Вікіпедія

Українці Сибіру: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Відомі сибірські українці: уточнення, джерела, доповнення
Pavlo4 (обговорення | внесок)
813 редагувань
мНемає опису редагування
Рядок 1:
'''Сибірські Українці в Сибі́ру''' ({{lang-ru|Украинцы в Сибири}}, [[РосійськаАнглійська мова|росангл]].: ''СибирскиеUkrainian Украинцыin Siberia'' ), (— [[Англійськаетнічна мовагрупа]] [[Українці|англукраїнців]].:, ''Siberianщо Ukrainians'')проживає -на [[Сибір|Сибіру]], національна меншина в рамках населення Сибіру і на [[Далекий Схід Росії|Далекому Сході]] [[Росія|Росії ]], але яка становить більшість в деяких містах. Сибірські українці є одним з найбільших і історично важливих складових частин [[Українська діаспора|української діаспори]], і, як відомо, є одною з перших груп української діаспори. ▼
{{вікіфікувати}}
 
'''Українці Сибіру''' ({{lang-ru|Украинцы Сибири}}) — етнічна група українців, що проживає у Сибіру.
 
==Історія==
Два [[Мільйон|мільйони]] українських селян оселилися на Сибіру між 1600 і 1917 роками.
Скасування кріпацтва в Російській імперії в [[1861]] і постале з тим [[малоземелля]] і безземелля селян спричинило значне збільшення еміграції за [[Урал]], насамперед на південні землі Сибіру, які надавалися для хліборобства; вона стала масовою з кінця [[19 століття]] після будови сибірської залізниці (1891—1905), а з 1907 через нездійснені надії селян на селянську реформу Столипіна. Еміграція на Сибір охопила спершу головне російські центрально-чорноземні області, згодом також Білорусь, з 1890-х й Україну. Кількість всіх поселенців у Сибіру можна припускати у 1861 — 91 на 0,5 млн (17 000 на рік) і на близько 4,5 млн у 1892—1914 (200 000 на рік), у тому числі близько 0,6 мільйонів українців. Додамо, що у [[19 століття|19 сторіччі]] у Сибір заслано близько 1 мільйон осіб, головне селян; на початку [[20 століття]] кількість засланих нараховувано до 287 000 (без каторжан; у той час заслання вже були обмежені).▼
 
=== Російська імперія ===▼
▲У 19 столітті, уряд Росії закликав селян перейти від західних частин імперії на Сибіру. Українські селяни, не обмежені традиційною російською комунальною системою сільського господарства, як російські селяни, були ідеальними кандидатами для переселення, готові йти в обмін на обіцянку виділити більше землі. <ref>http://books.google.com.au/books?id=iPCPxwubpYUC&pg=PA7&redir_esc=y</ref>Скасування кріпацтва в [[Російська імперія|Російській імперії]] в [[1861]] році і постале з тим [[малоземелля]] іта безземелля селян спричинило значне збільшення еміграції за [[Урал]], насамперед на південні землі Сибіру, які надавалися для хліборобства; вона стала масовою з кінця [[19 століття]] після будови сибірської залізниці (1891—1905), а з 1907 через нездійснені надії селян на селянську [[Столипінська реформа|реформу Столипіна]]. ЕміграціяЕміґрація надо СибірСибіру охопила спершу головне російські центрально-чорноземні області, згодом також Білорусь, з 1890-х й Україну. Кількість всіх поселенців у Сибіру можнадослідники припускатиприпускають у 1861&nbsp; р. — 91 на 0,5 млн (17&nbsp;000 на рік) і на близько 4,5&nbsp;млн у 1892—19141892 — 1914 рр. (200 000 на рік), у тому числі близько 0,6&nbsp;мільйонів українців. Додамо, що у [[19 століття|19 сторіччі]] уна СибірСибіру заслано близько 1&nbsp;мільйон осіб, головне селян; на початку [[20 століття]] кількість засланих нараховувано до 287 000 (без каторжан; у той час заслання вже були обмежені).
 
