Нідерландська революція: відмінності між версіями

[[Карл V]] отримав Нідерланди у спадок від свого батька [[Філіп I Красивий]], а від матері — [[Іспанія|Іспанію]]. Сам [[Карл V]] народився на території тодішніх Нідерландів, у місті [[Гент]]. У [[1555]] р. він зрікається Нідерландів на користь свого сина Філіпа II, а у [[1556]] р. і від іспанської корони. Неврожай [[1566]], підвищення податків, нетерпимість до [[протестантизм]]у, який набирає обороти, породили реакцію у вигляді іконоборницького повстання, яке було спровоковано протестантськими [[агітатор]]ами. У той момент [[штатгальтер]]ом Нідерландів була [[Маргарита Пармська]]. Однак у [[1567]] р. іспанський [[король]] посилає до Нідерландів з широкими повноваженнями герцога Альбу, чиї «антикризові» заходи буквально підривають країну.

Зміщення балансу сил у епоху пізнього середньовіччя означало, що багато хто із нідерландських адміністраторів були вже не традиційними аристократами, а вихідцями із незнатних родин (т. зв. [[буржуазія]]), які досягли свого статусу протягом останніх століть. У цій колекції розсіяних аристократичних князівств у союзі під проводом бургундських герцогів, виділилося більше, ніж коли-небудь, вище дворянство та їх правителі. У XV столітті [[Брюссель]], таким чином, став де-факто столицею сімнадцяти провінцій.

Ще у [[Середньовіччя]] райони Нідерландів, представлені дворянством і торгівцями, користувалися значною автономією при призначенні адміністраторів. [[Карл V]] і [[Філіп II]] вдосконалювали управління імперією шляхом підвищення авторитету центральної влади у питаннях права і податків, що викликало підозри серед дворянства і купецтва. Одним з прикладів цього є захоплення влади у місті [[Утрехт]] у [[1528]] р., коли [[Карл V]] витіснив Раду Гільдії майстрів, яка керувала містом, власним намісником, котрий узяв владу у всій провінції Утрехт. Карл наказав побудувати великий укріплений замок Вреденбург для захисту від князівства Гельдерн та контролю за громадянами Утрехта. За правління Марії Австрійської (1531–15551531—1555 рр.) традиційна влада здебільшого пішла від намісників і вищої знаті, які були замінені професійними юристами у Державній раді.