Бенвенуто Челліні: відмінності між версіями

 

=== Перше прибуття до Риму ===

Заняття музикою, котрою Челліні займався лише з примусу батька, набридали йому все більше і більше, що спричинило сварку із батьком, наслідком якої була втеча Бенвенуто із батьківського дому та [[флоренція|Флоренції]]. Він поїхав у Рим, де влаштувався у майстерню до Фіренцуола ді Ломбардіо. Але на прохання батька він через два роки повернувся додому та знову зайнявся музикою. Сварки із колегами ставали все жорсткішими, через що Челліні однієї ночі перевдягнувся у монаха та знов покинув місто.

 

 

=== Облога і руйнація Риму (Sacco di Roma) ===

Під час облоги Риму у [[1527]] році Челліні, як палкий підданий Медичі, взяв участь у обороні [[Рим]]у. Добра військова підготовка дала йому змогу проявити себе непоганим вояком, що підняло його [[авторитет]] в очах Папи. За наказом Папи і без вагань Челліні знищив (перелив вироби у злитки золота) декілька ювелірних виробів, що разом важили близько 200 фунтів золота, для того, щоб вони не потрапили до рук загарбників. Але вберегти Рим від пограбування і руйнацій не вдалося.

 

 

=== Папа Павло ІІІ ===

Папа [[Клемент VII]] помер у [[1534]] році. Його заступником став Папа [[Павло ІІІ]] із дому Фарнезе. Скориставшись нагодою, Челліні вбив Помпео де Капіанеіс, що був ініціатором його переслідувань. Замість штрафу Папа видав йому листа на отримання Челліні волі. За таку доброзичливість Челліні старанно працював над створенням печатки для Папи. Сім'я загиблого Помпео шукала приводу помститися, та не знайшовши підтримки володаря міста. Загроза вбивства примусила Челліні тікати до Флоренції.

 

 

=== Перша поїздка до Франції ===

У [[1535]] велика подорож через [[Падуя|Падую]], [[Венеція|Венецію]], міста Швейцарії, а звідти до міста Ліон, дорога привела Бенвенуто Челліні до [[Париж]]у. Але ця подорож не принесла довгоочікуваного результату. Зустріч із королем не відбулася і Челліні був змушений повертатися назад. Прибувши до Риму Челліні відкрив власну майстерню, де на нього працювало вже дванадцять чоловік.

 

=== Ув'язнення ===

У [[Рим]]і, на підставі чуток, які швидко поширювались завдяки його ворогові, Бенвенуто було заарештовано. Обвинувачення було висунуто на підставі крадіжки дорогоцінних каменів, до яких Челліні було допущено із згоди Папи. Два довгих роки митець мусив сконати у жахливій в'язниці, а спроба втечі ще більше погіршила ситуацію. Одного разу була навіть спроба вбивства Челліні. В ті часи метод вбивства діамантом був дуже поширеним: камінь розбивали на дрібні шматки та додавали до їжі, внаслідок чого, завдяки будові каменя, дрібні шматочки застрягали глибоко у горлі. Жертва помирала довго та у великих стражданнях. Від такої загибелі Челліні врятувала жадібність людини, котрій доручили віднести їжу. Той вкрав діамант, а розтрощив фальшивий, чим мимоволі врятував життя ув'язненому.

 

 

=== Друга поїздка до Франції ===

Перша зустріч із королем пройшла у замку [[Фонтенбло]], де король виказав Челліні свої погляди на мистецтво та виказав побажання щодо майбутніх замов. Але дуже скоро почало відчуватися незадоволення, викликане мізерною, на думку Бенвенуто, платнею, порівняно із замовленнями, виконання яких вимагав король. Так, одного дня, Челліні вирішив втекти до Єрусалиму. Зібравшись рано вранці він вирушив у дальню подорож, яка скінчилась вже дуже скоро, коли люди короля його схопили та відвезли до палацу. Раптом, втеча стала для Челліні успіхом, бо король зробив замовлення та надав матеріали для дванадцяти срібних статуй. Як майстерню він отримав невеликий палац неподалік від Лувра.

 

 

=== Повернення до Італії ===

Влітку [[1545]] року Челліні вирішив повернутися до Італії. Прибувши до Флоренції наприкінці червня, він зустрівся із Козімо Медичі, який запропонував йому роботу у своїй майстерні. Запропоноване виконання скульптури Персея із головою медузи змусило Челліні зробити самому собі та своїм натхненникам Мікеланджело та Донателло виклик. Ці думки захопили його настільки, що він вирішив прийняти замовлення.

У той час Франциск І дуже засмутився від'їздом митця та звинуватив його у невдячності, відмовивши йому у поверненні до Франції.

 

=== Останні роки ===

Постійні сварки та незадоволення, життєві розчарування та депресії зробили відбиток на почуттях Бенвенуто; він постригся у монахи 1558 року.

Але вже у 1560 році він відмовляється від сану та одружується із власною домогосподаркою Пьєрою ди Сальвадоре Паріджі. Ще до шлюбу вона народила Челліні сина, який помер у 1559 році.