Разом з зростанням еміграції зростала і кількість населення Сибіру (у тисячах):
Рядок 44 ⟶ 45:
|}
 
Корінне населення С.Сибіру, зокрема малочисельні народи, зазнавало впродовж століть примусової християнізації і часткової русифікації, натомість зберігали свій стан численніші народи (1911 у тисяч): буряти (разом з монголами) 332, якути 246, татари 243.
 
Серед зайшлого населення вирізнялися дві групи: старожили або сибіряки, предки яких здавна оселилися в Сибіру, і новооселені, які прийшли на Сибір у другій половині [[19 століття|19 сторіччі]] (переважно за останні 20 pоків перед 1914). Сибіряки являли собою окрему групу росіян. Воїни зжилися з Сибіром, у якому селилися вже коло 400 pоків; їхній побут, частково мова й антропологічні прикмети зазнали впливів корінного населення, з яким від сотень літ вони схрещувалися (багато з них брало жінок з тубільного населення), і чимало їх асимілювалося. Сибіряки асимілювали також інших поселенців з Європи, серед інших й українців. Чисто російський тип залишився лише на Забайкаллі і на півдні Алтайського краю. Сибіряки жили звичайно окремими масивами (новим поселенцям виділено осібні ділянки), їхні зв'язки з новоприбулими були обмежені. Серед старожилів замкнену групу становили [[старовіри]] (понад 300&nbsp;000) і козаки (1910—172&nbsp;000), землі яких являли собою довгу, але вузьку смугу на пограниччі Сибіру й Степового краю ([[Сибірське козацьке військо]]) і на Забайкаллі ([[Забайкальське козацьке військо]]); менші частини: [[красноярські козаки|красноярські]] й [[іркутські козаки]], об'єднані 1917 в [[Єнісейське козацьке військо]] та [[Якутський козозацький полк]]. Їхні прикмети ті самі, що й козацькі війська на [[Зелений Клин|Зеленому Клині]].
Рядок 50 ⟶ 51:
Відомості про українців до кін. [[19 століття|19 ст.]], коли почалася масова сел. колонізація, досить спорадичні й недокладні. Немає сумніву, що їх участь в колонізації, госп. розбудові й культ. розвитку С. була значна. Серед рос. промисловців і «служилих людей», які у 17-18 в. освоювали С. і [[Далекий Схід]], а згодом [[Камчатка|Камчатку]] й [[Аляска|Аляску]], були й [[українці]]. Але ще більше було засланих на С. моск. урядам українців з різних верств людности. 1642 на р. Лену були заслані «черкеси» (так називали в Московщині українців у [[17 століття|17 ст.]]) з [[Слобожанщина|Слобожанщини]] з родинами, разом 188 осіб, які дісталися на Лену щойно 1646-47. Ці заслання тривали й далі (1646, 1649). Ще більше засланих українців у С. бачимо у другій пол. [[17 століття|17 ст.]] Це були лерев. укр. держ.-політ. діячі, противники моск. політики в Україні, або ті, кото моск. уряд підозрівав у «шатості» і «зраді». У кін. [[1650-ті|1650-их]] pp. на С. було заслано родичів і прихильників гетьмана І. Виговського; у 1660-их: pp.&nbsp;— противників моск. ставленика гетьмана І. Брюховецького; у 1670-их pp. був засланий гетьман Д., Многогрішний з усіма своїми родичами та їх родинами; у 1680-их pp. гетьман І. Самойлович з сином Яковом і небожем Михайлом. Після Полтавської катастрофи (1709) у С. опинилося чимало «мазепинців» (див. стор. 2596), зокрема ген. суддя В. Чуйкевич, компанійський полк. [[Новицький Григорій Ілліч|Г. Новицький]], уся родина Мировичів та ін. 1723 був засланий до Якутську небіж Мазепи&nbsp;— А. Войнаровський. По знищенні Січі (1775) на Сибір заслано частину запор. старшини, а трохи раніше засуджено на каторгу в С. учасників Коліївщини (на чолі з М. Залізняком). У [[19 століття|19 ст.]] на С. засилали за присудом суддів або адміністративним порядком, укр. рев. діячів (декабристи&nbsp;— чл. Півн. і Півд. Товариства З'єднаних Слов'ян; у другій пол. [[19 століття|19 ст.]]&nbsp;— революційні народники, зокрема А. Красовський, С. Богомолець, [[Ковалик Сергій Пилипович|Сергій Ковалик]], Є. Ковальський, Я. Стефанович укр. соціал-демократи, згодом більшовики Г. Петровський, М. Скрипник та ін.; письм. П. Грабовський), учасників сел. заворушень і повстань (серед ін. У. Кармелюк), які були заслані або на каторгу, або на т.&nbsp;зв. вільне поселення, декого з укр. гром. і культ. діячів, яких за «сепаратизм», з наказу рос. влади, примусово переведено на службу до С. До коз. війська в С. було включено чимало українців.
 
