Виноградівський район: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
розширена інформація про актуальні туристичні обєкти на території району.
доповнення
Рядок 25:
| адреса = 90300, Закарпатська область, Виноградівський р-н, м. Виноградів, пл. Миру, 5, 2-33-50
| веб-сторінка = [http://rajrada.sevlush.net/ Виноградівська райрада] [http://www.vynogradiv-rda.gov.ua/ Виноградівська РДА]
| голова РДА = Русанюк Михайло Михайлович
| голова ради = Любка Віталій Володимирович
}}
Рядок 36:
Район розташований у трьох рельєфо-кліматичних зонах: [[Закарпатська низовина|Закарпатській низовині]], Закарпатському передгір'ї та південно-західних відрогах [[Українські Карпати|Українських Карпат]], і має переважно рівнинний рельєф. Абсолютна висота від 105 до 660 м над рівнем моря.
 
Завдяки тому, що Карпатські гори добре захищають район від холодних північних повітряних мас, клімат тут помірно [[континентальний клімат|континентальний]]: відносно жарке літо і м'яка малосніжна зима. Середньорічна температура повітря 8,8-9,3°С. Середня температура в липні 22-25°С, в січні — 3°-4°С. Опадів випадає 600–800600—800 мм в рік. Найбільше в травні і червні. Зима коротка: починається в середині грудня і триває 2,5-3 місяці; часто бувають відлиги, сніговий покрив нестійкий і малопотужний. Протікають річки [[Тиса]], яка ділить район навпіл (довжина течії 42 км), [[Боржава (річка)|Боржава]], [[Батар]], [[Салва]] (Бальба). Є декілька великих водоймищ, де розводять рибу.
 
Внаслідок цього з давніх-давен тут склалися надзвичайно сприятливі умови для розвитку сільського господарства і тваринництва. Тут вирощують такі теплолюбні культури як [[абрикосАбрикоса|абрикоси]]и, [[виноград]], [[персик]]и, [[Тютюн (рослина)|тютюн]].
 
Лісів мало. Вони займають всього трохи більше 14 % площі району. Основні породи дерев: [[дуб]], [[бук]], [[Граб звичайний|граб]], [[береза]], [[ясен]]. Ростуть рідкісні рослини. Є тварини і плазуни, які занесені до Червоної книги України або зустрічаються дуже рідко. Це [[ковила найкрасивіша]], ясен [[клен білоцвітний| білоцвітний]], [[шафран Гейфеля]], [[липа сріблястаповстиста]], [[айва кущова]], [[півники німецькі]] і [[півники угорські|угорські]], [[Кіт лісовий|лісовий кіт]], [[Полоз ескулапів|полоз лісовий]], [[лелека чорна|чорна лелека]]. З метою збереження цього багатства і краси у районі створено два флористичні заповідники — [[Чорна Гора (заказник)|Чорна Гора]] площею 772 га і [[Юлівська Гора]] — 176 га. В лісах є багато цінних дикоростучих плодів: [[Дерен справжній|кизил]], [[шипшина]], [[горобина чорноплідна|чорноплідна горобина]], [[калина звичайна|червона калина]] тощо.
 
Адміністративним центром є місто [[Виноградів]]. Воно розташоване за 107 км від обласного центру — м. [[Ужгород]]а, 15 км від кордону з Румунією та 15 км від кордону з Угорщиною. Серед населених пунктів району, крім м. Виноградова, є ще 49 населених пунктів, з яких: два селища міського типу — [[Вилок]] та [[Королево]], а також 47 сіл.
Рядок 54:
На початку XVI ст. селяни втратили повністю свої куці права і стали кріпаками. Це і привело до великої селянської війни в травні [[1514]] року в Угорщині під проводом Дєрдя Дожі (Юрій). В ньому брало участь і населення району. Активними керівниками на території його були Кермеш Шашварі з села Дротинці та вчитель з Виноградова Іштван Балог (Степан). Повстання було жорстоко придушено, а селяни — повністю закріпачені. В [[1558]] на розлив ці австрійські війська зруйнували замок «Канків», а у [[1672]] році був зруйнований і Королівський замок «Нялаб».
 
