Стародавній Єгипет: відмінності між версіями

Успіх давньоєгипетської цивілізації частково є наслідком її здатності пристосувати [[Землеробство Стародавнього Єгипту|долину Нілу до сільського господарства]]. Прогнозовані {{нп|розливи Нілу||en|Flooding of the Nile}} і регульоване [[Іригація|зрошення]] родючої долини давали надлишкову сільськогосподарську продукцію, яка підтримувала більшу щільність населення і, як наслідок, [[Соціальна зміна|розвиток суспільства]] і культури. Завдяки надлишку ресурсів {{нп|адміністрація (управління)|адміністрація|en|Administration (government)}} спонсорувала видобуток корисних копалин у долині та навколишніх пустельних регіонах, ранній розвиток незалежної [[Єгипетські ієрогліфи|письмової системи]], організацію колективних робіт та проекти у сільському господарстві, торгівлю з навколишніми регіонами, а також [[Військове мистецтво Стародавнього Єгипту|військове мистецтво]], спрямоване на утвердження єгипетського панування. Стимулюванням і організацією цієї діяльності займалися елітні писарі, релігійні лідери і адміністратори під контролем [[фараон]]а, який гарантував співробітництво і єдність єгипетського народу в контексті складної системи [[Релігія Стародавнього Єгипту|релігійних вірувань]]<ref>Джеймс (2005) стор 8</ref>.<ref>Мануелян (1998), стор 6-7</ref>.

До багатьох досягнень стародавніх єгиптян належать: [[гірництво]], інженерні та будівельні технології, завдяки яким відбувалося спорудження монументальних [[Єгипетські піраміди|пірамід]], [[Храми Стародавнього Єгипту|храмів]] і [[обеліск]]ів; система [[Математика в Стародавньому Єгипті|математики]], практична та ефективна [[Медицина Стародавнього Єгипту|система медицини]], система зрошення і технології сільськогосподарського виробництва, перші відомі дощаті човни<ref name="AIA">Уорд, Шеріл. "[http://www.archaeology.org/0105/abstracts/abydos3.html Найстаріших дощаті човна]", в журналі ''{{нп|Археологія (журнал, США)|Археологія|en|Archaeology (magazine)}}'' (том 54, номер 3, травень/червень 2001 року). Археологічний інститут Америки.</ref>, {{нп|єгипетський фаянс||en|Egyptian faience}} і технології виробництва скла, нові форми [[Література Стародавнього Єгипту|літератури]], а також {{нп|Єгипетсько-хеттська мирна угода|найпершунайперша відомувідома мирнумирна угодуугода|en|Egyptian–Hittite peace treaty}}, укладенуукладена з хеттами<ref>Клейтон (1994) стор 153</ref>. Стародавній Єгипет залишив довговічну спадщину. Його [[Мистецтво Стародавнього Єгипту|мистецтво]] і [[Архітектура Стародавнього Єгипту|архітектура]] широко копійовані, а його давні артефакти потрапили до далеких куточків світу. Його монументальні руїни надихали уяву мандрівників і письменників упродовж багатьох століть. Зацікавленість у старовині і розкопках з боку європейців і єгиптян, яка виникла на початку нового часу, породила [[Єгиптологія|наукові дослідження]] єгипетської цивілізації і призвела до ширшого визнання її культурної спадщини<ref>Джеймс (2005) стор 84</ref>.

