Вікіпедія

Константинопольська православна церква: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Іншим визначним діячем церкви був Константинопольський єпископ був св. Іван Златоуст - змінено на - Іншим визначним діячем церкви був Константинопольський єпископ св. Іван Златоуст
Рядок 36:
== Історія церкви ==
 
Один з Отців Церкви — Константинопольський єпископ св. [[Григорій Богослов]] (рік смерті — 389), чимало сприяв становленню Константинопольської церкви, спростуванню єресі аріанства та формулюванню вчення Церкви про Троїчного Бога й Боговтілення. Іншим визначним діячем церкви був Константинопольський єпископ був св. [[Святий Іван Золотоустий|Іван Златоуст]] (рік смерті — 407). Із семи Вселенських Соборів Церкви три збиралися в Константинополі. Це Собори другий (381), п'ятий (553) і шостий (680/681). Крім того, в Константинополі збирався так званий « п'ято-шостий» або «Трульский» Собор (691), що відіграв чималу роль у формуванні канонічної традиції Православної Церкви.
 
Згодом, дедалі більше зростали суперечності між східною та західною частинами Римської імперії і, відповідно, Східною й Західною Церквами, центрами яких були відповідно Константинополь та Рим. Рим все більше претендував на гегемонію в християнському світі.
Рядок 735:
Відзначимо, що православні українці та білоруси в складі Великого князівства Литовського звільнилися від монгольського панування вже у 14 ст., в той час як [[Велике князівство Московське|Московське князівство]] перебувало в «союзі» з ординцями до кінця 15 ст., успадкувавши від них деспотично-самодержавницький устрій влади. Перебуваючи у складі Литовської держави, українці відновили свою прадавню Київську митрополію. Але й московські ієрархи продовжували називати себе «Київськими» митрополитами, фактично ніякого відношення до Києва не маючи.
 
Скориставшись складною ситуацією, в якій опинився Константинополь під ударами турків-османів, 15 грудня [[1448]] р., [[Москва]] позбавила сану канонічно поставленого митрополита Ісидора і самочинно, без згоди Вселенського патріарха, оголосила про свою церковну автокефалію, обравши свого власного митрополита з титулом «Московського». Цей вчинок пояснили буцім-то «відпадінням» греків від справжнього православ'я в унію з католицьким [[Рим]]ом, яка була проголошена на Ферраро-Флорентійському соборі [[1438]]–[[1439]] рр. За це самочинство Константинопольський патріархат наклав на Московську церкву відлучення, яке не скасоване й досьогоднідо сьогодні. Відомо, що [[Флорентійська унія]] проіснувала лише 10 років і була скасована, і в Константинопольській церкві знов було відновлено православ'я.
 
До Константинопольського патріархату у різні часи належали:
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Константинопольська_православна_церква