Найактивнішу участь краяни взяли у визвольній війні 1703—1711 рр. проти Габсбурзької монархії під керівництвом [[Ракоці Ференц II Ракоці|Ференца Ракоці II]]. Слід сказати, що [[24 травня]] [[1703]] року у селищі [[Вилок]] повсталі під керівництвом Томаша Ессе на річці [[Тиса]] одержали блискучу перемогу над австрійськими військами. На цьому місці на лівому березі Тиси, де відбулася битва, стоїть великий пам'ятник загиблим героям куруцам (так називали солдат повстанської армії Ференца Ракоці II). Але і ця визвольна війна зазнала поразки.
 
Неодноразово терпіло населення краю і від набігів іноземних ворогів. В [[1242]] році від монголо-татар Батия, в [[1717]] році його спустошили кримські татари, обкрадали його австрійці, поляки, трансильвани, румуни, угорці та інші іноземці.
Рядок 80:
[[15 березня]] [[1939]] року був окупований весь район. Але в цей день на Красному полі біля села [[Велика Копаня]] січові стрільці дали перший рішучий бій регулярним угорським військам. Більшість з них героїчно загинуло. На честь 60-ої річниці їх героїчної загибелі на Красному полі між містом Хустом і селом Велика Копаня відважним патріотам відкритий пам'ятник. Є пам'ятні дошки на будинках міста, присвячені цим подіям.
 
Під час фашистської окупації на території району діяла підпільна розвідувальна група «Закарпатці», яку очолював антифашист, угорець Ференц Патокі. До її складу входили добровольці з м. Виноградова, селища Вилок та Королево, сіл Веряця, Дюла, Великі Ком'яти. Теково, Чорнотисово, Хижа. Це були люди різних національностей — українці, угорці, євреї та інші. 24-25 жовтня [[1944]] року місто і район був визволений військами [[Червона Арміяармія|Червоної Армії]], 4-го Українського фронту генерала Петрова.
 
25 травня 2014 року відбулися&nbsp;[[Вибори Президента України 2014|Президентські вибори України]]. У межах Виноградівського району було створено 86 виборчих дільниць. Явка на виборах складала&nbsp;— 46,91&nbsp;% (проголосували 41 651 із 88 788 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав &nbsp;[[Порошенко Петро Олексійович|Петро Порошенко]]&nbsp;— 64,08&nbsp;% (26 688 виборців); [[Тимошенко Юлія Володимирівна|Юлія Тимошенко]]&nbsp;— 11,34&nbsp;% (4 725 виборців), [[Ляшко Олег Валерійович|Олег Ляшко]]&nbsp;— 7,19&nbsp;% (2 996 виборців), [[Добкін Михайло Маркович|Михайло Добкін]]&nbsp;— 3,43&nbsp;% (1 430 виборців), [[Гриценко Анатолій Степанович|Анатолій Гриценко]]&nbsp;— 3,38&nbsp;% (1 409 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів&nbsp;— 1,98&nbsp;%.<ref>{{Cite web|title = Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України"|url = http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2014/wp001|website = www.cvk.gov.ua|accessdate = 2016-02-21|first = ТОВ НВП|last = ПроКом}}</ref>
 
== Адміністративний устрій ==
Рядок 89:
 
