Наголос: відмінності між версіями

Зазвичай прийнято вважати, що український наголос, як і наголос фактично в усіх [[слов'янські мови|слов'янських]] і більшості [[індоєвропейські мови|індоєвропейських мов]], є силовий, заснований на силі видиху, м'язової напруги. Про це говорить і М. Наконечний у «Курсі СУЛМ. Фонетика» за ред. Білодіда (1969). При цьому зазначаючи, що український наголос, бувши в своїй основі силовим, має ознаки часокількісного і тонічного.

Однак [[Тоцька Ніна Іванівна|Н.&nbsp;Тоцька]], характеризуючи склад, говорить, що він найбільше визначається тривалістю, проте значною мірою і силою, і мелодикою. Цей факт підтверджено сучасними засобами експериментальної фонетики у праці О. &nbsp;С. &nbsp;Іщенка<ref>Іщенко &nbsp;О. &nbsp;С. Голосні звуки української мови залежно від темпу мовлення. &nbsp;— {{К.}}&nbsp;: Ін-т української мови НАН України, 2012. &nbsp;— 220 &nbsp;с.</ref>, який простежив превалювання за тривалістю наголошених складів над ненаголошеними в мовленні різного темпу.