Бадарійську культуру змінили [[Амратська культура|Амратська]] (Накада I) і [[Герзейська культура|Герзейська]] (Накада II) культури<ref>Чайлд, В. Гордон (1953), ''New Light on the Most Ancient Near East'', (Praeger Publications)</ref>, які принесли низку технологічних удосконалень. Ще в період Накада I додинастичні єгиптяни імпортували [[обсидіан]] з [[Історія Ефіопії|Ефіопії]], який використовували щоб сформувати леза та інші предмети з {{нп|Кам'яний відщеп|кам'яних відщепів|en|Lithic flake}}<ref>Barbara G. Aston, James A. Harrell, Ian Shaw (2000). Paul T. Nicholson and Ian Shaw editors. "Stone," in ''Ancient Egyptian Materials and Technology,'' Cambridge, 5–77, pp. 46–47. Also note: Barbara G. Aston (1994). "Ancient Egyptian Stone Vessels," ''Studien zur Archäologie und Geschichte Altägyptens'' 5, Heidelberg, pp. 23–26. (See on-line posts: [http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/stone/obsidian.html] and [http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/foreignrelations/obsidian.html].)</ref>. Існують свідчення про наявність у період Накада II ранніх контактів з [[Близький Схід|Близьким Сходом]], особливо з узбережжям [[Ханаан]]у і [[Бібл]]у<ref>Patai, Raphael (1998), ''Children of Noah: Jewish Seafaring in Ancient Times'' (Princeton Uni Press)</ref>. За період близько 1000 років культура Накада розвинулася з декількох невеликих фермерських громад у могутню цивілізацію, лідери якої повністю контролювали населення і ресурси долини Нілу<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/naqadan/chronology.html#naqadaI|title=Chronology of the Naqada Period|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080328182409/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/naqadan/chronology.html|archivedate=28 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 March 2008}}</ref>. Встановивши центри влади в [[Нехен]]і (який греки назвиали Ієраконполем), а потім в [[Абідос (Єгипет)|Абідосі]], лідери [[Накада III]] розширили свій контроль над Єгиптом на північ уздовж [[Дельта Нілу|Нілу]].<ref name="Shaw61">Шоу (2002) стор 61</ref>. Вони також торгували з [[Нубія|Нубією]] на півдні, оазами [[Лівійська пустеля|Лівійської пустелі]] на заході, а також культурами {{нп|Східне Середземномор'я|Східного Середземномор'я|en|Eastern Mediterranean}} і [[Близький Схід|Близького Сходу]] на сході<ref name="Shaw61" />.

Багатство Єгипту, однак, зробило його привабливою мішенню для вторгнення, зокрема, [[Стародавня Лівія|лівійських]] [[Бербери|берберів]] на Заході, а також [[Народи моря|народів моря]], за припущеннями<ref name="AK2013">{{Harvnb|Killebrew|2013}}. Quote: "First coined in 1881 by the French Egyptologist G. Maspero (1896), the somewhat misleading term "Sea Peoples" encompasses the ethnonyms Lukka, Sherden, Shekelesh, Teresh, Eqwesh, Denyen, Sikil / Tjekker, Weshesh, and Peleset (Philistines). [Footnote: The modern term "Sea Peoples" refers to peoples that appear in several New Kingdom Egyptian texts as originating from "islands" (tables 1-2; Adams and Cohen, this volume; see, e.g., [[Robert Drews|Drews]] 1993, 57 for a summary). The use of quotation marks in association with the term "Sea Peoples" in our title is intended to draw attention to the problematic nature of this commonly used term. It is noteworthy that the designation "of the sea" appears only in relation to the Sherden, Shekelesh, and Eqwesh. Subsequently, this term was applied somewhat indiscriminately to several additional ethnonyms, including the Philistines, who are portrayed in their earliest appearance as invaders from the north during the reigns of Merenptah and Ramesses Ill (see, e.g., Sandars 1978; Redford 1992, 243, n. 14; for a recent review of the primary and secondary literature, see Woudhuizen 2006). Hencefore the term Sea Peoples will appear without quotation marks.]"</ref>.<ref name="Drews48">[https://books.google.com/books?id=bFpK6aXEWN8C&pg=PA48 The End of the Bronze Age: Changes in Warfare and the Catastrophe Ca. 1200 B.C., Роберт Дрюс, стор 48-61] Цитата: "Теза про те, що велике "переселення народів моря" відбулося бл. 1200 р. до н. е., нібито заснована на єгипетських написах, одного від часів царювання Мернептаха і другого від правління Рамсеса III. Проте, у самих написах про цю міграцію згадки відсутні. Після вивчення того, що єгипетські тексти кажуть про "народи моря', один єгиптолог (Вольфганг Гельк) нещодавно зазначив, що, хоча деякі речі непевні, "eins ist aber sicher: Nach den agyptischen Texten haben wir es nicht mit einer 'Volkerwanderung' zu tun". Таким чином, міграційна гіпотеза ґрунтується не на самих написах, а на їх інтерпретації".</ref> конфедерації моряків з [[Егейське море|Егейського моря]]. Спочатку військовим вдавалося відбивати ці навали, але Єгипет, зрештою, втратив контроль над залишком своїх територій на півдні [[Ханаан]]у, значна частина з яких дісталась ассирійцям. Впливи зовнішніх загроз були посилені внутрішніми проблемами, такими як корупція, пограбування гробниць і громадянські заворушення. Після відновлення своєї влади, верховні жерці в {{нп|Храм Амона-Ра|храмі Амона-Ра|en|Precinct of Amun-Re}} у Фівах накопичили великі землі й багатства, і їх розширені повноваження розкололи країну під час третього проміжного періоду<ref>Джеймс (2005) стор 54</ref>.

