'їзд]] в Омську ([[11 серпня|11]] — [[13 серпня]] [[1918]] року), який вимагав від Сибірської Обласної Думи проголошення самостійності Сибіру
Намагаючись вибороти собі рівноправне становище з іншими народами, а
[[15 серпня]] [[1918]] року згідно з наказом по Міністерству Закордонних Справ Української Держави у Новомиколаєвську (сучасний Новосибірськ) засновувалася окрема консульська аґенція. Це місто мало стати другим після Омська осідком українського дипломатичного представництва у тому регіоні.<ref>[http://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/-stribok-na-shid-yak-ukrayinska-derzhava-prosuvala-sibirskih-15082018200000 Гетьманська дипломатія за підтримки нашої діаспори поза Уралом намагалася улітку 1918-го затвердити найсхідніші дипломатичні форпости України]</ref>
Однак у громадянській війні перемогли сили білих росіян, Тимчасовий Автономний Уряд Сибіру у [[листопад]]і [[1918]] року передав владу утвореному в Уфі {{iw2|Тимчасовий Всеросійський Уряд|Тимчасовому Всеросійському Урядові|ru|Временное Всероссийское правительство}}, який незабаром очолив {{iw2|Верховний правитель Росії||ru|Верховный правитель России}} адмірал [[Колчак Олександр Васильович|О. Колчак]], і разом з тим український рух у Сибіру
== Територіальний устрій ==
Рядок 146:
== Збройні сили ==
* '''Самарський добровольчий український полк''' — перший українізований підрозділ в Сибіру, сформований у Самарі в кількості 600 чоловік, перебував у складі Чехословацького легіону, пізніше розформований, більшість солдат полку перейшла в Карпатськоруський полк, 160 чоловік — у курінь Петра Сагайдачного
* '''1-й піхотний полк імені гетьмана Петра Сагайдачного''' — сформований як курінь в Омську у серпні 1917 року під командуванням штабс-капітана Тітовського, на жовтень 1917 року чисельність куреня складала 89 осіб, на 23 серпня 1919 року він вже нараховував 6 піших сотень, по 150 осіб в кожній, 3 кулемета та 1 гармату. На середину жовтня 1919 року, курінь був збільшений до полку, налічував в своїх рядах 35 офіцерів і складався з 1-ї і 2-ї сотень — по 35 осіб кожна, 3-ї сотні — 37 осіб, 4-ї сотні — 42 осіб, а також 60 осіб в команді кінної розвідки, роти зв'язку в 37 чоловік, кулеметної команди в 80 чоловік і нестройових, яких нараховувалось до 300 чоловік. Всього, в списках полку значилось 525 чоловік і 4 кулемета, три з яких, були несправні
* '''2-й Український стрілецький полк''' — складався з 2 батальйонів по 4 сотні в кожному. Він був сформований в [[Петропавловськ]]у, але на фронт так і відправлявся, через те що вважався
* '''1-й Карпатськоруський полк''' — сформований в [[Омськ]]у з полонених-українців Австро-Угорської армії, знаходився у складі [[Чехословацькі легіони|Чехословацького легіону]], полк вирізнявся кокардами із зображенням золотого лева на синьо-жовтому фоні, вояки полку носили форму як російського так і англійського зразка, а також мали помаранчеві погони з літерою «К»
* '''Курінь імені Тараса Шевченка''' — сформований з мобілізованої в [[Єкатеринбург]]у української молоді
* '''Полк імені Петра Дорошенка''' — створений в [[липень|липні]] [[1917]] року у [[Томськ]]у під командуванням Узбицького (900 солдат, 30 офіцерів)
* '''Український батальйон імені Отамана Максима Залізняка''' — сформований в [[Іркутськ]]у (2000 солдат). Цей батальйон виїхав з Іркутська і в [[липень|липні]] [[1917]] року прибув до [[Київ|Києва]], де його зустріли представники Українського Військового Секретаріату на чолі з [[Симон Петлюра|Симоном Петлюрою]]. <ref>[http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1959/Svoboda-1959-072.pdf Свобода 1959, No.72 - Свобода | газета української громади в Ньою-Джерсі]</ref>
|