Гальба: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
уточнення, вікіфікація, шаблон
Рядок 1:
{{Інші значення|тип=ім'я|Сервій Сульпіцій Гальба (значення){{!}}Сервій Сульпіцій Гальба}}
{{Правитель
| посада = 6-й [[Римські імператори|Імператор]]
| країна = [[Римська імперія|Римської імперії]]
| ім'я = Сервій СульпіцийСульпіцій Гальба
| оригінал імені = SERVIUS SULPICIUS GALBA
| зображення = Stockholm_-_Antikengalerie_4_-_B%C3%BCste_Kaiser_Galba.jpg|160px
| підпис = Сервій СульпіцийСульпіцій Гальба
| початок повноважень = 6 червня 68
| закінчення повноважень = 15 січня 69
Рядок 16 ⟶ 17:
| в шлюбі = [[Емілія Лепіда (дружина Гальби)|Емілія Лепіда]]
| діти =
| династія = [[Сульпіції (рід)|Сульпіції]]
| батько =
| мати = {{нп|Маммія Ахаіка||en|Mummia Achaica}}
}}
 
'''Се́рвій Сульпі́цийСульпі́цій Га́льба''' ({{lang-la|Servius Sulpicius Galba}}); (*[[24 грудня]] [[3 до н. е.]] — [[15 січня]] [[69]]) — [[Римські імператори|римський імператор]] (з 6 червня 68 по 15 січня 69).
 
== Походження і кар'єра ==
Гальба походив зі славетноїславетного та багатоїбагатого патриціанської[[Патрицій|патриціанського]] родини[[Сульпіції (рід)|роду Сульпіціїв]]. ВУ дитинстві він був усиновлений своєю мачухою Лівією та прожив майже все життя під прізвищем Луцій Лівій. За [[Тиберій Клавдій Нерон|Тиберія]] його обирали на почесні посади: призначали [[Претор (Давній Рим)|претором]], у 31 р. отримав намісництво в [[Аквітанія (римська провінція)|Аквітанії]], а в 33 р. — [[Консул (Стародавній Рим)|консульство]]. [[Калігула|Гай Калігула]] відправив його [[Легат (Стародавній Рим)|легатом]] до [[Верхня Германія|Верхньої Германії]]. Очоливши [[Римський легіон|легіон]], показав себе суворим та вибагливим полководцем. Він здобув рішучу перемогу над хаттами, що прорвалися у 41 р. майже до самої [[Галлія|Галлії]]. Принцепса, який відвідав його табір, Гальба порадував гарною виучкою військ, а ще більше тим, що після навчань пробіг за його [[Колісниця|колісницею]] цілих 20 миль. Після повідомлення про вбивство [[Калігула|Калігули]] багато хто радив Гальбі скористатися нагодою та захопити владу, але він віддав перевагу залишитися осторонь. Цим він здобув прихильність [[Клавдій|Клавдія]], був прийнятий у коло його друзів і досяг такої шани, що через його раптову і тяжку хворобу був відкладений навіть похід у [[Римська Британія|Британію]]. ВУ 45 р. він без жеребкування отримав [[Проконсул (Стародавній Рим)|проконсульство]] на два роки в [[Африка (римська провінція)|Африці]], щоб навести порядок вц цій провінції, неспокійній через внутрішні розбрати та повстання варварів. Він навів там порядок з ревною строгістю та справедливістю навіть у дрібницях. І відтоді майже до середини правління [[Нерон]]а він жив переважно у спокої. У 61 р. він отримав призначення в [[Тарраконська Іспанія (римська провінція)|Тарраконську Іспанію]]. Цією провінцією він керував вісім років, але непостійно та по-різному. Спочатку він був суворий і крутий, і не знав навіть міри в покаранні за провини, але поступово впав у бездіяльність та ледарство.
 
Гальба походив зі славетної та багатої патриціанської родини Сульпіціїв. В дитинстві він був усиновлений своєю мачухою Лівією та прожив майже все життя під прізвищем Луцій Лівій. За [[Тиберій Клавдій Нерон|Тиберія]] його обирали на почесні посади: призначали [[Претор (Давній Рим)|претором]], у 31 р. отримав намісництво в [[Аквітанія (римська провінція)|Аквітанії]], а в 33 р. — [[Консул|консульство]]. [[Калігула|Гай Калігула]] відправив його [[Легат|легатом]] до [[Верхня Германія|Верхньої Германії]]. Очоливши [[Римський легіон|легіон]], показав себе суворим та вибагливим полководцем. Він здобув рішучу перемогу над хаттами, що прорвалися у 41 р. майже до самої [[Галлія|Галлії]]. Принцепса, який відвідав його табір, Гальба порадував гарною виучкою військ, а ще більше тим, що після навчань пробіг за його [[Колісниця|колісницею]] цілих 20 миль. Після повідомлення про вбивство [[Калігула|Калігули]] багато хто радив Гальбі скористатися нагодою та захопити владу, але він віддав перевагу залишитися осторонь. Цим він здобув прихильність [[Клавдій|Клавдія]], був прийнятий у коло його друзів і досяг такої шани, що через його раптову і тяжку хворобу був відкладений навіть похід у [[Римська Британія|Британію]]. В 45 р. він без жеребкування отримав проконсульство на два роки в [[Африка (римська провінція)|Африці]], щоб навести порядок в цій провінції, неспокійній через внутрішні розбрати та повстання варварів. Він навів там порядок з ревною строгістю та справедливістю навіть у дрібницях. І відтоді майже до середини правління [[Нерон]]а він жив переважно у спокої. У 61 р. він отримав призначення в [[Тарраконська Іспанія (римська провінція)|Тарраконську Іспанію]]. Цією провінцією він керував вісім років, але непостійно та по-різному. Спочатку він був суворий і крутий, і не знав навіть міри в покаранні за провини, але поступово впав у бездіяльність та ледарство.
 
