Відкрити головне меню

Зміни

32 байти вилучено ,  10 місяців тому
м
нема опису редагування
Під час воєн за їх спадщину між [[Литва|Литвою]], [[Польща|Польщею]] й [[Угорщина|Угорщиною]] та місцевими боярами, Холм багато потерпів і [[1387]] року остаточно перейшов до володінь Польщі. Холмщину під своє панування взяв безпосередньо новий польський король Ягайло. З цим настав нарешті край військовій руїні. Від цього часу місто становило центр Холмської землі (Холмщини): яка об'єднувала поміж іншим Красностав, Грубешів, Реювець та Замостя. Незважаючи на те що Холмщина входила до Руського воєводства (з центром у Львові), вона мала автономію, яка дорівнювала такій для воєводства, зокрема вислала окремого депутата до сейму. На прохання міщан 7 січня [[1392]] р. на замку в [[Любомль|Любомлі]] Ягайло видав Холму привілей на [[Магдебурзьке право]] — «''перенесення міста з права польського і руського''». В привілеї мешканців Холма Ягайло згадує в такій послідовності: німці, поляки та русини. І найімовірніше це не означало домінування іноземців, але їх вищий соціальний статус. Локація Холму була настільки вдалою тож в 1400 р. король Ягайло довірив холм'янину Бартоломею локацію Грубешова. Сучасна площа Лучковського є чи не єдиною пам'яткою того часу. Адже і після локації Холм використовував вуличну сітку, яка склалася в XIII ст. Вже в XVII ст. існувала вулиця Люблінська. В межах міста ця вулиця розширювалася і створювала власне цей ринок. В XVII ст. з'явилися назви й інших звивистих міських вулиць — Собача, Брестська, Блонська, Пивоварська, Велика. Забудова міста була дерев'яною. При ринку в межах укріплень було біля 120 ділянок. Дерев'яними були також церкви, костели та синагога. Інвестиції в окраїнні (українні) міста Холмщини були дуже скромними, зважаючи на довгий час пануючу тут нестабільність. Втім, Холмщина опинилася на торговельних шляхах з генуезьких колоній в Криму до західної Європи та узбережжя Балтійського моря. Головна дорога з Володимира вела через Буг до Холма, а далі до Любліна та Казимира Дольного на Віслі. Поступово зростало значення Холма і на шляху з Дрогобича через Любачів та Грубешів до Підляшшя, яке в 1446 р. остаточно відійшло до Великого князівства Литовського. З середини [[XV століття]] збільшилося економічне значення Холма, головним чином, торгівля. У другій половині XV ст. Холм населяло 1000 чоловік, були то русини, поляки та євреї, а також в невеликій кількості німці. І якщо русини переважно займалися сільським господарством чи ремеслом, поляки — складали адміністративно-управлінський апарат то євреї та німці освоювали торгівлю. В місці відбувався розвиток цехової справи: пекарі, різники та шевці. Працювали водні млини, п'ятничні торги та річні ярмарки. Суттєву небезпеку для міста становили татарські напади, такі як напад 1499 р., що призвів до втрати половини мешканців.
[[Файл:Uscilugska-brama-cholm.jpg|альт=Устілузька брама на Високій гірці в Холмі, збудована в XVI ст. Перебудована пізніше в стилі бароко. |міні|праворуч|200пкс|Устилузька брама на Високій гірці в Холмі, збудована в XVI ст. Перебудована пізніше в стилі бароко. 2009 р.]]
Незважаючи на тиск католицизму (сюди висилали найкращі католицькі кадри, а в 1456&nbsp;р. в місті вже перебували домініканці) Холм став столицею православного єпископства на землях Холмщини та Підляшшя і довгий час був висунутим на захід осередком духовенства цього обряду. А католицьке єпископство тут не прижилося і було перенесено до [[Щекарів|Щекарев]]<nowiki/>а-[[Красностав (Польща)|Красноставу]]. На початку XV&nbsp;ст. будівля Данилової церкви на Гірці розвалилася. Церква була відновлена єпископом Філаретом Тарновським (Облазницьким) який був холмським єпископом в 1507—1533&nbsp;рр. В цей час вона була зменшена в розмірах. Довелося розібрати частину з заходу та звести нові стіни. В 1573&nbsp;р. до церкви добудували дерев'яний бабинець, дах перекрили новим ґонтом і добудували дзвіницю. Кафедра далі виконувала свої функції. Мешканці міста&nbsp;— русини підтримували свою святиню фінансами та землями. Зокрема, 16 липня 1456&nbsp;р. на користь холмського собору було організовано медову данину. Окрім головного храму, вже на початку XV&nbsp;ст. в Холмі згадується церква Св. Параскеви (1428), Св. Миколая (1428), Успенська (1428), та народження Христа під замком (1576). Де вони знаходилися? Вказується, що на північ від ринку знаходилося Брестське передмістя з єпископським ринком, поблизу якого стояли Успенська церква та церква Параскеви. Наразі це місце локалізують районом сучасної церкви ІоаннаІвана Богослова. Щодо церкви св. Параскеви (П'ятницька) відомо, що вона виникла у XV&nbsp;ст. на тутешньому передмісті Оболонь (колишніх заплавних луках річки Угерки). Вперше священики П'ятницької церкви о. Терентій та о. Партенон згадуються у документах 1428&nbsp;р. У документі&nbsp;— скарзі владики Леонтія 1581&nbsp;р. про відмову сплати священиками церковних податків згадується парох о. Іван, а у документах 1602&nbsp;р.&nbsp;— о. Григорій. Імовірно ця церква стояла на сучасному перехресті вул. Оболонської та Міцкевича, так як збереглося свідчення що саме на місці старої церкви під час російського панування на Холмщині було збудовано нову. 4 червня 1578&nbsp;р. Холм разом з церквами та укріпленнями знищила пожежа. Тоді вцілів тільки замок та руський монастир на гірці з Даниловою церквою. У 1596&nbsp;р. холмський єпископ Діонісій Збіруйський прийняв у Холмі [[Берестейська унія|Берестейську унію]].
 