Хоча римляни більш вороже ставилися до єгиптян, ніж греки, але деякі традиції тривали, такі як муміфікація і шанування традиційних богів.<ref name="Shaw422">Шоу (2002) стор. 422</ref>. Процвітало мистецтво портретів мумій, а деякі римські імператори зображували себе як фараони, хоча й не до такої міри, як це було за Птолемеїв. Вони жили за межами Єгипту і не виконували церемоніальних функцій Єгипетського царства. Місцева адміністрація набула римського стилю і була закрита для єгиптян<ref name="Shaw422" />.

[[Фараон]] був абсолютним монархом країни і, принаймні в теорії, повністю контролював її землю та ресурси. Він був верховним воєначальником і главою уряду, і спирався на бюрократичний апарат чиновників, щоб управляти своїми справами. Функцію управління виконував {{нп|Візир (Стародавній Єгипет)|візир|en|Vizier (Ancient Egypt)}}, який був його правою рукою, представником, і слідкував за землемірними роботами, скарбницею, будівельними проектами, правовою системою та архівами.<ref name="Manuelian358">Мануелян (1998) стор. 358</ref>. На регіональному рівні країна поділялась на 42 адміністративних райони, які називались [[Ном (Стародавній Єгипет)|номами]]. На чолі кожного ному був [[номарх]], який звітував перед візиром і був під його юрисдикцією. [[Храми Стародавнього Єгипту|Храми]] становили кістяк економіки. Це були не лише [[Культова споруда|молитовні будинки]], але вони відповідали й за збір та зберігання національного багатства в системі комор і скарбниць, що перебували у віданні [[Супервізор|доглядачів]], які перерозподіляли зерно і товари<ref>Мануелян (1998) стор 363</ref>.

Єгиптяни вірили, що врівноважені взаємини між людьми і [[Тварини|тваринами]] є важливим елементом космічного порядку; таким чином, людей, тварин і рослин вважали членами єдиного цілого.<ref name="Strouhal117">Стругал (1989) с. 117</ref>. Тварини, як [[Одомашнення|одомашнені]], так і [[Дикі тварини|дикі]], були для стародавніх єгиптян вкрай важливим джерелом духовності, спілкування і прожитку. Велика рогата худоба була найважливішою живою твариною; адміністрація збирала податки на худобу в регулярних переписах, а розмір стада показував престиж та значущість маєтку або храму, що володів ним. Крім великої рогатої худоби, стародавні єгиптяни тримали овець, кіз і свиней. [[Свійські птахи|Птахів]], таких як качки, гуси, голуби, ловили мережами і розводили на фермах, де їх насильно годували тістом, щоб відгодувати.<ref name="Manuelian381">Мануелян (1998) стор 381</ref>. Ніл вдосталь забезпечував [[Риби|рибою]]. Бджоли також були одомашнені, принаймні від часів Старого царства, й давали мед і віск<ref>Ніколсон (2000) стор. 409</ref>.

