Відкрити головне меню

Зміни

м
правопис, вікіфікація
{{about|об'єднання 1871 року|об'єднання [[Федеративна Республіка Німеччина (до 1990)|Західної]] та [[Німецька Демократична Республіка|Східної]] Німеччини 1990 року|Возз'єднання Німеччини}}
 
[[Файл:Deutsches Reich 1871-1918.png|329x329px|thumb|right|[[Німецька імперія]], 1871—1918 рр. Відкинувши німецькомовні регіони [[Австро-Угорщина|Австро-Угорскьої імперіїУгорщини]], явлалаявляла собою розв'язок [[Німецьке питання|німецького питання]] в [[Малонімецький шлях об'єднання Німеччини|малонімецькому сенсі]].]]
{{Історія Німеччини}}
 
Формальне '''об'єднання [[Німеччина|Німеччини]]''' в політично та адміністративно єдину [[Національна держава|національну державу]] офіційно відбулося [[18 січня]] [[1871]]  р. в Дзеркальній залі [[Версальський палац|Версальського палацу]] у [[Франція|Франції]]. Князі німецьких держав зібралися, аби проголосити [[Вільгельм I Гогенцоллерн|Вільгельма]] Прусського імператором [[Німецька імперія|Німецької імперії]] після капітуляції Франції у [[Франко-пруська війна|франко-пруській війні]]. Неофіційно, перехід більшості німецькомовних народів до федеративної держави тривав протягом майже століття. Об'єднання виявило низку разючих релігійних, мовних, соціальних та культурних відмінностей серед жителів нової нації, тому акт 1871 р. можна представити як лише один епізод в послідовності більшого процесу об'єднання.
 
[[Священна Римська імперія]], що включала понад 300 незалежних держав, була фактично розпущена, коли імператор [[Франц II (імператор Священної Римської імперії)|Франц II]] зрікся престолу ([[6 серпня]] [[1806]] р.) під час [[Війна третьої коаліції|війни Третьої коаліції]]. Незважаючи на правовий, адміністративний та політичний безлад, спричинений розпадом імперії, народи німецькомовних держав старої імперії мали спільні мовні, культурні та правові традиції, посилені завдяки досвіду [[Велика французька революція|Французької революції]] і [[Наполеонівські війни|наполеонівських війн]]. Європейський [[лібералізм]] пропонував інтелектуальну основу для об'єднання, кинувши виклик [[династія|династичним]] і [[абсолютизм|абсолютистським]] моделям соціальної та політичної організації, його німецький прояв підкреслив важливість спільних традицій, освіти та мовної єдності народів у географічному регіоні. З економічної точки зору створення [[Німецький митний союз|митного союзу]] ({{lang-de|Zollverein}}) 1818 року і його подальше розширення для включення інших держав Німецького союзу послабило конкуренцію між та всередині країн союзу. Нові види транспорту сприяли діловим і туристичним поїздкам, створюючи нові зв'язки, а іноді і конфлікти серед німецькомовних мешканців Центральної Європи.
[[27&nbsp;березня]] 1849&nbsp;року [[Франкфуртські національні збори|Франкфуртськими національними зборами]] ухвалено [[Конституція Паулскірхе|конституцію Паулскірхе]] ({{lang-de|Paulskirchenverfassung}}), а в квітні 1849&nbsp;року запропоновано титул ''кайзера'' (імператора) прусському королю [[Фрідріх Вільгельм IV|Фрідріху Вільгельму&nbsp;IV]]. Він відмовився через низку причин. Публічно він пояснив, що не міг узяти корону без згоди власне держав, під якими він мав на увазі принців. У приватних розмовах він побоювався протистояння з іншими німецькими князями та військового вторгнення Австрії та Росії; також він мав фундаментальну відразу до ідеї отримання корони з рук народно обраного парламенту: за його словами, він не міг взяти корону з «глини»<ref>Jonathan Sperber, ''Revolutionary Europe, 1780—1850'', New York, 2000.{{ref-en}}</ref>. Незважаючи на вимоги до виборців, які часто були продовженням політичних проблем, які ліберали намагались розв'язати, Франкфуртські національні збори спромоглися написати конституцію та погодитись на «[[Малонімецький шлях об'єднання Німеччини|малонімецьке»]] розв'язання [[Німецьке питання|німецького питання]]. Національні збори у Франкфурті завершились частковою поразкою: хоча лібералам і не вдалось досягти бажаної єдності, їм усе ж таки вдалось опрацювати багато конституційних питань і реформ спільно з німецькими принцами<ref>Blackbourn, ''Long Century'', сс. 176—179.{{ref-en}}</ref>.
 
=== 1848 &nbsp;р. і Франкфуртський парламент в ретроспективі ===
 
Успіхи та невдачі Франкфуртських національних зборів спричинили десятиліття суперечок серед дослідників німецької історії та зробили внесок в історіографічні пояснення німецького націєтворення. Одна школа, що виникла після 1918&nbsp;року й набрала ваги після Другої світової війни, стверджувала, що так званий провал німецьких лібералів у Франкфуртських національних зборах призвів до компромісу [[Буржуазія|буржуазії]] з консерваторами, особливо з консервативними прусськими землевласниками ([[Юнкер (аристократ)|юнкери]]), а згодом&nbsp;— до так званого {{lang-de|Sonderweg}} (особливий шлях Німеччини) у XX&nbsp;столітті<ref>Приклади цієї точки зору наведені в: Ralf Dahrendorf, ''German History'', (1968), сс. 25-32; {{de icon}} Hans Ulrich Wehler, ''Das Deutsche Kaiserreich, 1871—1918'', Göttingen, 1973, сс. 10-14; Leonard Krieger, ''The German Idea of Freedom'', Chicago, 1957; Raymond Grew, ''Crises of Political Development in Europe and the United States'', Princeton, 1978, сс. 312—345; Jürgen Kocka and Allan Mitchell. ''Bourgeois society in nineteenth-century Europe.'' Oxford, 1993; Jürgen Kocka, «German History before Hitler: The Debate about the German Sonderweg.» ''Journal of Contemporary History'', Vol. 23, No. 1 (January, 1988), сс. 3-16; Volker Berghahn, ''Modern Germany. Society, Economy and Politics in the Twentieth Century.'' Cambridge, 1982.{{ref-de}}{{ref-en}}</ref>. Провал об'єднання 1848&nbsp;року, згідно з цим поглядом, призвів до спізнілого формування національної держави 1871&nbsp;року, що, у свою чергу, затримало розвиток позитивних національних цінностей. Крім того, представники цієї школи стверджують, що «провал» 1848&nbsp;року підтвердив приховані аристократичні прагнення німецького середнього класу; як наслідок, ця група ніколи не розвивала самосвідому програму модернізації<ref>Огляд цієї точки зору див. David Blackbourn, and Geoff Eley. ''The peculiarities of German history: bourgeois society and politics in nineteenth-century Germany.'' Oxford & New York, 1984, part 1.{{ref-en}}</ref>.