Спасо-Преображенський собор (Вінниця): відмінності між версіями

'''Свято-Преображенський кафедральний собор''', початково '''Костел домініканців''' є національною пам'яткою архітектури. Від 1990 до середини грудня 2018 року була головним храмом [[Вінницька єпархія Української Православної Церкви|Вінницької єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату]]. З грудня 2018 року перебуває під юрисдикцію [[Православна церква України|Православної церкви України]]. Будівля розташована в історичному центрі міста, серед комплексу середньовічних фортифікаційних споруд ''Мури'', які складалися з монастирів [[єзуїт]]ів, [[Домініканці (орден)|домініканців]] і [[Капуцини|капуцинів]].

Перші польські домініканські монахи з'явились у місті в [[1630]] році. У часи визвольної боротьби Богдана Хмельницького вони залишили монастир та повернулись сюди лише наприкінці XVII  ст. У 1758 році [[брацлав]]ський земський суддя Міхал Грохольський (батько [[брацлавські воєводи|брацлавського воєводи]] [[Марцін Ґрохольський|Марціна]]) звелів побудувати для них кам'яний костьол. Але в 1831—1833 роках монастир скасували — [[Російська імперія]], що захопила Вінницю, вимагала утвердження православ'я на своїх нових територіях і витіснення католицизму. Як пояснювала нова московська влада, монастир закривався через недостатню для його утримання кількість ченців.

== ДивисьДив. також ==