Українці відограливідіграли поважну ролюроль в екон., адміністративному й культ. житті С. Знаходимо українців навіть у вищій адміністрації С. [ген. М. Сулима, ген.-губернатор Сх. (1833—1834) і Зах. (1834—1836) С.; ген. П. Капцевич тобольський і томський ген.-губернатор (1822—1826); кілька губернаторів сибірських губерній були укр. роду], в управлінні скарбовими фабриками і заводами тощо.
 
Особливе визначне місце українці посідали у церк. житті С. [[18 століття|18 ст.]] Митр. тобольськими і сибірськими були: Філофей Лещинський (1702-21, з перервами), [[Іоан Максимович]] (1711&nbsp;— 15), [[Антоній Стаховський]] (1721&nbsp;— 40), Арсеній Мацієвич (1741-42), Павло Конюскевич (1758-68); єп. іркутськими були: Інокентій Кульчицький (1727&nbsp;— 31), Інокентій Нерунович (1732-47), Софроній Кристальський (1753&nbsp;— 71). Вони здебільша оточували себе духовенством укр. походження, яке великою мірою спричинилося до культ. розвитку С. у [[18 століття|18 ст.]] Чимало українців&nbsp;— духовних і світських (наприклад, Григорій Новицький), досліджували С. і Далекий Сх. Так було і в [[19 століття|19 ст.]]
 
Масовий виїзд укр. селян почався з кінця 1880-их80 pp. 19 століття. У 1885—19141885 — 1914 виеміґрувалоеміґрувало з 9 укр. губ. за Урал 1 742 000 осіб, а з усіх укр. земель понад 2 млн&nbsp;— майже самих українців. З цього ч. бл. 35&nbsp;% припадало на С. (докладніше про еміграцію українців до Азії див. стор. 630&nbsp;— 31). За переписом 1897 в С. жило 142 000 українців (у дійсності більше), у тому ч. в Зах. С. 120 000; найбільші відсотки вони становили в півд.-зах. частині Томської й Тобольської губернії. Ч. українців в С. у 1914 було небагато менше, як за переписом 1926 (за воєнні і перші повоєнні роки іміґрація з України була незначна)&nbsp;— бл. 1&nbsp;млн, тобто бл. 12&nbsp;% всього населення.
 
== 1917-1920 ==
===Радянський Союз===▼
Під час операції Барбаросса евакуацію російських , білоруських і українських цивільних осіб від Європи до Уральських гір розпочалося. Було евакуйовано кваліфікованих українських та єврейських робітників і фахівців , а також національно свідомих членів українського духовенства та інтелігенції .Радянська влада боялася , що нацисти б експлуатували етнічний націоналізм, і багато з них були позбавлені можливості повернення в Україну після війни<ref>https://books.google.com.au/books?id=SfWBAgAAQBAJ&pg=PA88&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false</ref>▼
 
