Омаж: відмінності між версіями

'''Ома́ж''' ({{lang-fr|hommage}}, від {{lang-fr|homme}} — людина; іноді {{lang-la|commendatio}} — передання (себе)) — у [[Західна Європа|Західній Європі]] періодудоби [[середні віки|Середньовіччя]], акт укладення [[угода|угоди]], а іноді ій сама угода, якащо супроводжувалась відповідним символічним церемоніалом. Відносини, що виходили із принесенняскладання омажу не обов'язково були васально-сеньйоріальними, але омаж практично завжди приносивсяскладався лише особисто вільною особою. Після принесення омажу особаОсоба, що йогоскладала принеслаомаж, ставала «людиною» свого сеньйора, звідки ій походить французька назва цього акту.

Омаж мав характер публічно-правового акту. Форми принесенняскладання омажу відрізнялись у залежностізалежно від відносин, що ним закріплювались. ПідСкладаючи час принесення омажуомаж [[васал]] зобов'язувався служити [[сеньйор]]ові «порадою та зброєю», визнавав свою залежність від нього і добровільність цієї залежності. У свою чергу сеньйор, якому він приносив омаж зобов'язувався заступатись за свого васала та опікуватисьопіклуватись ним. Забов'язання, що встановлювались принесеннямскладанням омажу були двосторонніми та взаємними. Це виражалось у класичному жесті протягнутих складених рук, що вкладались у руки сеньйора<ref>С.&nbsp;Б.&nbsp;Кулаева: Форми средневекового оммажа. М., 1997</ref>. Іноді жест протягнутих рук замінювався або супроводжувався обіймами в які заключав свогообійманням васала сеньйорсеньйором: такий жест мав символізувати прийняття васала удо своюсвоєї родинуродини ({{lang-la|familia}}) і одночасно пом'якшити утвердження нерівності під час встановлення васальних відносин. Поступово з розвитком лицарських відносин класичний військовий омаж відчуває на собі вседедалв більший їх вплив. У церемонії принесенняскладання омажу з'являються нові елементи, що мають підкреслити лицарське братствобратерство. Окрім класичного лицарського омажу існували й інші його форми. Серед них так званий ''hommage servile''<ref>Petot P.: L'Hommage servile: essai sur la nature juridique de l'hommage//Revue historique de droit franqais, 1927</ref>, основою якого був фактор підпорядкованості своєму сеньйорові, витісняючи фактор служби у другий ряд. Тим самим він нагадував [[Раннє Середньовіччя|ранньосередньовічну]] [[комендація|комендацію]]. Формою свого укладення він нагадував класичний омаж. Але починаючи з кінця [[XI століття]] розвивається форма омажу, що складається ''homo de corpore''. Специфікою такого омажу є те, що він складався не у сфері військової служби. Особа, що його складала ставала ''homo de corpore''. Такий омаж складали представники різних соціальних верств: особисто залежні селяни, що переходили через його посередництво із жорстких форм залежності у залежність, що встановлювалась добровільно, підвищуючи свій соціальний статус і навпаки&nbsp;— селяни, що були особисто вільні мали складати таку форму омажу втрачаючи частину свого статусу. Часто ця форма омажу супроводжувала вступ на різноманітні посади. Наприклад, ''homo de corpore'' ставали мери містечок, що складали цей омаж і отримували ідовіру сеньйора цих містечок<ref>С.&nbsp;Б.&nbsp;Кулаева: Op. cit.</ref>. Часто складання омажу у таких випадках супроводжувалось вкладенням лише однієї руки у руку сеньйора або рукостисканням.<br/>Відносини, що встановлювались зі складанням омажу мали неспадковий характер.

З розвитком [[феодалізм|феодальних]] відносин та [[субінфеодалізація|субінфеодалізацією]] вседедалі частіше васали приносилискладали омаж різним сеньйорам за різні [[феод]]и. ТакийЦе стан призводивпризводило до неясності відносностосовно того, кому саме зі своїх сеньйорів мав служити васал. Для того, щобЩоб вирішити це питання з [[XI століття]] розповсюджується поняття ієрархії омажів. Встановлюється, що васал забов'язаний вірності в першу чергу тому своєму сеньйорові, якому він забов'язаний володінням найголовнішим (або найпершим) своїм феодом. Разом з тим королівська влада, наприклад, у [[Франція|Франції]] або [[Єрусалимське королівство|Єрусалимському королівстві]], вимагає, щоб усі [[барон]]и приносилискладали тісний омаж саме [[король|королю]]. Тісний омаж міг приноситисьскладатися абой у простій усній формі, але пізніше він став практично нічим не відрізнятись від звичайного омажу поза форміформою.

== Церемонія принесенняскладання омажу ==

Церемонія принесення омажу у більшості випадків складаласьскладалася з таких частин:

* ''Auxilum manuum'': васал вкладав свої складені руки у руки сеньйора, що мало символізувати взаємність їх відносин і приносивдавав клятву вірності&nbsp;— фуа, що приносилась на священних реліквіях або [[Євангеліє|Євангелії]];

Але крім такої стандартної церемонії існували ій інші, які залежализалежно від форми принесеного омажу. Омаж міг приноситисьскладатися і без вкладених або складених рук, супроводжуватись обіймами або іншими символічними діями. Церемонії, що супроводжували принесення омажуомаж мали символізувати його функцію і, отже, мали підкреслювати той чи інший аспект укладеного договору.