Український національний рух на Сірому Клині (1917-1921): відмінності між версіями

Намагаючись вибороти собі рівноправне становище з іншими народами, а що найменше рідну українську школу, як от в Новомиколаївську томської губернії на Сибіру, українські поселенці зверталися не раз за поміччю до українського уряду у Києві. Українські поселенці на Самарщині, що зорганізувалися вже в початку революції, вислали [[1918]] року делеґацію від імені 360 тисяч тамтешніх українців до гетьмана Павла Скоропадського з проханням допомоги й захисту їхніх інтересів та призначення їм українського консула. З подібним проханням до міністра закордонних справ України [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитра Дорошенка]] навідалась делеґація від українців Томська й Новомиколаївська на Сибіру.<ref>[https://chornoshlychnyk.io.ua/s42704/derjani_zmagannya_ukraenc1122_na_dalekomu_shod1122_1917-1920_rr ДЕРЖАЎНІ ЗМАГАННЯ УКРАЇНЦѢЎ НА ДАЛЕКОМУ СХОДѢ Ў 1917—1920&nbsp;рр.]</ref>

 

 

Однак у громадянській війні перемогли сили білих росіян, Тимчасовий Автономний Уряд Сибіру у [[листопад]]і [[1918]] року передав владу утвореному в Уфі {{iw2|Тимчасовий Всеросійський Уряд|Тимчасовому Всеросійському Урядові|ru|Временное Всероссийское правительство}}, який незабаром очолив {{iw2|Верховний правитель Росії||ru|Верховный правитель России}} адмірал [[Колчак Олександр Васильович|О.&nbsp;Колчак]], і разом з тим український рух у Сибіру був загальмований. Український курінь імені гетьмана Петра Сагайдачного, після великих втрат на уральському фронті проти більшовиків, перестав існувати в кінці [[1919]] року. У подальшій війні військо Колчака дійшло майже до Волги (березень 1919 року), але згодом зазнало поразки, а в [[січень|січні]] [[1920]] року його армія була розбита, і Сибір здобули більшовики. У [[листопад]]і [[1920]] року вони остаточно опанували Далекий Схід.<ref>[http://litopys.org.ua/encycl/euii214.htm Українці у Сибіру]</ref>