== Населення ==
Розподіл населення за віком та статтю (2001)<ref>{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/Varvalagg.asp?ma=19A050201%5F042%5F021&ti=19A050201%5F042%5F021%2E+%D0%EE%E7%EF%EE%E4%B3%EB+%ED%E0%F1%E5%EB%E5%ED%ED%FF+%E7%E0+%F1%F2%E0%F2%F2%FE+%F2%E0+%E2%B3%EA%EE%EC%2C+%F1%E5%F0%E5%E4%ED%B3%E9+%E2%B3%EA+%ED%E0%F1%E5%EB%E5%ED%ED%FF%2C+%C7%E0%EA%E0%F0%EF%E0%F2%F1%FC%EA%E0+%EE%E1%EB%E0%F1%F2%FC+%282%29&path=../Database/Census/02/01/02/&lang=1&xu=&yp=&nr=2&aggfile(2)=5+%F0i%F7%EDi+%E2i%EA%EE%E2i+%E3%F0%F3%EF%E8&prevagg=NNNNN&mapname=&multilang=uk&aggdir2=|title=Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Закарпатська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать|language=|trans_title=Населення за статтю та віком...2001|publisher=|accessdate=|archiveurl=|archivedate=}}</ref>:
Населення району становить 117 957 осіб (дані [[2006]]&nbsp;р.), у тому числі в міських населених пунктах проживають 36 869 осіб. Всього налічується 50 населених пунктів.
 
{{СВ-Таблиця-Піраміда
| макс=5255| всього=117957
| ч0=3964 | ж0=3878
| ч5=4768 | ж5=4508
| ч10=5255 | ж10=5157
| ч15=5116 | ж15=5076
| ч20=4806 | ж20=4510
| ч25=4683 | ж25=4481
| ч30=4315 | ж30=4137
| ч35=4120 | ж35=4157
| ч40=4684 | ж40=4773
| ч45=3667 | ж45=3859
| ч50=3376 | ж50=3667
| ч55=2140 | ж55=2636
| ч60=2089 | ж60=3007
| ч65=1703 | ж65=2599
| ч70=1181 | ж70=2286
| ч75=682 | ж75=1445
| ч80=260 | ж80=550
| ч85=115 | ж85=306
}}
 
За результатами [[всеукраїнський переписПерепис населення України (2001 року)|Всеукраїнського перепису населення 2001 року]] в районі проживало 118 000 чоловік, за національним складом населення поділялося так:<ref name="karpatalja">[http://konyvbirodalom.at.ua/term_tud/Molnar_Jozsef_-_Karpatalja_nepessege.pdf Molnár József&nbsp;— Molnár D. István: Kárpátalja népessége és magyarsága a népszámlálási és népmozgalmi adatok tükrében (II. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Főiskola, Matematika és Természettudományi Tanszék, Beregszász, 2005)]</ref>
{|class="standard"
! національність||чисельність||частка
|-
| [[українці]]||84263||71,4&nbsp;%
|-
| [[угорці]]||30874||26,2&nbsp;%
|-
| [[росіяни]]||1425||1,2&nbsp;%
|-
| [[Роми|цигани]]||920||0,8&nbsp;%
|-
| [[білоруси]]||97||0,1&nbsp;%
|-
| [[словаки]]||60||0,1&nbsp;%
|-
| [[німці]]||34||0,0&nbsp;%
|-
| [[румуни]]||22||0,0&nbsp;%
|}
 
Рядок 116 ⟶ 138:
! ||1959||1989||2001
|-
| [[українці]]||65,3&nbsp;%||71,5&nbsp;%||71,4&nbsp;%
|-
| [[угорці]]||30,0&nbsp;%||24,8&nbsp;%||26,2&nbsp;%
|-
| [[росіяни]]||2,1&nbsp;%||2,1&nbsp;%||1,2&nbsp;%
|}
 
Рядок 230 ⟶ 252:
|}
{{-}}
 
Населення району становить 117 957 осіб (дані [[2006]]&nbsp;р.), у тому числі в міських населених пунктах проживають 36 869 осіб. Всього налічується 50 населених пунктів.
 
== Культура ==
Рядок 238 ⟶ 262:
Цікавою для дослідників є Малокопанське городище 1 століття до н.&nbsp;е., розташоване на правому березі Тиси біля села [[Мала Копаня]]. Тут на площі 7000 м² розкопано 30 жител і 79 господарських та виробничих будівель. Знайдено 70 цілих посудин, знарядь праці (ковальські кліщі, пробійники, зубила, долота, серпи, коси, виноградарський ніж, зброю, прикраси із срібла, бронзи та скла).
 