 
 
[[1612]]&nbsp;р. мав ледве 2 200 мешканців, у тому числі 800 євреїв. Деяке культурне значення мав як головне місто єпархії, осередок церковних шкіл. У 1638&nbsp;р. кафедральна церква та монастир згоріли. Її відбудова та розбудова Холмської столиці унії були пов'язані з активністю холмського [[Греко-католицизм|греко-католицького]] єпископа [[Методій (Терлецький)|Мефеодія Терлецького]]. Він першим відкрив фундаменти Данилової церкви на гріці та перебудував її. Саме цю відбудовану кафедру, вірогідно, представлено на срібній оздобі вівтаря, виконаній в [[Гданська затока|Гданську]] на замовлення холмських василіан. За його часів місто, як і в часи Галицько-Волинської Русі, замало Гірку та західний схил природного підвищення. Цей терен був обнесений дерев'яно-земляним парканом та валом, подекуди кам'яним муром. За тим поясом укріплень розміщувався сухий рів. Укріплення мали овальні абриси, а Висока Гірка була оточена окремим муром. Його рештки збереглися на Холмській гірці. Проте до XVII&nbsp;ст. то все розвалилося і місто фактично було безборонним. До міста вели Замойська, Красноставська, Львівська, Люблінська, Брестська та Василіанська брами. В 1783&nbsp;р. стояли тільки три брами-руїни. У західному й північно-західному напрямках від міста виростали передмістя&nbsp;— в XVI&nbsp;ст.&nbsp;— Люблінське, а в XVII&nbsp;ст. Єпископське (Biskupie), Владчин (Wladczyn) та Блоні (Blonie). Останнє пізніше називалося Оболонню, так як в Києві. Про його існування досі нагадує вул. Оболонська. На горі знаходився дерев'яний замок, обліплений глиною. В XVII&nbsp;ст. він згорів і був збудований новий з палацом старости. На згаданій срібній прикрасі вівтаря в мурах Холмської Гірки показана брама схожа на сучасну [[Устілузька брама|Устілузьку браму]], яка наразі розташовується одразу за кафедральним собором і має бароковий вигляд. Ця брама єдина з збережених походить з 1616&nbsp;р.&nbsp;— тож це найстаріша збережена архітектурна пам'ятка міста.
В своїх зусиллях утвердитися на Холмщині, Росія активно використовувала пам'ять про руське минуле Холмщини. Для цього були проведені перші розкопки Петра Покришкіна та Федора Коралова на Холмській гірці. Ці дослідники вперше розкопали резиденцію Данила Романовича. Саме в будинку братства організовано церковно-археологічний музей. В цьому музеї зокрема зберігалася стара риза з образу Богородиці, яку подарував Я. Суша. На жаль, усі знахідки цих археологів в 1915&nbsp;р. були вивезені до Росії і їх сучасна локалізація не відома.
[[Файл:Butyrska-cerkwa.jpg|альт=Колишня гарнізонна православна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською, 1880&nbsp;р. Холм. Фото 2016&nbsp;р.|міні|Колишня гарнізонна православна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською, 1880&nbsp;р. Холм. Фото 2016&nbsp;р.]]
