Гарольд II Ґодвінсон: відмінності між версіями

Період [[1062]]-[[1064]] років був часом найвищої влади Гарольда в Англії. З усієї території королівства лише [[Мерсія]] не перебувала під контролем його самого або членів його родини. Перемога над Уельсом забезпечила йому популярність у західних областях країни, у той час як перше місце Гарольда при дворі короля стало безперечним. Враховуючи той факт, що у короля Едуарда не було дітей, а найближчий його родич — [[Едгар Етелінг]] був ще молодим й не мав зв'язків в Англії, безумовне домінування Гарольда у країні створювало для нього перспективи здобуття престолу після смерті короля (принцип династичного спадкування в англосаксонській Британії ще не остаточно склався). Однак у [[1064]]/[[1065]] році міжнародні позиції Гарольда різко послабились. Причиною цього була вкрай невдала поїздка у Нормандію. Вирушивши до герцога [[Вільгельм Завойовник|Вільгельма]] викупати з заручників свого брата [[Вульфнот]]а, Гарольд спочатку зазнав корабельної аварії й опинився у полоні у [[Гі I (граф Понтйо)|Гі I]], графа Понтйо. Після його звільнення на вимогу Вільгельма Нормандського, Гарольд провів деякий час при дворі герцога й був змушений скласти присягу вірності Вільгельму, визнати його спадкоємцем англійської корони та обіцяти підтримку у вступі на престол після смерті короля Едуарда. Розповідь про цю поїздку та клятву Гарольда на святих [[мощі|мощах]] міститься у всіх середньовічних хроністів ([[Гійом Жюм'єзький]], [[Вільям Мальмсберійський]], [[Симеон Даремський]], [[Роджер Ховеденський]], [[Матвій Паризький]] й ін.). Порушення Гарольдом цієї клятви після смерті Едуарда Сповідника у [[1066]] році стало головним приводом для організації вторгнення до Англії Вільгельма Нормандського та значною мірою забезпечило останньому підтримку [[Папа римський|папи римського]] та європейського [[лицар]]ства.

 

 

== Вступ на престол ==