Відкрити головне меню

Зміни

покращена мова статті
}}
{{Othernames|Мечников}}
{{НобелівськаПремія}} ''' Ілля Ілліч Мечников''' ({{ДН|15|5|1845|3}}, [[Іванівка (Дворічанський район)|Іванівка]], [[Харківська губернія]], [[Російська імперія|Московська імперія]]&nbsp;— {{ДН|15|7|1916|2}}, [[Париж]], [[Третя французька республіка|Французька республіка]])&nbsp;— український<ref> Н. І. Паламарчук. [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sisi_2015_39_6 Ілля Мечников — лауреат Нобелівської премії, уродженець України] // Сторінки історії.- 2015.- Вип. 39.- С. 33-41</ref><ref>[http://www.nbuv.gov.ua/node/4064 Народився Ілля Мечников, видатний учений-біолог, лауреат Нобелівської премії. Національна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського]</ref>, росiйськиймосквинський та французький науковець, один з основоположників порівняльної [[Патологія|патології]], еволюційної [[Ембріологія|ембріології]], [[Імунологія|імунології]] і [[Мікробіологія|мікробіології]]<ref>{{cite journal | last = Вергунов | first = В.А. | authorlink = | coauthors = | title = Україна та Франція у житті та творчому доробку нобелівського лауреата І.І. Мечникова (1845-1916): невідома архівна сторінка історії вітчизняної агробіології | journal = Сільськогосподарська мікробіологія: Міжвід. темат. наук. зб. | volume = 8 | issue = | pages = 168-177 | publisher = | location = [[Чернігів]] | date = 2008 | language = | url = http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25899 | jstor = | issn = | doi = | id = | mr = | zbl = | jfm = | accessdate = }}</ref>, творець наукової школи. Член-кореспондент ([[1883]]), почесний член ([[1902]]) [[Петербурзька академія наук|Петербурзької АН]].
 
Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.
 
Відкрив ([[1882]]) явище [[Фагоцитоз|фагоцитозу]], розробив фагоцитарну теорію [[Імунітет (медицина)|імунітету]] ([[1883]]). Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів. Професор [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] (1870—1882, нині&nbsp;— [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеський університет ім. Мечникова]]). Почесний член кількох зарубіжнихзакордонних академій, наукових товариств та інститутів.
 
Лауреат [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] у галузі [[Фізіологія|фізіології]] та [[Медицина|медицини]] за праці про імунітет ([[1908]], спільно з німецьким лікарем, [[Бактеріологія|бактеріологом]] і [[Біохімія|біохімікомбіохеміком]] [[Пауль Ерліх|Паулем Ерліхом]]).
 
== Життєпис ==
Народився 15 (3) травня 1845&nbsp;р. у маєтку [[Панасівка (Дворічанський район)|Панасівка]] (нині село Мечнікове) села [[Іванівка (Дворічанський район)|Іванівка]] на [[Слобожанщина|Слобожанщині]] (нині [[Дворічанський район]] Харківської області [[Україна|України]]). За батьком, Іллею Івановичем Мечниковим, офіцером з Петербургу, походить з шляхетного україно-[[Валахія|молдавського]] роду [[Спадаренко|Спадаренків]]. Засновником української гілки цього роду є {{не перекладено|Ніколає Мілеску-Спетару|Ніколає Мілеску-Спетару|ru|Спафарий, Николай Гаврилович}} ({{lang-ro| Neculai Milescu Spătarul}}), а прізвище «Мечников» є російськоюмосковською версією молдавського «{{lang-ro|Spătaru}}, зброєносець». Мати&nbsp;— Емілія Левівна Мечникова (Невахович), донька єврейськогожидівського письменника [[Невахович Лев Миколайович|Лева Неваховича]], родом з [[Летичів]]а.<ref name="ras">[http://www.ras.ru/mechnikov/ed73f19f-47c1-4194-9e50-c8afb68aff06.aspx Биография Ильи Мечникова на сайте РАН.]</ref>
 
[[1856]] року вступив до другого класу Другої Харківської гімназії, закінчив її 1862 року із золотою медаллю.
[[1862]]-[[1864]]&nbsp;— прослухав курс природничого відділення фізико-математичного факультету [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]]. [[1864]] року, склавши екстерном іспити на відмінно, 18-річним студентом опублікував у [[Німеччина|Німеччині]] своє перше наукове дослідження.
 