У 1880—1881 рр. на другому поверсі флігеля єпископського палацу на Гірці при соборі Різдва Пр. Богородиці влаштовано церкву св. Михаїла, київського митрополита, завершену однією цибулястою маківкою. Ця церква (помітна на старих фотографіях) була ліквідована після першої світової війни. Поблизу кафедрального собору на історичному місці церкви Іоанна Златоустого було у 1884&nbsp;р. в 10-ту річницю навернення уніатів до православ'я зведено стовпоподібну церкву св. Кирила та Мефодія. В 1921&nbsp;р. її було розібрано, а на цоколі насипано курган Незалежності який височіє на Високій гірці і зараз. У 1868&nbsp;р. на церкву св. Варвари перетворено зачинений мурований по-реформатський костел св. ап. Андрія. В 1914&nbsp;р. майже закінчена церква св. Параскеви за проектом Олександра Пуринґа. Ознакою російського панування стало зведення комплексів військових казарм&nbsp;— опорних пунктів царської адміністрації в Холмі, Грубешові, Замості та ін. містах. Зокрема на території Холма розміщується низка військових частин, для яких будуються спеціальні кошари, а поблизу них церкви. В 1860-х рр. кількість військових, які перебували в цей час в Холмі коливалася від 82 до 522 офіцерів та солдат. Імовірно, значна їх частина була вихідцями з України. Для потреб військових першою в центрі міста було зведено церкву св. ІоаннаІвана Богослова (існує по сей день). В західній частині міста знаходиться мурована гарнізонна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською. Її було зведено в 1880&nbsp;р. при Бутирських казармах, розташованих в дільниці Шліхонки, на вул. Кошаровій. Зачинена після першої світової війни споруда використовувалася для різних цілей. У 1980 р. церкву відремонтовано і її пристосовано на костел св. Казимира сучасної католицької парафії. В східній частині міста, на південь від району Дирекція, на вул. Грубешовській знаходиться ще одне колишнє царське військове містечко з військовим шпиталем, пізніше за Другої польської республіки шпиталем святого Миколая. Тут зберігся гарнізонний собор св. Миколая''',''' перероблений наразі на костьол Божого Милосердя, вул. Ксьондза Зигфрида Березецького (Ksiedza Zygfryda Berezeckiego), 1, та водонапірна вежа. В 1901—1908&nbsp;рр. для розквартированого в місті 65-го Московського полку піхоти зведено муровану гарнізонну церкву св. Олексія, Петра, Йона і Пилипа, звану Московською, або навіть Московським собором. Будова в типовому російсько-візантійському стилі була посвячена перебуванню імператора Росії Миколи II в місті. Після першої світової війни розібрана польською владою як символ московської неволі. Розташовувалась на розі вулиць Люблинської та Трубаківської. У 1883&nbsp;р. на Люблінській дорозі збудовано муровану, квадратну в плані каплицю св. Федора, яка була філією кафедри. Каплиця збереглася до нашого часу її можна оглянути по вул. Люблінській, 166d.
 