Не менш відома і досліджена велика територія на Затисянщині, в басейні річки [[Батар]] в II–IVII—IV&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е., яка займає територію від села Нове Клинове до сіл [[Черна]] і [[Хижа]],&nbsp;— Дяківський металургійний район. Тут виявлено десятки робочих майданчиків із залишками виробництва заліза.
 
Археологічні знахідки різних епох виявлені і в інших місцях району, зокрема, в селах [[Вербовець (Виноградівський район)|Вербовець]], Петрове, [[Велика Паладь]], [[Олешник]] та інших.
Рядок 244 ⟶ 268:
Є на території району немала кількість і пам'яток архітектури. До них слід віднести в першу чергу руїни замків XIII&nbsp;ст. Над містом [[Виноградів]] на виступі Чорної Гори стоїть [[Виноградівський замок|замок Канків]], який має чотирикутну форму. Це один з найстаріших замків Закарпаття, що стоїть на місці давнього слов'янського городища початку Х століття. Багато легенд пов'язано з [[Замок Нялаб|замком Нялаб]], що біля селища [[Королево]], де бурхлива Тиса спускається з гір на широкі простори Дунайської рівнини.
 
Цінним пам'ятником храмового будівництва є Вознесенський собор у місті [[Виноградів]], споруджений у XIII–XIVXIII—XIV&nbsp;ст. в романо-готичному стилі. В деяких селах&nbsp;— [[Чорнотисів]], [[Шаланки]]&nbsp;— збереглися менші готичні храми. В стилі бароко є в місті костел ордена францисканців з келіями XV&nbsp;ст. Оригінальним пам'ятником дерев'яної архітектури є Введенська церква і дзвіниця в селі Новоселиця, яка збудована без єдиного металічного цвяха. Кам'яна Михайлівська церква [[1620]]&nbsp;р. у селі [[Великі Ком'яти]], [[Палац Перені (Виноградів)|Палац барона Перені]] у місті (барочний стиль XVII&nbsp;ст.).
 
== Наука та освіта ==
Рядок 258 ⟶ 282:
 
== Туризм і рекреація ==
Сьогоднішнє місто Виноградів, колись було відоме під назвою&nbsp;— Севлюш. З ХІІ ст., було центром Угочанського комітату (найменшого комітату на території Австро-Угорщини). Вперше ж згадується у 1262 році в королівській грамоті, яка надавала місту права самоврядування, можливість мати власний суд, млини, а також щочетверга та неділі проводити торги на центральній площі міста. Ця традиція збереглась і донині.
 
Найстарішою архітектурною пам’яткоюпам'яткою міста є руїни замку «Канків» (ХIV &nbsp;ст.).
 
Виноградів протягом багатьох століть належав угорським магнатам Перені. Найулюбленішим місцем проживання родини був палац, збудований в середині XVI &nbsp;ст., нині відомий як палац родини Перені. На фасаді будівлі досі зберігся елемент їх сімейного герба. Поруч будівлі парк, унікальність якого в наявності двох кругових доріжок для піших та кінних прогулянок.
 
Однією з найдревніших споруд Виноградова є римо-католицька церква, закладення якої датується XIII-XV XIII—XV&nbsp;ст. Поряд знаходиться монастир і костьол францисканців. Перші згадки про ці пам’яткипам'ятки датуються 1616 роком. У 1747 &nbsp;р. монастир відновили в стилі бароко.
 
До нашого часу збереглися багато будівель зведених в кінці ХІХ&nbsp;— початку ХХ ст. (період Австро-Угорщини). Одна з найкращих споруд цього періоду є будівля Угочанського комітату (1898р1898&nbsp;р.) з оригінальною огорожею та двома першими в краї газовими світильниками.
 