Березнева революція в Росії викликала жвавий політичний рух поміж всього населення Сибіру. Відкрилися також значні можливості для українських поселенців в Сибіру та багатьох українських вояків, що там перебували в процесі мобілізації та формування. Незабаром постали укр. організації в Омську (Укр. Вільна Громада), Томську (Окружна Рада), Славгороді, Кургані, Бійську, Каїнську (Алтайська Губ. Рада) та ін. В Омську діяли філії допомогових установ, що постали в Києві з метою опіки над українцями з Галичини й Буковини, вивезеними рос. владою до Россії та українцями-вояками австр.-угор. армії, що опинилися в рос. полоні (див. Комітет допомоги населенню Півдня Росії… та Гал.-Бук. Комітет); вони мали відділи в низці міст С. Частина укр. полонених (вояків австро-угор. армії) включилася в укр. життя в С. Почали виходити укр. газ.: «Укр. Голос» в Омську та «Укр. Слово» в Томську. Одночасно постали військ. організації та в кін. 1917 велися формування окремих укр. військ. частин, що з них найуспішніший був курінь ім. гетьмана П. Сагайдачного в Омську і батальйони в Іркутську й ін. містах. Врешті, в Омську відбувся на початку серпня 1917 Перший Укр. З'їзд С., який заснував Гол. Укр. Раду С. (гол. Г. Концевич, заступник М. Новосельський) та вислав делеґата до Укр. Центр. Ради в Києві.
 
Рядок 63 ⟶ 67:
У житті українців С. важливою подією був Другий Сибірський Всеукр. з'їзд в Омську (11&nbsp;— 13. 8. 1918), який вимагав від Сибірської Обл. Думи проголошення самостійности С. та здійснення принципу самоврядування для окремих національностей, зокрема для українців, і створення Сибірської армії для охорони країни. Однак, у громадянській війні перемогли сили білих росіян, і дем. Тимчасовий Автономний Уряд С. у листопаді 1918 передав владу центр. Тимчасовому Всерос. Урядові, який незабаром очолив адмірал А. Колчак, і разом з тим укр. рух у С. був загальмований. Укр. курінь ім. гетьмана П. Сагайдачного, після великих втрат на уральському фронті проти більшовиків, перестав існувати в кін. 1919. У дальшій війні військо Колчака дійшло майже до Волги (березень 1919), але згодом зазнало поразки, а в січні 1920 його армія була розбита і С. здобули більшовики. Далекий Схід вони остаточно опанували у листопаді 1920 (див. [[Далекосхідна республіка]]).
 
== 1920-ті ==
Населення С. не понесло великих втрат під час війни, революції й голоду 1921-22; разом з тим майже зовсім припинився приплив іміґрантів з європейської частини СРСР (він у незначних розмірах відновився з 1924). На поч. 1915 населення Сибіру нараховувало бл. 10&nbsp;млн, у кінці 1926&nbsp;— близько 11 млн (разом з Ішимською і Курганською округами, які офіційно входили до складу Уральського краю). Перепис 1926 вперше подає докланіші дані про національний склад населення Сибіру (також за поодинокими районами):
 
{| class="wikitable" align="center"
|+ '''склад людности'''
|-
| Національність || Зах. С., тис. ос. || % || Сх. С., тис. ос.|| % || Увесь С., тис. ос.|| %
Рядок 77 ⟶ 81:
| білоруси || 170 || 2,3 || 153 || 4,5 || 323 || 3,0
|-
| [[буряти]] || 238 || 7,0 || 238 || 2,2 || ||
|-
| [[якути]] || 236 || 7,0 || 238 || 2,2 || ||
|-
| [[мордва]] || 100 || 1,3 || 20 || 0,6 || 120 || 1,0
|-
| [[татари]] || 68 || 0,9 || 36 || 1,1 || 104 || 0,9
|-
| [[німці]] || 77 || 1,0 || 4 || 0,1 || 81 || 0,7
|-
| [[казахи]] || 50 || 0,7 || 50 || 0,5 || ||
|-
| [[поляки]] || 28 || 0,4 || 21 || 0,6 || 49 || 0,5
|-
| інші || 336 || 4,4 || 213 || 6,2 || 549 || 5,0
Рядок 110 ⟶ 114:
 
== 1940-1945 ==
====ГУЛАГ====▼
За часів Сталіна, і особливо після другої світової війни багато українців були відправлені в ГУЛАГ ; деякі з них були колишніми учасниками Української повстанської армії . Українські в'язні сприяли повстанню в Норильську (там, де вони, як і раніше, складають близько 80 % населення ) та в іншим постанням в ГУЛАГу в 1953 р. Більшість (але не всі) українців, що проживають в Сибіру, є нащадками цих ув'язнених. <ref>https://libcom.org/library/1953-gulag-uprising-vorkuta</ref>▼
 
