Українська православна церква (Московський патріархат): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 53:
== Кількість вірян ==
Найбільшою кількість вірян цієї релігійної громади була в середині 2000-их років, але вже у 2010-их кількість вірян зменшилася. Так у 2010 році за даними
== Історія ==
{{main|Російська православна церква}}
Християнство загалом та православна релігія як підтечія християнства прийшли в [[Україна|Україні]] ще у 918 році після [[Хрещення Русі]] та утворення [[Київська митрополія|Київської митрополії]] у складі [[Константинопольський патріархат|Константинопольського патріархату]]. Через низку історичних подій згодом з [[Київська митрополія|Київської митрополії]] утворилося дві церкви: [[Православна церква в Україні]] (яка підпорядковюєтсья [[Константинопольський патріархат|Константинопольського патріархату]], відомого як "вселенське православ'я") та [[Українська греко-католицька церква]] (яка підпорядковюєтсья [[Римський патріархат|Римському патріархату]], відомого як "вселенське католицтво". Сьогодні саме ці дві церкви є правонаступниками [[Київська митрополія|Київської митрополії]].
▲ У [[1685]] році [[Російська православна церква|Московська патріархія]] (що відокремилася від Київської митрополії у [[1448]] році та отримала визнання Константинопольського патріархату у [[1589]] році) зверталася до Константинополя з проханням підпорядкувати їй [[Київська митрополія|Київську митрополію]]. У [[1687]] році це було здійснено. Попри суперечності цього акту, в наш час [[Вселенський Патріархат|Вселенська патріархія]] визнає його легітимність, залишаючи тим не менше право за українською нацією на власну церкву:
{{цитата|Таким чином, після анексування України Росією і під тиском Петра І, Вселенський Патріарх Діонісій IV розсудив, що за тогочасних обставин стало необхідним церковне підпорядкування Української Церкви Московському Патріархатові (1687 р.), щоб не примножувати бід побожного українського народу і щоб він був під православним політичним проводом - хоча українська ієрархія сильно і одностайно противилася цьому рішенню, рішенню, що дорівнювало нанесенню явної шкоди канонічним правам Церкви-Матері. В тому ж дусі, Церква-Мати погоджувалася з вимогою урядів новостворених держав православного населення на Балканському півострові щодо автокефалії Церков, які виходили з Її канонічної юрисдикції, а саме Грецької (1850), Сербської (1831), Болгарської (1945) та Албанської (1937), заради їхньої національної цілісності, хоча такі автокефалії спричинили різке звуження церковної юрисдикції Константинопольського Патріархату.}}<div style='text-align: right;'><small>''Звернення Вселенського Патріарха [[Варфоломій I|Варфоломія І]] до української нації [[26 липня]] [[2008]]<ref>[http://orthodoxy.org.ua/uk/dopovidi_ta_promovi/2008/07/26/17703.html Звернення Його Всесвятості Патріарха Константинопольського Варфоломія І до української нації, 26.07.2008 // Православіє в Україні]</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20080731235258/http://orthodoxy.org.ua/uk/dopovidi_ta_promovi/2008/07/26/17703.html Звернення Його Всесвятості Патріарха Константинопольського Варфоломія І до української нації, 26.07.2008 (Web archive)]</ref>''</small></div>
|