Активно розвитку зазнало місто і за часів Чехословацької республіки (1919 – 19391919—1939). Зокрема центральні вулиці міста були вимощені бруківкою. Будівлі зведені в цей період виконані в стилі конструктивізм.
 
Для туристів організовується сплави річкою [[Тиса]] на байдарках, рафтах (плотах). Проводиться культурно-екскурсійні програми. В перспективі розвиток велосипедного, пішохідного та пригодницького туризму.
 
Рекреаційна сфера представлена 2 санаторними закладами: багатопрофільним санаторієм «Теплиця» та санаторієм «Орлине гніздо» м. [[Виноградів|Виноградів, де]] проходить оздоровлення з організацією туристично-екскурсійних заходів.
 
 
== Персоналії ==
Славен край і на видатних людей. Серед них почесне місце займає культурний і політичний діяч, дипломат при дворі Петра 1 [[Іван Зейкан]] (1670–17391670—1739&nbsp;рр.) Народився у селі [[Карачин]]. Про Зейкана високої думки були український письменник Ф.Прокопович та російські А.Кантамір, О.Сумароков, які хвалили його за «благочестие й умение».
 
[[Фоґорашій Іван|Іван Фоґорашій-Бережанин]] (1786–18341786—1834&nbsp;рр.) народився в селі [[Великі Ком'яти]], історик, лінгвіст, церковний діяч. Його книги «Краткая история о Карпато-Росах», «Вообще о различии словянских наречий»&nbsp;— це перший опис закарпатських діалектів. В 1831&nbsp;р. написав для молоді української національності «Молитвенник». Іван Фогорашій-Бережанин був патріотом свого рідного краю.
 
[[Андрій Попович]] (1809–19011809—1901&nbsp;рр.) 45 років з 1856 до своєї смерті був священиком у селі [[Велика Копаня]]. Церковний письменник видав 2-томну «Велику Біблію» і «Великий Церковний Сборник», куди увійшли всі богослужіння&nbsp;— утрені, вечірні, літургії на всі недільні й святкові дні. Кращої богословської книги поки що ніким не створено.
 
В місті деякий час жили і працювали:
 
* [[Імре Ревес]] (1859–19451859—1945&nbsp;рр.)&nbsp;— видатний угорський художник-реаліст. Його всесвітньо відомі картини «Петефі серед народу», «Вимагаємо хліба», «Дезертир», «Старики» та інші. Похований у місті. Йому встановлена надгробна плита з барельєфом. Його ім'я носить школа №&nbsp;4 І-ІІІ ст.
 
* [[Барток Бела|Бейла Барток]] (1881–19451881—1945&nbsp;рр.)&nbsp;— видатний угорський композитор. Зібрав і обробив більше 80 закарпатських українських пісень, в тому числі таку як «Горе чоловіка». Па будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку з барельєфом. Музична школа-семирічка і вулиця носять його ім'я.
 
* [[Боршош-Кум'ятський Юлій Васильович|Юлій Васильович Боршош-Кум'ятський]] (1905–19781905—1978&nbsp;рр.). Народився у селі [[Великі Ком'яти]]. Великий український письменник, твори якого переведено на багато мов народів світу. Найбільш відомі його збірки: «Країна див», «Христос в Карпатах», «На високій полонині», «Грай, трембіто» і багато інших.
 
* [[Михайло Дмитрович Попович]] (1908–19561908—1956&nbsp;рр.). Народився в селі [[Великі Ком'яти]]. Письменник, публіцист. Найбільш відома його книга «Думы о Верховине».
 
Видатним діячам встановлені пам'ятники і меморіали. В місті є пам'ятники-погруддя Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченку, Антону Макаренку, Жігмонду Перені, пам'ятник Богдану Хмельницькому. В селі Пушкіново погруддя О.С, Пушкіна. В селі Великі Ком'яти, де є колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна, є погруддя цьому видатному полководцю, генералу Ватутіну.