1865&nbsp;р. в будівлях колишнього реформацького монастиря по вул. Реформатській відкрилася жіноча гімназія (надалі називана Маріїнинською). Разом з чоловічою гімназією створеною в колишньому монастирі піарів (про неї в наступній частині), вона була спрямована на русифікацію нащадків уніатського духовенства. Після 1875&nbsp;р. усі уніатські навчальні заклади стали православними. Зокрема на базі існуючої уніатської семінарії при церкві св. Миколая створено православну духовну семінарію. Окрім цих закладів у Холмі відкрилися додаткові гімназії, в тому числі приватні, а також Холмська технічна залізнична школа імені Д.&nbsp;М.&nbsp;Іванова&nbsp;— будівля збереглася. Розбудовувалася мережа початкових, зокрема, церковних шкіл. 1890 р. архієпископ Холмсько-Варшавський [[Леонтій (Лебединський)|Леонтій Лебединський]] коштом уряду збудував чудову семінарійну будівлю в Холмі, яка збереглася до наших днів. Холмська семінарія мала бути центром русифікації українців та білорусів на колишніх польських землях. В будівлі семінарії розміщувалася каплиця св. Леонтія (сучасна зала, досі увінчана банею). У 1912&nbsp;р. на гірці відбулося масове святкування повернення Холмщини до складу Московії&nbsp;— утворення Холмської губернії. Перед початком першої світової війни Холм продовжував лишатися відсталим провінційним містечком. Серед християн в місті, католики домінували над уніатами. Адже внаслідок так званого толеранційного указу російського царя від 1905&nbsp;р. відбувся масовий перехід колишніх уніатів чи їх нащадків з примусового православ'я в католицизм<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/440382/|title=Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 4: Холмська Русь|last=Парнікоза|first=Іван|date=26.09.2017|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua/|language=українська|accessdate=27.09.2017}}</ref>.
Прилучення Холмщини до України проголошено постановою Центральної Ради 12 листопада 1917 року. Також за [[Берестейський мир|Берестейським миром]] ([[9 лютого]] [[1918]] року) Холмщину приділили Україні. Але на той момент УНР зовсім не контролювала ці території, які ще з осені 1915 р. були окуповані військами Німеччини і Австро-Угорщини. Лише у березні 1918 р. до м. [[Берестя]] прибув за призначенням з Києва невеликий персонал новоутвореного Холмського губернського управління на чолі з [[Скоропис-Йолтуховський Олександр Філаретович|Скоропис-Йолтуховським]]. Українські адміністратори почали поступово перебирати владу від німців на цих територіях. За часів Української Держави гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]] посаду губернського старости Холмщини продовжував обіймати [[Скоропис-Йолтуховський Олександр Філаретович|О. Скоропис-Йолтуховський]]. 5 листопада 1918 р. гетьманат виділив окрему Холмську губернію. Центральним губернським містом визначався [[Берестя|Брест-Литовськ]]. 
 
Проте слідів української адміністрації ми не знайдемо ані в Холмі, ані на Холмщині. Холмщина ж з м. Холм так і не була передані під українську владу, бо це була зона окупації Австро-Угорщини, яка дуже не хотіла сваритись з поляками. На початку листопада 1918&nbsp;р. поляки роззброїли австріяків у Холмі та взяли владу в свої руки. Холмщаки опинилися в межах [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської держави]]<ref name=":1" />.[[Файл:Chelm cerkiew.jpg|міні|right|200пкс|Церква ІоаннаІвана Богослова у Холмі]]
 
=== У складі Другої Речі Посполитій 1918—1939 ===
З 1919 по 1939&nbsp;р.&nbsp;— Церква св. Миколая (ремонтована у 1922—1937&nbsp;рр.) використовувалася як римо-католицька каплиця при учительській семінарії.
 
Натомість три православні церкви московського часу: Московська, Кирила та Мефодія на Гірці та св. Параскеви (в 1931 р.) за підтримки частини католицького кліру були знищені. Церква Святого Духа при комплексі піарів після 1918 р. знову стала костелом. У 1935 р. через поганий технічний стан костел розібрано, а площа, що утворилася дістала назву св. Духа (суч. Гданська площа). Було знищено також православну церкву в Покровці (в 1938 р.).[[Файл:Будинок у Холмі по вул. Люблінській, 80.jpg|альт=Будинок у Холмі по вул. Люблінській, 80, який збудував відомий український діяч Холмщини Антін Васинчук|міні|Будинок у Холмі на вул. Люблінській, 80, який збудував відомий український діяч Холмщини Антін Васинчук. Фото серпня 2017&nbsp;р.]] Єдиною церквою Холма, яка залишилася в православних була [[Церква ІоаннаІвана Богослова, (Холм)|церква ІоаннаІвана Богослова]]. В 1936 р. холмська православна парафія нараховувала 5 тис. вірних. Окрім того, в міському гарнізоні служила значна частина солдат цього ж віросповідання, а в школах вчилося 900 православних учнів. Зрозуміло, що однієї церкви було замало для всіх прихожан. Зважаючи на що прийнято рішення про її розбудову. В 1937 р. розроблено проект, який був затверджений Варшавським митрополитом та Люблінським воєводою. 5 червня 1938 р. покладено наріжний камінь, залито фундаменти під плановані нові елементи будинку. Проте працю перервала війна, а пізніше у зв'язку з статусом пам'ятки до розширення вже не повернулися.
 
