Традиційний хеві-метал: відмінності між версіями

Музикознавці загалом сходяться на думці щодо подібності між гардрокомхард-роком і важким металом, з тією особливістю, що важкий метал більше віддаляється від оригінальних блюзових коренів тяжкого року<ref>{{cite book|title=Black Sabbath and the rise of heavy metal music|last=Cope|first=Andrew C.|year=2011|isbn=0-7546-6881-9|publisher=Ashgate}}</ref>. Згідно з цим поглядом, традиційний гевіметалхеві-метал можна охарактеризувати середніми та швидкими акордами, ударними басами, подовженими сольними партіями гітари, чистим вокалом, що переходить у високі ноти, урочистими хоральними вставками. Одним з новаторсьткихноваторських прийомів було використання двох соло-гітар, запроваджене групами [[Thin Lizzy]], [[Scorpions]]<ref>[http://guitarinternational.com/2010/08/20/the-scorpions-a-timeless-tradition/ ''GUITAR Magazine'' (January 1994) interview reprint]</ref> та [[Judas Priest]].<ref>[http://www.rollingstone.com/music/artists/judas-priest/biography ''The Rolling Stone Encyclopedia of Rock & Roll'' excerpt]</ref>.

Традиційні «гевіметалічніхеві-металічні» групи&nbsp;— як [[Black Sabbath]] і багато послідовників, натхненних їхнім стилем, за свідченням дослідників Девіда Гетча та Стівена Мілворда, «у своїх текстах поринули в тяжкі та депресивні матерії настільки глибоко, як іще ніхто і ніколи в історії поп-музики». Вони наводять приклад другого сабатівського альобому Paranoid (1970), до якого увійшли пісні, «у яких оспівувались особистісні травми ('Paranoid' та 'Fairies Wear Boots') та описувались жахливі побічні наслідки зловживання медпрепаратами, а також ширші суспільні проблеми, назви яких промовисті самі по собі&nbsp;— „Свині війни“ ({{lang-en|'War Pigs'}}) та „Рука погибелі“ ({{lang-en|'Hand of Doom'}})»<ref>Hatch, David and Millward, Stephen (1989). From Blues to Rock: An Analytical History of Pop Music. Manchester University Press. p. 167. ISBN 0-7190-2349-1.</ref>." Також у піснях групи Black Sabbath «Електричний похорон», групи [[Iron Maiden]] «За дві хвилини до півночі» та [[Оззі Осборн]]а «Вбивця гігантів» оспівувалась популярна тема ядерного апокаліпсису.

Шокуючий вигляд і зовнішній стиль для багатьох груп були визначальною частиною гевіметалічногохеві-металічного образу. Окрім характерного звучання та текстів пісень імідж і впізнаваність групи підкріплювались дизайном обкладинок музичних альбомів, логотипами, оформленням сцени, одягом, дизайном інструментів і відеокліпами<ref>Weinstein, Deena. Heavy Metal: The Music and its Culture. — Da Capo, 2000. ISBN 0-306-80970-2. — P. 27</ref>.

Класичною уніформою фанів гевіметалухеві-металу були вигорілі, протерті або порвані [[Джинси|''blue jeans'']], чорна майка, важкі черевики, джинсова або чорна шкіряна куртка. Чорна майка звичайно оздоблена логотипом або зображенням кумирів<ref>Weinstein (2000), p. 127</ref>. У 1980-х на стилістику і моду традиційного гевіметалухеві-металу мали вплив різні чинники — від [[панк]]у та [[Готи (субкультура)|готики]] і до [[горор]]ів, популярних у той періоод<ref name=Umelec>Pospiszyl, Tomáš. [http://www.divus.cz/umelec/en/pages/umelec.php?id=13&roc=2001&cis=1 "Heavy Metal".] ''Umelec'', January 2001. Retrieved on November 20, 2007. {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20080603034818/http://www.divus.cz/umelec/en/pages/umelec.php?id=13&roc=2001&cis=1 |date=June 3, 2008 }}</ref>. Багато хто з виконавців гевіметалухеві-металу у 70-х і 80-х використоовували інструменти диких форм і кольорів для підкреслення свого сценічного образу<ref name="Thompson (2007), p. 135">Thompson (2007), p. 135</ref><ref name="Blush">{{cite web|first=Steven|last=Blush|authorlink=Steven Blush|title=American Hair Metal - Excerpts: Selected Images and Quotes|date=November 11, 2007|publisher=[[Feral House]]|url=http://feralhouse.com/press/mini_sites/american_hair_metal/excerpts.php|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071111141800/http://feralhouse.com/press/mini_sites/american_hair_metal/excerpts.php|archivedate=November 11, 2007|accessdate=November 25, 2007}}</ref>.