Остафій Іванович Дашкевич: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Taromsky (обговорення | внесок)
м вилучено Категорія:Українське козацтво за допомогою HotCat
AquatoR (обговорення | внесок)
Рядок 51:
 
=== Родовід ===
Згідно родоводу [[Сенютович-Бережний В'ячеслав|Сенютовича-Бережного]] батько Остапа, Іван, був [[Військовий шафарі|військовим ключником]], а дядьком доводився [[Іван Ходкевич]]<ref>Сенютович-Бережний В.&nbsp;Ю.&nbsp;Остап Дашкович (Дашкевич)&nbsp;— вождь козацький «[[Український історик]]» 1969 №&nbsp;01-03 125 с.</ref>.<!--За іншими даними, був онуком князя Данила (Дашка) Борисовича Глинського, від імені якого й утворилось прізвище шляхетського роду. Якщо дотримуватись цієї версії, тоді Остафій Дашкевич доводився троюрідним братом матері московського царя [[Іван IV Грозний|Івана ІV Грозного]], [[Глинська Олена Василівна|Олени Глинської]]. Родич або знайомий багатьох впливових родин Речі Посполитої і Східної Європи, зокрема, був нащадком [[Рюрик]]а, родичем князів Глинських, Вишневецьких і Острозьких, троюрідним небожем [[Ходкевич Ян|Яна Ходкевича]]&nbsp;— засновника роду [[Ходкевичі]]в [[герб]]у «[[Кошцієша]]» тощо{{джерело}}; більшости відомих нині козацьких отаманів того часу. Сестра Богдана була одружена спочатку з Борисом Тишкевичом, пізніше з [[київські воєводи|київським воєводою]] [[Андрій Якубович Немирович|Андрієм Немировичем]].{{Fact}}-->Згідно архівів [[Станіслав Гурський (канонік)|Гурського]] мав [[Кримські готи|схожу до татарської]] зовнішність:
 
{{текст|''«…багато мав побід над татарами, не раз також був провідником татар в походах на Москву, пустошив московські землї на великі простори і татарське військо щасливо приводив назад додому обтяжене величезною здобичею. Хитрий, відважний і щасливий войовник, він був правдивим пострахом татар. Його лице, весь вигляд тіла й одежа все було чисто татарське. Він знав їх мову і часто буваючи у розвідці, він зіставався не пізнаним в їх таборі»''<ref>[http://litopys.org.ua/hrushrus/iur70204.htm М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VII. Розділ II. Стор. 4.]</ref>}}