Вікіпедія

Перша радянсько-українська війна: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 236:
Сили ворогів Центральної Ради в Україні були значними навіть без приходу в Україну військ Антонова-Овсієнка. Загони місцевої Червоної гвардії в містах і робочих селищах України на [[грудень]] [[1917]] року становила приблизно 40 тисяч багнетів (половина з них в Катеринославській губернії), до цього потрібно додати ще понад 50 тисяч солдатів фронтових військ і гарнізонів, розпропагандованих більшовиками.
 
Крім цих 90 тисяч більшовицько-російських військ, лише в грудні 1917 року до кордонів УНР було направлено 20 тисяч більшовиків мобілізованих в російських містах: Петрограді, Пскові, Москві, Костромі, Коврові, Рязані, Брянську, Бєлгороді, Воронежі та інших.<ref>Краснознамённый Киевский. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа (1919—1979). Киев, 1979</ref>. Загалом на початок війни російсько-більшовицькі сили виставлені проти УНР нараховували 110 000 бійців.<ref>90 тисяч всередині УНР та 20 тисяч біля кордонів</ref>.
 
У цей час відбувалася стихійна демобілізація, солдати після кількох років в окопах масово покидали фронт. Центральна Рада і радянський уряд зіткнулися з тим, що більшість солдатів старої армії не хотіли воювати. Українізовані частини проголошували нейтралітет, а іноді й відкрито підтримували радянську владу, значна частина вояків їхала додому ділити поміщицьку землю. За цих умов члени військових організацій та представники командного складу армії запропонували секретаріату військових справ розпустити тих, хто не хотів воювати, і створювати нову армію з добровольців. 8 січня 1918 року [[Порш Микола Володимирович|Микола Порш]] озвучив проект реорганізації армії на засіданні [[Генеральний секретаріат Української Центральної Ради|Генерального секретаріату]], після чого отримав доручення «приступити до організації добровольчеської армії». 16 січня [[Мала Рада]], за поданням Порша, прийняла закон «Про народну армію», який регламентував основні засади створення української армії на основі народної міліції. Ця політика була схожою на ту, яку проводили інші уряди, що постали на уламках колишньої імперії. Зокрема, [[Рада народних комісарів РСФРР|Раднарком]] розпочав раніше уряду УНР<ref name="kovalchuk">''Михайло Ковальчук.'' [http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/02/8/152041/ Війна з Раднаркомом. Чи дійсно Центральна Рада провалила оборону України?] // Історична правда. 08.02.2018</ref>.
УНР могла протиставити Радянській Росії на [[грудень]] [[1917]] року понад 100 000 військ українізованої армії, але щоб мирно вирішити війну, [[Володимир Винниченко]] та [[Микола Порш]] демобілізував ці війська, єдиною обороною залишилися війська створені [[Симон Петлюра|Симоном Петлюрою]] та вільне козацтво.
 
Всього до бою за УНР проти російських більшовиків стало близько 20 тисяч бійців по всій країні, інші були демобілізовані, заявили про нейтралітет або піддавшись пропаганді та скрутному становищі перейшли на сторону більшовиків.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Перша_радянсько-українська_війна