У 1940&nbsp;— 1945 С. зазнав значних змін. Вже 1939&nbsp;— 40 на С. було заслано чимало українців з Зах. України. Під час другої світової війни господарство С. було спрямоване на воєнні потреби: на С. евакуйовано (гол. з України) бл. 1&nbsp;млн осіб і сотні зав. та збудовано нові. Розбудовано кам'яновугільну (в Кузнецькому басейні; Кузнецьке і Карагандинське вугілля мало замінити донецьке), важку та хім. промисловість; виникли нова пром. центри. Валовий обсяг промисловості за 1940&nbsp;— 45 збільшився майже удвічі.
 
Нац. склад населення С., зокрема укр. стан посідання зазнав за останні 40 pp. значних змін. З кін. 1920-их pp. на С. постійно припливає укр. людність: заслані і ув'язнені (на території С. є численні концентраційні табори, у яких українці становили більшість), поселенці у 1950-х pp. на [[цілина|цілинних]] землях, оселені в процесі організованого набору на працю або ті, що добровільно переселилися, завдяки кращим умовам життя&nbsp;— високий зарплатні, меншому тискові режиму. У 1940-их pp. на С. переселено 300—400&nbsp;000 німців (гол. з [[Надволжя]] і України). Дані сов. переписів з 1959 і 1970 не подають докладної ста- тистики нац. відносин (так само, як і в Сер.-Азійському Степ. краю), бо вони дають дані лише для цілих обл. і зменшують кількість українців й ін. нерос. національностей евр. походження. Нац. склад населення С. за переписом 1970 такий:
 
{| class="wikitable" align="center"
|-
|+ '''Нац. склад населення С. за переписом 1970'''
|-
| Національність || Зах. С., тис. ос. || % || Сх. С., тис. ос. || % || Увесь С., тис. ос. || %
Рядок 150 ⟶ 157:
{| class="wikitable"
|-
|+ align="center" width="100%" | '''Гіпотетичні зміни людности між [[1926]] і [[1959]]'''
|-
| Національності || 1926 у 1 000 || у % || 1959 у 1000 || у % || 1970 у 1000 || у %
Рядок 176 ⟶ 183:
Поділ людности за мовою не збігається з поділом за національністю, бо частина неросіян, зайшлих з евр. частини СРСР, вживає рос. мови. За переписом з 1959 лише 54&nbsp;% українців за національністю подало українську мову як рідну, 46&nbsp;% рос. За переписом 1970 мовна русифікація українців С. мала б бути така:
 
{| class="wikitable" align="center"
|+ '''Кількість українців'''
|-
| || у тис. || %
|-
| за національністю || 578 || 100
Рядок 199 ⟶ 206:
Мовна русифікація українців більше посунена в тих обл., у яких українці оселювалися з кінця [[19 століття|19 ст.]], менше&nbsp;— у Сх. С.
 
До сов. нац. і мовної статистики можна ставитися з застережнням і можна припускати, що в С., до якого постійно припливали українці, живе понад 2&nbsp;млн осіб укр. походження. Однак, не можна заперечувати далекосяжну русифікацію укр. людности в С., як і всіх українців, що живуть за межами УРСР (див. [[Русифікація]]). Її полегшує значно посилена урбанізація українців у С., змішування різних національностей в [[радгосп]]ах, а також факт, що великий відсоток, а то й більшість українців творить мішані подружжя; все це&nbsp;— при одночасній відсутності укр. шкіл (вони існували в Зах. С. недовгий час, на початку 1930-их pp.), преси, видань. Такої самої русифікації зазнають й ін. нерос. народи евр. походження, за винятком німців; натомість русифікація не посувається серед більших корінних національностей (всі вони мають свої автономні ССР або автономні обл.).<ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=ghak40ooTX0|title=70-роковини депортації населення західної України до Сибіру|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
 
{{автопереклад}}
▲'''Сибірські Українці''' ([[Російська мова|рос]].: ''Сибирские Украинцы'' ), ([[Англійська мова|англ]].: ''Siberian Ukrainians'') - національна меншина в рамках населення Сибіру і на [[Далекий Схід Росії|Далекому Сході]] Росії , але яка становить більшість в деяких містах. Сибірські українці є одним з найбільших і історично важливих складових частин [[Українська діаспора|української діаспори]], і, як відомо, є одною з перших груп української діаспори.
 
