Відмінності між версіями «Процес Спілки визволення України»

нема опису редагування
(уточнення, зовнішні посилання, джерела)
'''Проце́с Спі́лки ви́зволення Украї́ни''' — показова справа, сфабрикована [[Об'єднане державне політичне управління|ОДПУ]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української РСРСРР]] наприкінці 1920-тих років, яка викривала вигадану ''антирадянську організацію'' серед української наукової та церковної інтелігенції. Мета — дискредитація провідних діячів української культури та громадського життя в рамках централізованої політики [[Голодомор в Україні (1932—1933)|геноциду української нації]], здійсненого урядом [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] у 1932–1933 роках.
 
Процес відбувся над 45 керівниками і головними діячами т. зв. [[Спілка визволення України|СВУ]], у будівлі [[Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка|Столичного оперного театру у Харкові]] від [[9 березня]] до [[19 квітня]] [[1930]]. Всього до судового процесу 1930 року залучено 474 осіб, при чому засуджено до розстрілу&nbsp;— 15, до концтаборів&nbsp;— 192, вислані за межі УкраїниУкраїнської СРР&nbsp;— 87, засуджені умовно&nbsp;— 3, звільнені від покарання&nbsp;— 124 особи.<ref>[http://incognita.day.kiev.ua/zaplyamovani-troma-bukvami.html «ЗАПЛЯМОВАНІ» ТРЬОМА БУКВАМИ. «Справа СВУ»&nbsp;— це трагедія не тільки інтелігенції. Федір ШЕПЕЛЬ, Кіровоград]</ref>.
 
== Оперативна мета каральних органів ==
* стимулювати ворожнечу між прихильниками [[Українізація 1920—30х рр.|українізації]] (комуністами й некомуністами);
* політично скомпрометувати саму [[Українізація 1920—30х рр.|політику українізації]], пов'язуючи українське відродження з діяльністю [[УНР]] в екзилі;
* довести підривну спрямованість української інтелігенції, яка нібито фактично працювала на інтереси Польщі[[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]];
* розгортання нової русифікації УкраїниУкраїнської СРР;
* позбавити голосу українські селянські маси напередодні організації Голодомору.
 
* лікар [[Кудрицький Микола Антонович|Микола Кудрицький]], науковий співробітник [[ВУАН]].
 
Головою Найвищого Суду УРСРУСРР, який слухав справу СВУ, був [[Приходько Антон Терентійович|А. Приходько]], головним прокурором М. Михайлик (генеральний прокурор республіки і заступник Наркомюсту), серед громадських обвинувачів були:
* П. Любченко,
* академік О. Соколовський,
== Звинувачення ==
 
За легендою НКВДНКВС, СВУ була підпільною організацією, яка нібито існувала в УкраїніУкраїнській СРР від червня [[1926]] до липня [[1929]], коли її викрили органи ДПУ. СВУ одночасно начебто існувала на еміграції (її не слід плутати з [[Союз визволення України|Союзом визволення України]], який діяв під час [[Перша світова війна|першої світової війни]] за кордоном). Тісно пов'язана з СВУ мала бути [[Спілка української молоді]] (СУМ).
 
Згідно з обвинувальним висновком, СВУ ставила собі завдання визволення українського народу на всіх просторах його етнографічної території й заснування самостійної української республіки, яка мала бути парламентарною і демократичною, з широким правом громадян на приватну [[власність]]. Обвинувальний висновок стверджує, що СВУ підготовляла народні повстання або принаймні заколоти у пов'язанні з чужими імперіалістичними державами (Польщею) і в тісному порозумінні з лідерами української еміграції, т. зв. еміграційною СВУ. На процесі стверджувано, що вона «створена за вказівками закордонного центру петлюрівщини…», була «єдина з петлюрівським закордонним центром, що визнавав себе урядом [[УНР]]». Крім того, [[Спілка української молоді|СУМ]] мала організувати терор проти всесоюзних і українських комуністичних керівників. Осередками дії СВУ акт обвинувачення вважав [[ВУАН]] і УДПЦ.
== Громадський резонанс ==
 
Масштаб та показовість процесу СВУ справили гнітюче враження на українську спільноту в СССРСРСР. Очевидцем судилища у приміщенні харківського оперного театру був відомий мовознавець [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрій Шевельов]]&nbsp;— на той час студент університету:
 
{{text|...одна важлива подія припала на мої студентські роки: процес СВУ в Харківському театрі опери, або, як вона тоді офіційно називалася, - Столичної опери. Діялося це на третьому році мого студенства, в березні - квітні 1930 року. Квитків на цю трагічну виставу не продавали, а розподіляли через профспілки робітникам і службовцям. Присилали трохи квитків і на студентів. ...Так я потрапив на допит Дурдуківського, розгубленого, непевного, і Людмили Старицької-Черняхівської, яка показалася найбільшим чоловіком серед підсудних чоловіків і не давалася на провокації. Пам'ятаю ще дуже активного обвинувача Панаса Любченка з його рудим волоссям і бородою, що особливо в'їдався в допитуваннях. Пам'ятаю загальний вигляд лави підсудних і постаті НКВДистів за нею і побіч неї. Процесом я тоді був здивований і спантеличений. Я міг собі уявити, що підсудні справді утворили підпільну організацію. Це навіть викликало в мене невиразне відчуття гордости - значит, не все українське на Україні радянське і комуністичне... }}