Відкрити головне меню

Зміни

932 байти вилучено, 8 місяців тому
оформлення
Християнство (католицизм) справило величезний вплив на суспільний і сімейний побут ясів, на все їхнє духовне життя: було втрачено багато традиційних обрядів, звичаїв, народних уявлень. Деякі стародавні обряди (наприклад, пов'язані із сільськогосподарським календарем) під впливом християнства значно трансформувалися. Під Новий рік група хлопців у масках (зображеннях різних тварин), озброєна палицями, з піснями обходила будинки односельчан, бажала їм у прийдешньому році рясного врожаю і всіляких гараздів. Існував і такий звичай. Наповнивши мішечки золою, хлопці кидали їх у двір тієї родини, де була стара дівка або дорослі дочки, що ще не вийшли заміж. Цей обряд виконувався також під Новий рік і вважався традиційно яським{{sfn|Калоев|1984|p=106}}.
 
Цікавий ще той факт, що під час різдвяних свят головним персонажем в угорських святчаних маскарадних масках був олень, відомий у осетинів, „саджы сар“. Фахівці з етнографії Угорщині цей обряд також відносять до давнього періоду їхнього життя. Дослідники взаємодії культур іранських та фінно-угорських народів пов'язують його з культом оленя у аланів. Прикметно, що осетинський „саджы сар“ був насправді маскою не оленя, а кози, тобто осетини утримали назву, а не форму, угорці ж&nbsp;— і те й інше<ref>{{sfn|Магометов&nbsp;А.&nbsp;Х. Взаимодействие культур иранских (скифов, сарматов и алан) и финно-угорских народов // История, этнография и культура народов Северного Кавказа.&nbsp;— Орджоникидзе: Северо-Осетинский государственный университет им. К.&nbsp;Л.&nbsp;Хетагурова, |1981.&nbsp;— С. |p=33. </ref>}}.
 
По всій Угорщині здавна відомий також весняний звичай встановлення [[Травневе дерево|травневого дерева]]. Вже в [[XVIII століття|XVIII&nbsp;ст.]] відомі офіційні заборони встановлення травневого дерева через заворушення, шум, що відбувалися при цьому, бо часто вирубували цінні фруктові дерева. У [[XX століття|XX&nbsp;ст.]] юнаки ставили зазвичай травневе деревце перед будинком своїх дівчат. У Ясшаґу травневим деревцем здебільшого були береза чи тополя; його прикрашали креповим папером, стрічками, на гілки вішали пляшку вина та інші подарунки. Натомість у палоців юнак тільки ставив дерево перед будинком дівчини, а прикрашала його дівчина та її мати. Якщо дівчина подобалася не тільки одному хлопцеві, то за право поставити їй дерево часто спалахували сварки і бійки, і поставлене дерево треба було охороняти від суперників<ref>Деметёр Т. Венгры // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: конец XIX&nbsp;— начало XX&nbsp;в. Весенние праздники.&nbsp;— М. : Наука, 1977.&nbsp;— С. 198; Dömötör Tekla. Hungarian Folk Customs.&nbsp;— Budapest: Corvina Press, 1972&nbsp;— P. 41.</ref>. Віддаленою відповідністю травневого дерева є осетинський звичай щорічно у другий понеділок травня зрубувати невелику зелену сосну і ставити її на перевалі з особливим обрядом. Така сосна могла прикрашатися шкурами жертовних тварин<ref>Басилов В. Н., Кобычев&nbsp;В.&nbsp;П. Николайи кувд (осетинское празднество в честь патрона селения) // Кавказский этнографический сборник.&nbsp;— М. : Наука, 1976.&nbsp;— Том VI.&nbsp;— С. 138, 141, 145, 152—153.</ref>. У таджиків Ферганської долини на весняні свята також прийнято було прикрашати зрубані деревця<ref>Снесарев&nbsp;Г.&nbsp;П. Реликты домусульманских верований и обрядов у узбеков Хорезма.&nbsp;— Москва: Наука, 1969.&nbsp;— С. 199.</ref>.
 
== Традиційні танці ==
Дослідники відзначають багато спільного і цікавого в народному танцювальному мистецтві [[Угорці|угорців]] і [[осетини|осетинів]], що має знову-таки давню основу. Наприклад, в [[Угорщина| Угорщині]] поширений пастушачий танець, який зображає боротьбу на палицях. Угорські етнографи припускають, що його ранньою формою був танець з шаблями, який відомий у [[Осетини|осетинів]] як танець з кинджалами<ref>{{sfn|Магометов&nbsp;А.&nbsp;Х. Взаимодействие культур иранских (скифов, сарматов и алан) и финно-угорских народов // История, этнография и культура народов Северного Кавказа.&nbsp;— Орджоникидзе: Северо-Осетинский государственный университет им. К.&nbsp;Л.&nbsp;Хетагурова, |1981.&nbsp;— С. |p=33. </ref>}}.
 
У народних танцях ясів осетинський хореограф-професіонал може знайти багато схожого з осетинськими танцями. Поряд з загальноугорськими танцями у ясів зберігаються традиційні танці: чоловічі і жіночі, групові, сольні, пастуші, войовничі й інші. Деякі яські танці супроводжуються співом, як у осетинів при виконанні танців «хонгæ кафт» і «чепена»{{sfn|Калоев|1984|p=106}}.
35 389

редагувань