Стародавні єгиптяни розважалися в різний спосіб, зокрема грали в ігри та слухали музику. {{нп|Сенет||en|Senet}} - настільна гра, в якій фігури рухалися згідно з кидками гральних кісток, був особливо популярний віддавна; іншою аналогічною грою була {{нп|мехен (гра)|мехен|en|Mehen (game)}}, яка мала кругову [[Ігри на спеціальній дошці|ігрову дошку]]. "{{нп|Собаки та шакали||en|Hounds and Jackals}}", також відома як 58 отворів - ще один приклад настільної гри в Стародавньому Єгипті. Перший комплект цієї гри був виявлений у фіванській гробниці єгипетського фараона [[Аменемхет IV|Аменемхета IV]], який належить до [[Тринадцята династія єгипетських фараонів|13-ї династії]]<ref>{{Cite web|url=https://mysteriousuniverse.org/2018/11/4000-year-old-board-game-called-58-holes-discovered-in-azerbaijan/|title=4,000-Year-Old Board Game Called 58 Holes Discovered in Azerbaijan|website=Mysterious Universe|language=en-US|accessdate=2018-12-23}}</ref>.<ref>{{Cite web|url=https://www.livescience.com/64266-ancient-board-games.html|title=16 of the Most Interesting Ancient Board and Dice Games|last=Metcalfe|first=Tom|last2=December 10|first2=Live Science Contributor {{!}}|last3=ET|first3=2018 07:23am|website=Live Science|accessdate=2018-12-23}}</ref>. Жонглювання та [[ігри з м'ячем]] були популярні серед дітей, а боротьба також описана в гробниці в [[Бені-Хасан]]<ref>Мануелян (1998) стор 126</ref>. Крім того, заможні члени єгипетського суспільства розважались полюванням і плаванням на човнах.

Ранні єгиптяни вміли збирати [[корпус судна]] з дерев'яних дощок і освоїли передові для свого часу форми [[суднобудування]] ще за 3000&#x20;років до нашої ери. {{нп|Археологічний інститут Америки||en|Archaeological Institute of America}} повідомляє про те, що найстарішими відомими дощатими кораблями є {{нп|Абідоські човни||en|Abydos boats}}.<ref name="AIA"/>. Група з 14 виявлених кораблів в [[Абідос (Єгипет)|Абідосі]] була побудована з дерев'яних дощок "зшитих" разом. Виявлені єгиптологом Девідом О'коннором з [[Нью-Йоркський університет|Нью-Йоркського університету]]<ref name="AIA2">Schuster, Angela M.H. "[http://www.archaeology.org/online/news/abydos.html This Old Boat]", 11 December 2000. Archaeological Institute of America.</ref>, ткані ремені було використано для того, що зв'язати дошки разом<ref name="AIA" />, а [[Cyperus papyrus]] і трава, набиті між дошками, допомогли законопатити шви<ref name="AIA" />. Оскільки кораблі поховані всі разом і біля моргу, який належить фараонові [[Хасехемуї]], то спочатку вважали, що кораблі належали йому, але одне з 14 судів сходить до 3000&#x20;р. до н.е. і пов'язані гончарні глечики, закопані з кораблями, також натякають на більш ранню дату. Судно, яке датується 3000&#x20;р. до н. е., було {{Convert|75|ft|m}} завдовжки й тепер припускають, що, можливо, належало більш ранньому фараонові, навіть [[Хор-Аха]]<ref name="AIA2" />.

Грецький історик [[Геродот]] стверджував, що стародавні єгиптяни нагадували людей з [[Колхида|Колхиди]] (сучасна [[Грузія]]). Сучасні науковці значною мірою довели, що це твердження вигадка<ref>{{Cite book|title=Greek Historians|last=Marincola|first=John|year=2001|publisher=Oxford University Press|page=34|isbn=978-0-19-922501-9}}</ref>.<ref>{{Cite book|title=Travel Fact and Travel Fiction: Studies on Fiction, Literary Tradition, Scholarly Discovery, and Observation in Travel Writing|last=Fehling|first=Detlev|year=1994|editor-last=Z.R.W.M. von Martels|series=Brill's studies in intellectual history|publisher=Brill|volume=55|location=Leiden|page=13|chapter=The art of Herodotus and the margins of the world|isbn=9789004101128}}</ref>.<ref>{{Cite book|title=Matrices of Genre: Authors, Canons, and Society|last=Boedeker|first=Deborah|year=2000|editor-last=Mary Depew & Dirk Obbink|publisher=Harvard University Press|pages=101–02|chapter=Herodotus' genre(s) <!--|pages=97–114-->|isbn=978-0-674-03420-4}}</ref>.