ДомігшисьПозискавши наукового відрядження за кордон, Мечников вивчав там морську фауну. За рекомендацією [[Пирогов Микола Іванович|Миколи Пирогова]], Мечникову надали державну стипендію для ведення науково-дослідної роботи в західноєвропейських лабораторіях.
 
[[1867]] року захистив магістерську дисертацію, а [[1868]]&nbsp;— став доктором зоології.
[[1882]]&nbsp;— відкрив явище [[Фагоцитоз|фагоцитозу]], тобто процесу поглинання і перетравлення клітинами організму чужорідних для нього частинок. На цьому відкритті засновані методи запобігання людей від інфекції.
 
[[1886]]&nbsp;— спільно з [[Гамалія Микола Федорович|Миколою Гамалією]] заснував в Одесі першу в [[Російська імперія|країні]] [[Одеська бактеріологічна станція|бактеріологічну станцію]] (сьогодні&nbsp;— Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології імені І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова). [[1887]] року змушений покинути РосійськуМосковську імперію через патріотичну проукраїнську позицію.
 
[[1888]]&nbsp;— переїхав до Франції для роботи в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті]]; займавсядосліджував загальнопатологічнимизагальнопатологічні питаннямипроблеми, вивчав проблеми довголіття і ввів в медичний обіг термін «геронтологія», створивши однойменну науку. З [[1905]] р.&nbsp;— заступник директора [[Пастерівський інститут|Пастерівського інституту]].
 
[[1908]]&nbsp;— Мечникову (спільно з німецьким вченим [[Пауль Ерліх|Паулем Ерліхом]]) було присуджено [[Нобелівська премія|Нобелівську премію]] у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.
 
Помер у [[Париж]]і 15 липня [[1916]] року у віці 71 року після кількох інфарктів міокарда. Урну з прахом поставили в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті]].
 
=== Сім'я ===
* Перша дружина&nbsp;— Людмила Федорович, племінниця видатного російськогомосквинського ботаніка, його друга Андрія Бекетова.
* Друга дружина&nbsp;— Ольга Бєлокопитова, донька власника маєтку у селі [[Попівка (Смілянський район)|Попівка]] (тепер [[Смілянський район]], [[Черкащина]]).<ref>''Нікітенко Людмила'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1315/169/46428/ ''Листи щастя'' Кохання свого життя всесвітньо відомий біолог Ілля Мечников знайшов у селі Попівці на Черкащині] // «[[Україна Молода]]», №&nbsp;241 за [[20 грудня]] [[2008]] року </ref>
<gallery widths="200px" heights="200px" perrow="5">
Наукову діяльність Мечников почав дуже рано. У дев'ятнадцять років ([[1864]] р.), закінчивши [[Харківський університет]] і маючи вже кілька друкованих робіт, він виїхав за кордон, де пробув три роки.
 
[[1882]]&nbsp;— виявив явища [[фагоцитоз]]у, про що доповів у [[1883]] році на VII з'їзді російськихмосквинських природознавців і лікарів в [[Одеса|Одесі]].
 
Для підготовки кандидатськоїдокторської роботи Мечников вирушив влітку [[1864]]&nbsp;р. до острову [[Гельґоланд|Гельголанд]] у [[Північне море|Північному морі]]. Протягом наступних трьох років Мечников займавсявивчав вивченням ембріологіїембріологію безхребетних. 5 вересня велика група зоологів прибула з [[Гельґоланд|Гельголанду]] в [[Гіссен]] на з'їзд натуралістів.
 
Мечников став працювати в лабораторії Рудольфа Лейкарта в [[Гіссен]]е. Досліджуючи розмноження деяких круглих черв'яків, Мечников відкрив у цих тварин раніше невідоме науці явище гетерогонії, тобто чергування поколінь з переміжними формами розмноження.
 