 

=== Збережені роботи ===

Сучасники високо цінували Челліні як ремісника, стосовно ж його художньої майстерності думки розділились; однак, попри це, саме йому доручили представляти скульпторів на церемонії поховання [[Мікеланджело]]. Бенедетто Варкі і Джорджо Вазарі казали багато гарних речей щодо його таланту ювеліра. Вазарі, наприклад, писав, що Челліні — неперевершений майстер медальєрного мистецтва, перевершуючи навіть давніх, та великий ювелір свого часу, а також геніальний скульптор. Із створених ним витворів ювелірного мистецтва небагато збереглося: сільничка Франциска І (1540—1543, Вена, художньо-історичний музей), медалі та монети, створені для Папи Клемента VII та Алессандро Медичі, а також ескізи декоративної застібки для одягу Клемента VII.

 

 

=== Скульптура. Персей ===

Без сумніву Челліні можна вважати найвидатнішим золотих справ майстром епохи Відродження, але також свій внесок зробив і в скульптуру. Головне місце займає скульптурна група «Персей, що тримає голову Медузи», робота, виконана на замовлення Козімо І Медичі, зараз знаходиться у Лоджії Ланци у Флоренції. Працюючи над Персеєм, Челліні спробував досягти рівня майстерності свого вчителя [[Мікеланджело]]. Під час довгої та важкої праці Бенвенуто довелось подолати багато труднощів, в нього почалась сильна [[гарячка]], внаслідок якої він практично не міг самостійно рухатись. Спочатку він довірив закінчити роботу своїм учням, котрі, через складнощі виконання, трохи не спотворили усю скульптуру.

 

 

=== Золоті вироби ===

До збережених дотепер робіт належить медальйон Клемента VII, що є символом миру між християнськими правителями (1530). На медальйоні зображений бюст Папи, він був підписаний іменем самого автора. Також зберігся підписаний медальйон із портретом Франциска, медаль Кардинала П'єтро Бембо, а також неперевершена золота сільничка (відома як Сальєра), зроблена для Франциска І. Цей артефакт — 26-и сантиметрова у висоту фігура, красою якої захоплювались як у ті часи, так і сьогодні. Фігура зображує голих бога та жінку, що сидять один навпроти одного із перехрещеними ногами, та символізуючи Землю.

 

 

=== Мармурова фігура Христа ===

Однією із найважливіших робіт, що відноситься до пізньої творчості Челліні, є оголена фігура Христа зроблена із мармуру. Коли Челліні отримав прекрасний шматок мармуру, він вважав себе не гідним навіть торкатися до нього і першою людиною, котрій він хотів віддати мармур, був Мікеланджело. Але Челліні довелось взятися за роботу самому, бо Мікеланджело був вже у віці та не міг подолати таке завдання. Як наслідок, Челліні створив такий шедевр, що не уступав витворам його вчителя. Хоч спочатку скульптуру планували розмістити на місці поховання Челліні, пізніше вона була продана Медичі та перевезена до монастиря неподалік від Мадриду (Crocifisso (El Escorial, Monastero di San Lorenzo, 1556—1562)). Там робота була трохи допрацьована: до неї була додана настегенна пов'язка.

 

=== Втрачені роботи ===

Бенвенуто Челліні працював на Олессандро Медичі, першого графа Флоренції, для якого у 1535 році створив монету — медаль(аверс-профіль графа, реверс — фігури святих Козьми і Даміана).

Деякі мистецтвознавці вважають «Юпітера, що перемагає гігантів», «Поєдинок Персея та Фіная» та Собаку роботами, створеними руками Челліні.

 

== Аналіз життя і творчості ==

Сам Бенвенуто, учень Мікеланджело, вельми почитав свого вчителя, однак був переконаний, що той — представник минаючого покоління художників, а серед його однолітків рівних йому просто немає. Коли правитель Флоренції герцог Козимо Медичі, замовивши мармурову статую Персея, вирішив трохи збити ціну за виконання та натякнув, що інший художник зробив би це не гірше, Бенвенуто вигукнув: «Мій вчитель Мікеланджело Буонарроті, коли був молодше, зробив би так само, та і йому це коштувало б не менших зусиль, ніж йому. Зараз, коли він вже старий та авжеж не зможе виконати це замовлення, а не думаю, що на світі є інша людина, яка здатна впоратись із таким замовленням». Впевненість Челліні у своїй обраності була безмірно великою. У своїй автобіографії «Життя» він перелічує відразу декілька фактів, які вказують на його обраність. Треба почати з того, що у ранньому дитинстві він голіруч схопив скорпіона, і той його вжалив. Потім він бачив у вогнищі саламандру, в якійсь мірі містичну істоту, і оскільки ніхто інший не міг її побачити, то це і стало для нього знаком обраності.

 

 

=== Використання образу в мистецтві ===

* [[Гектор Берліоз]] написав оперу про життя Челліні.

* [[Олександр Дюма]] написав драму «Бенвенуто Челліні», а також роман «Асканіо», що базується на житті Бенвенуто.

 

== Див. також ==

*[[Портрети Бенвенуто Челліні]]

*[[Мистецтво Італії]]

* [http://www.pbase.com/yolyn/image/33903662/original Зображення на Pbase]

* [http://www.scultura-italiana.com/Galleria/Cellini%20Benvenuto/ Колекція зображень]

 

{{DEFAULTSORT:Челліні, Бенвенуто}}