У 1921 році на 23 221 мешканець було 12 064 євреїв, 9 492 римо-католиків, 1 369 православних, 207 лютеран.
У перше повоєнне десятиріччя на Холмщині не було жодної можливості повернутися на рідні землі чи розгорнути національну діяльність. Така можливість з'явилася щойно з політичною «відлигою» 1956&nbsp;р. Саме тоді влада дозволила утворити в Польщі Українське суспільно-культурне товариство. «Відлигу» використано було також для часткового відновлення церковних структур. Проте, повернення на рідні землі та національне відродження дуже незначною мірою торкнулося Холмщини.
 
Зміна політичної ситуації в Польщі наприкінці 1980-х років позитивно вплинула на становище українського населення. В цей час у Холмі поновилося навчання української мови для дітей і молоді. У 1990&nbsp;р. створено в місті відділ регіональної громадської організації&nbsp;— Українське Товариство&nbsp;— першу легальну українську структуру на Холмщині після 1940-х років. Завдяки діяльності цього відділу, зокрема, відбуваються в Холмі скромні українські культурні заходи. Метою Товариства є організація громадського та культурного життя української громадськості Любліна і Холма та [[Люблінське воєводство|Люблінського воєводства]], для збереження та розвитку української культури і реалізації громадянських прав української національної меншини в Польщі.[[Файл:Cholm-chrest-wisly.jpg|альт=Хрест в пам'ять про акцію «Вісла» на подвір'ї церкви Іоанна Богослова у Холмі|міні|Хрест в пам'ять про акцію «Вісла» на подвір'ї церкви ІоаннаІвана Богослова у Холмі]]У вересні 1994&nbsp;р. Холм відвідали численні учасники І Світового конгресу українців Холмщини і Підляшшя, який відбувся у Львові. Вони прийняли участь у святі Пречистої та відзначенні 75-річчя утворення Товариства «Рідна хата». У 1989&nbsp;р. було відновлено діяльність Холмської православної єпархії під назвою «Люблінсько-Холмська» (з осідком у Любліні). Очолив її єпископ Авель (Поплавський). Церкві повернуто кілька храмів, впорядковано майнові питання, створено низку парафій, побудовано нову церкву в Замості (на місці зруйнованої в 1938&nbsp;р.). Проте це радше символічне існування&nbsp;— нині на Холмщині є лише 10 православних парафій: у Холмі, Володаві, Бончі, Угруську, Войславицях, Грубешеві, Томашеві, Тарногороді, Замості Білгораї. Духовну опіку тут здійснюють нечисленні священики.
 
Буремні події ХХ ст. та свідоме «очищення» Холму від українців спричинило те, що від колишнього українського центру наразі залишилася лише пам'ять. Небагаточисельні холмщаки-українці зосереджені навколо єдиної у місті православної церкви ІоаннаІвана Богослова (діючої уніатської церкви тут вжеуже дуже давно немає). При ньому гуртується купка українців. Сама церква є своєрідним музеєм предметів, що походять з різних православних церков Холмщини. У дворі церкви розміщуються численні пам'ятники та пам'ятні дошки: в пам'ять про Данила Романовича, про [[Операція «Вісла»|Акцію «Вісла»]] 1947&nbsp;р., про [[Акція нищення церков на Холмщині і Підляшші|акцію нищення церков на Холмщині і Підляшші]] в 1930-х, а також на честь [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевського.]]
 
В 2014&nbsp;р. на відзначення 750-ої річниці пам'яті князя [[Данило Галицький|Данила Романовича]] в місті відбулася низка урочистих заходів, які супроводжували відкриття Скверу імені Данила Романовича біля підніжжя Високої Гірки. Але цього мало. Необхідним є відкриття пам'ятника та скверу імені Михайла Грушевського. Важливо також відзначити меморіальною дошкою та назвою вулиці також ще двох видатних мешканців Холма: Івана Огієнка та Антона Васиньчука&nbsp;— невтомного будителя українців Холмщини та гарячого речника українсько-польського порозуміння. Необхідно встановити цю дошку на будинку по Люблінській, 80''',''' який він збудував для себе. Необхідно включити його кам'яницю та могилу на цвинтарі на Львівській (одразу поблизу бічних воріт з боку Львівської) до програми регулярних українських урочистостей в Холмі. Важливе значення має вивчення та інвентаризація українських поховань на цвинтарях Холма&nbsp;— на схилі Високої Гірки та по вул.. Львівській. Актуальним є також створення експозиції присвяченій історії [[Холмщина|Холмщини]] та [[Підляшшя]] в Національному історичному музеї України.