Українська народна міліція (Львів): відмінності між версіями

За спогадами голови [[Українське державне правління|українського уряду]] [[Стецько Ярослав Семенович|Ярослава Стецька]], після прибуття його [[Похідні групи ОУН|похідної групи]] до [[Львів|Львова]] [[30 червня]], він віддав розпорядження [[Равлик Іван Романович|Івану Равлику]] про негайне створення міліції. [[30 червня]] [[Равлик Іван Романович|Равлик]] як один із керівників [[Служба безпеки ОУН (б)|Служби безпеки]] долучився до створення міліції на території [[Львів|Львова]] та інших населених пунктів, з метою забезпечення проголошення [[Акт відновлення Української Держави|відновлення державності]], і згодом мав призначити коменданта міліції [[Львів|Львова]]<ref>Стецько Ярослав. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державності України.&nbsp;— Торонто,1967&nbsp;р.&nbsp;— С. 179—182</ref><ref>[http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/06/30/152654/ Рябенко С. Українська міліція Львова: «бандерівська» чи «робітничо-селянська»?]</ref>. Також до організації Народної міліції у Львові долучився член [[Похідні групи ОУН|похідної групи]] Стецька [[Врецьона Євген Омелянович|Євген Врецьона]]<ref>Українське державотворення. Акт 30 червня 1941&nbsp;р. Збірник документів і матеріалів. Упорядник Орест Дзюбан.— Львів-Київ: Піраміда, 2001&nbsp;— С. ХІІ—ХІІІ</ref>.

 

{{Цитата|

: ''Почалась організація громадянської міліції, щоб утримувати порядок в місті, бо темні типи міського шумовиння кинулись грабувати склепи. Записувались до міліції головно студентська молодь, записався і я з огляду на те, що 20 років тому був я військовим, неміг спокійно дивитись на цю масу неупорядкованих людей з національними пов'язками на лівім рукаві, бо при записуванні видавали пов'язки. Підходить до мене якийсь селянський хлопчина обвішаний бомбами і з рушницею за плечима і в досить грубій формі звертається, щоб я не втручався в не свої справи, бо «ми тут порядкуємо», хто це «ми» мені було невідомо, чи це про себе він думав, чи може про якусь групу людей, але зрештою це таке маловажне, став я до шерегу, який уже трохи упорядкував і по всьому. Нарешті вишикували цих людей у два шереги, перевели на друге подвірря, бо запис відбувався у подвірря біля палати митрополита, прийшло якесь «начальство», проходячи побачили мене. «Ви що тут робите?» питають. «Таж я українець, то й роблю те що в данну хвилину потрібне!» відповідаю. «Це можуть робити молодші, Ви йдіть і робіть щось більше відповідальне!».

 

За спогадами одного з на той момент членів українського уряду [[Паньківський Костянтин Констянтинович|Костя Паньківського]] «Молодь, що зуміла заховатися перед бранкою до Червоної Армії, ставилася до служби в міській міліції, на чолі якої станув член ОУН Евген Врецьона»<ref>Паньківський Кость. Від держави до комітету.&nbsp;— Нью-Йорк&nbsp;— Торонто: Життя і мислі, книга 10, 1970&nbsp;— С. 35</ref>. описуючи процес створення міліції, [[Паньківський Костянтин Констянтинович|Паньківський]] також зазначав, що «Організувати міліцію було дуже трудно, бо не було професійних і вишколених українців. Також не було вислужених військових підстаршин, з яких в усіх народів рекрутується склад поліції. Тому на заклик до поліцистів, жандармів і підофіцерів зголошуватись до служби в міліції відгукнулося мало людей. Зате прийшло багато, понад потребу, молодих сільських хлопців, яким треба було довшого часу для вишколу і службового досвіду. Через те міліція мусіла бути імпровізацією»<ref>Паньківський Кость. Роки німецької окупації.&nbsp;— Нью-Йорк&nbsp;— Торонто: Життя і мислі, книга 7, 1965.&nbsp;— С. 400—401</ref>.