== 21 століття ==
Їх загальна чисельність невідома,але,принаймні, проживає кілька мільйонів чоловік
 
==Історія==
▲===Російська імперія===
Два мільйони українських селян оселилися в Сибіру між 1600-ми роками і 1917 роком. У 19-му столітті , уряд Росії закликав селян перейти від західних частин імперії в Сибір. Українські селяни, не обмежені традиційною російською комунальною системою сільського господарства , як російські селяни, були ідеальними кандидатами для переселення, готові йти в обмін на обіцянку виділити більше землі. <ref>http://books.google.com.au/books?id=iPCPxwubpYUC&pg=PA7&redir_esc=y</ref>
 
▲===Радянський Союз===
▲Під час операції Барбаросса евакуацію російських , білоруських і українських цивільних осіб від Європи до Уральських гір розпочалося. Було евакуйовано кваліфікованих українських та єврейських робітників і фахівців , а також національно свідомих членів українського духовенства та інтелігенції .Радянська влада боялася , що нацисти б експлуатували етнічний націоналізм, і багато з них були позбавлені можливості повернення в Україну після війни<ref>https://books.google.com.au/books?id=SfWBAgAAQBAJ&pg=PA88&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false</ref>
 
▲====ГУЛАГ====
▲За часів Сталіна, і особливо після другої світової війни багато українців були відправлені в ГУЛАГ ; деякі з них були колишніми учасниками Української повстанської армії . Українські в'язні сприяли повстанню в Норильську (там, де вони, як і раніше, складають близько 80 % населення ) та в іншим постанням в ГУЛАГу в 1953 р. Більшість (але не всі) українців, що проживають в Сибіру, є нащадками цих ув'язнених. <ref>https://libcom.org/library/1953-gulag-uprising-vorkuta</ref>
 
===РФ===
Після розпаду Радянського Союзу багато українців воліли залишитися вна СибіріСибіру, на відміну від багатьох інших національностей. Це в поєднанні з природним зростанням викликало зростання населення. Однак загальна чисельність популяції знизилася через асиміляції<ref>https://www.kyivpost.com/article/opinion/op-ed/siberian-nationalists-seek-alliance-with-ethnic-2-305800.html</ref>
 
===Вільна земля в Сибіру===
 
У 2017 році вступить в силу новий закон , що дозволить іноземцям претендувати на вакантні землі на Далекому Сході. Програма спрямована в першу чергу на громадян України , і спочатку з'явився як можливий шлях переселення біженців-громадян України , як очікується , прийде в Сибір більше , ніж будь-який інший національності. Вони більш схильні прийняти пропозицію вільної землі і громадянства серйозно.<ref>{{Cite web|url=http://chtyvo.org.ua/authors/Kozholianko_Heorhii/Ukraintsi_Sybiru_stan_problemy_ta_perspektyvy/|title=Українці Сибіру: стан, проблеми та перспективи|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
 
На думку деяких спостерігачів, ,українців і білорусів прийде в Сибір більше , ніж самих росіян.
 
==Відомі сибірські українці==
Рядок 230 ⟶ 226:
* [[Євтушенко Євген Олександрович]]
 
==Української культуриУкраїнська вкультура у Сибіру ==
Видаються кілька газет українською мовою в Сибірі , а також кілька українськомовних шкіл . Українська католицька церква має філії в багатьох сибірських містах і селах , які служать іммігрантам зіз Західноїзахідної України.<ref>http://www.evangelizationstation.com/htm_html/Around%20the%20World/Ukraine/ukrainian_greek_catholic_church.htm</ref>
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Українці_Сибіру