== Прихід до влади ==
 
Так складалися справи, коли в 68 р. супроти Нерона підняв повстання [[претор]] Галлії [[Юлій Віндекс]]. Після того, як Віндекс почав відкриту війну, він написав Гальбі, закликаючи його прийняти верховне правління. Чутки про це розповсюдилися заздалегідь і зібрали величезну кількість людей, що бажали перевороту. Цього разу Гальба імператорський титул не прийняв, він погодився послужити вітчизні, і назвав себе не Цезарем і не імператором, а полководцем римського [[Сенат|сенату]] й народу. Багато намісників відрікалисьвідреклося від Нерона, і майже всі приймалиприйняли сторону Гальби, але Вергіній, начальник германських легіонів в Галлії, оголосив, що він і сам не прийме верховного панування, і нікому не дозволить отримати його попри волі та вибору сенатасенату. Він виступив проти Віндекса і розбив його в завзятому бою. Втративши 20 000 солдат, Віндекс покінчив життя самогубством. Стурбований цим, Гальба повернувся до Іспанії і почав чекати, чим це все закінчиться. У червні прийшла звістка, що Нерон покінчив із собою, а сенат проголосив Гальбу імператором. Тоді Гальба склав звання легата, прийняв ім'я Цезаря і вирушив у дорогу. В Галлії до нього приєднався Вергіній, який, отримавши постанову сенатасенату, визнав Гальбу [[Римські імператори|імператором]] і привів до присяги на вірність йому свої легіони.
 
== Правління і смерть ==
У Римі на нього чекали з нетерпінням. Одним із перших його розпоряджень було розшукати та повернути всі цінні речі, які Нерон подарував своїм улюбленцям. Оскільки ці речі вже встигли не раз змінити власників, розраховуватися за шалені витрати минулого принцепса довелося людям цілком стороннім та ні в чому не винним. Пішли чутки про його суворість, жорстокість та скупітсьскупість; своїми діями Гальба підтвердив та примножив ці чутки. Пошукам не було кінця, і вони охоплювали все більше коло осіб, тому про Гальбу усюди почали говорити з презирством. До того ж незабаром виявилося, що він сліпо довіряє своїм радникам — друзям та [[Вільновідпущеник|вільновідпущеникам]] — і все робить по їх вказівці. А ті, всі як один, виявилися людьми жадібними та жорстокими.
 
У Римі на нього чекали з нетерпінням. Одним із перших його розпоряджень було розшукати та повернути всі цінні речі, які Нерон подарував своїм улюбленцям. Оскільки ці речі вже встигли не раз змінити власників, розраховуватися за шалені витрати минулого принцепса довелося людям цілком стороннім та ні в чому не винним. Пішли чутки про його суворість, жорстокість та скупітсь; своїми діями Гальба підтвердив та примножив ці чутки. Пошукам не було кінця, і вони охоплювали все більше коло осіб, тому про Гальбу усюди почали говорити з презирством. До того ж незабаром виявилося, що він сліпо довіряє своїм радникам — друзям та [[Вільновідпущеник|вільновідпущеникам]] — і все робить по їх вказівці. А ті, всі як один, виявилися людьми жадібними та жорстокими.
 
Найнебезпечнішою для нього була ненависть солдат та [[Преторіанська гвардія|преторіанців]]. Багато з них взяли участь у повстанні проти Нерона, спокусившись на щедрі обіцянки своїх начальників. Але за їх зраду Гальба їм нічого не заплатив. Коли ж [[Принцепс|принцепсу]] повідомили, що солдати незадоволені та обурені його скупістю, він відповідав, що звик набирати, а не купувати воїнів. Цим він настроїв проти себе легіони в усіх провінціях.
Рядок 42 ⟶ 41:
 
== Джерела ==
* [http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Monarh1/index.php К. Рыжов. Все монархи мира. Древняя Греция. Древний Рим. Византия.] {{ref-ru}}
 
* [http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Monarh1/index.php К. Рыжов. Все монархи мира. Древняя Греция. Древний Рим. Византия.]
{{Римські консули 15-37 н.е.}}
{{Римські імператори}}