[[1865]]&nbsp;— переїхав для продовження досліджень у [[Неаполь]], де спільно з молодим російськиммосквинським зоологом [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександром Ковалевським]] проводив досліди з ембріонального розвитку морських безхребетних. За роботу, в якій вони показали, що зародкові листки багатоклітинних тварин є, по суті, гомологічними (демонструють структурну відповідність), як і повинно бути у форм, зв'язаних загальним походженням, вони в 1867&nbsp;р. отримали премію імені [[Бер Карл Максимович|Карла Бера]], щояку присуджуєтьсяприсуджувала АкадемієюАкадемія наук за роботи з ембріології.
 
[[1867]]&nbsp;— захистивши дисертацію про ембріональний розвиток риб і ракоподібних, Мечников отримав докторський ступінь [[Петербурзький університет|Петербурзького університету]], де потім викладав зоологію і порівняльну анатомію.
Взимку 1870 почав читати зоологію студентам університету в [[Одеса|Одессі]].
 
З [[1870]] по [[1882]]&nbsp;— ординарний професор кафедрикатедри зоології та порівняльної анатомії [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] (сьогодні&nbsp;— [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеський університет ім. Мечникова]]) в [[Одеса|Одесі]]. У [[1881]]&nbsp;р. реакційні дії уряду посилилися, і Мечников, подавши у відставку, [[1882]] року переїхав у італійську [[Мессіна|Мессіну]].
 
[[1886]]&nbsp;— повернувся до [[Одеса|Одеси]], щоб очолити знову організований Бактеріологічний інститут, де він вивчав дію фагоцитів собаки, кролика і мавпи на бактерії, що спричинюють [[Бешиха|бешиху]] і [[епідемічний поворотний тиф]]. Його співробітники працювали також над вакцинами проти холери курей і [[Сибірка|сибірки]] овець.
 
[[1887]]&nbsp;— переслідуваний газетярами і місцевими лікарями, які дорікали Мечникову щодо відсутності у нього медичної освіти, він вдруге залишив РосійськуМосковську імперію.
 
Проте, незважаючи на вкрай несприятливунесприятливе обстановкудовкілля, що склаласясклалося в [[Одеса|Одесі]], МечниковуМечников вдалосязміг в ціті роки зробити чимало чудових наукових відкриттів, висновків і узагальнень. Продовжуючи дослідження в областігалузі порівняльної ембріології, він, зокрема, висловив свою теорію «паренхімелли», що є істотним етапом у розвитку вчення про походження багатоклітинних тварин. Відповідно до цієї теорії, багатоклітинні тварини походять від вимерлого предка&nbsp;— істоти, в будові якогоякої були лише дві частини: шар зовнішніх клітин і внутрішня частина, що складалася з суцільної маси клітин, здатних захоплювати і перетравлювати харчові частинки,&nbsp;— «паренхіма». ОбМечников назвав об'єкт дослідженьсвоїх Мечников назвавдосліджень «паренхімеллою», а пізніше&nbsp;— «фагоцителлою».
 
Свою теорію паренхімелли Мечников протиставив відомій «теорії гастрєї» [[Ернст Геккель|Геккеля]], згідно з якою примітивною, вихідною формою для багатоклітинних тварин зізнаваласябула гіпотетична «гастрея»&nbsp;— істота, що була побудована з двох шарів клітин і володіла шлунково-кишковою і гастральною порожнинами.
 
Встановив у ембріональному розвитку деяких безхребетних форму більш примітивну, Мечников зробив висновок, що і вихідний предок багатоклітинних тварин повинен був бути більшще примітивнопримітивніше організованим, ніж гастрея Геккеля. Підтвердження своєї теорії І.&nbsp;І.&nbsp;Мечников бачив у відкритомувідкритій їмним тваринутварині з групи черв'яків&nbsp;— планарій, що мавмала на місці кишкової порожнини суцільну масу клітин, перетравлюватидля їжу,перетравлювання аїжі. такожПізніше вС. особливомуКент жгутиковойвідкив колоніальномуособливу тваринному,жгутикову відкритомуколоніальну пізнішетварину С.і Кентом,у неї за багатьма рисам будови збігаєтьсявсе було саме так, як в мечниковій гіпотезі з гіпотетичноїстосвоно фагоцітеллойфагоцітелли.
 
Зустріч у [[1888]]&nbsp;р. з [[Луї Пастер]]ом в [[Париж]]і привела до того, що великий французький вчений запропонував Мечникову завідувати новою лабораторією в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті.]] Мечников працював там протягом наступних 28 років ([[1888]]-[[1916]]), продовжуючи дослідження фагоцитів. ЗаймавсяЙого проблемамизахопили проблеми геронтології, вивчаючи- явища старіння організму («Этюды о природе человека», [[1904]]; «Этюды оптимизма», [[1907]]).
 
[[1891]]&nbsp;— обраний почесним доктором [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]] і брав участь в [[Лондонський міжнародний конгрес|Лондонському міжнародному конгресі]], де він виступив зі зведенням результатів своїх досліджень і вельми успішно полемізував з противниками своєї теорії.
[[1911]]&nbsp;— очолив організовану їм експедицію з вивчення туберкульозу серед населення калмицьких степів.
 
Ілья Ілліч створив вітчизнянукраєву школу епідеміологів, мікробіологів, імунологів і патологів; брав активну участь у створенні науково-дослідних установ, що розробляли різні форми боротьби з інфекційними захворюваннями. НизькаНизка бактеріологічних і імунологічних інститутів в країнах СНД, в тому числі і в Україні, носитьмають його ім'я. Під його безпосереднім керівництвом пройшли навчання понад сорока лікарів з [[Росія|Росії]]Московщини та [[Україна|України]], які спеціалізувалися на лікуванні інфекційних хвороб. Вони залишили помітний слід в науці: [[Безредка Олександр Михайлович|О.&nbsp;Безредка]], [[Заболотний Данило Кирилович|Д.&nbsp;Заболотний]], [[Тарасевич Лев Олександрович|Л.&nbsp;Тарасевич]], [[Гамалія Микола Федорович|М.&nbsp;Гамалія]], М.&nbsp;Я.&nbsp;Чистович, Г.&nbsp;Н.&nbsp;Габричевский, [[Бардах Яків Юлійович|Я.&nbsp;Бардах]], С.&nbsp;В.&nbsp;Коршун і багато інших, що склалистали згодом цвітцвітом вітчизняноїукраїнської профілактичної медицини.
 
Мечников створив особливу галузь сучасної біології&nbsp;— експериментальну морфологію, основоположником якої, поряд з [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|О.&nbsp;О.&nbsp;Ковалевським]], за загальним визнанням, він є; виявив внутрішньоклітинне травлення в вільних, рухливих клітинах сполучної тканини&nbsp;— так званих амебоцити&nbsp;— безхребетних. Це спостереження є першою ланкою того ланцюжка спостережень і думок, які привели його до створення вчення про фагоцитоз і основам вчення про захисні властивості крові.
 
Думка Мечникова багато в чому працювала в напрямку ідей [[Вернадський Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського]], [[Ціолковський Костянтин Едуардович|К.&nbsp;Е.&nbsp;Ціолковського]]. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечников працював як зоолог, мікробіолог, патолог, демограф, геронтолог, філософ, лікар, епідеміолог, психоаналітик, ставши, за словами [[Сєченов Іван Михайлович|І.&nbsp;М.&nbsp;Сеченова]], «гордістю російськоїмосквинської науки».
 
У [[1991]]&nbsp;р. в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] була випущена поштова марка, присвячена лауреатові [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникову. У [[2005]]&nbsp;р. в [[Харків|Харкові]] по вул. Пушкінській навпроти Інституту мікробіології та імунології ім. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова [[АМН України]] за ініціативи та за активного сприяння його директора професора [[Волянський Юрій Леонідович|Ю.&nbsp;Л.&nbsp;Волянського]] встановлений пам'ятник цьому відомому видатному вченому.
 
Кавалер вищого ордена Франції&nbsp;— [[Орден Почесного легіону|ордена Почесного легіону]], нагороджений орденами РосіїМосковщини, Японії, Італії, Сербії та інших країн, удостоєний звання почесного доктора [[Кембриджський університет|Кембріджського університету]], обраний іноземнимчуоземним членом [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]], членом Паризької медичної академії, членом Шведського медичного товариства, почесним членом Петербурзької, Віденської, Паризької, Бельгійської і інших академій наук. Серед численних нагород і відзнак Іллі Ілліча є і медаль Коплі Лондонського королівського товариства.
 
== Звання та нагороди ==
Анонімний користувач