Операції ВМФ Великої Британії на Балтиці (1918—1919): відмінності між версіями

Тим часом загони більшовиків підходили до [[Рига|Риги]] і уряд на початку [[Січень|січня]] евакуювався на кораблях англійської ескадри до [[Лієпая|Лієпаї]]. Одночасно було вирішено замінити ескадру Александра-Сінклера більш потужною [[Контр-адмірал|контр-адмірала]] {{нп|Уолтер Кован|Уолтера Кована|en|Walter Cowan}}, що прибула 5 [[Січень|січня]] до [[Копенгаген]]у і далі до Таллінну. 18 січня 1919 за підтримки флоту був висаджений десант і взята [[Нарва]]. {{нп|7-а армія РККАРСЧА||ru|7-я армия (РККА)}} була відкинута до [[Псков]]у, у полон потрапило до 600 її вояків.

З [[26 квітня]] естонський і англійський флоти розпочали мінування [[Фінська затока|Фінської затоки]], острова {{нп|Гогланд||en|Gogland}}. У травні сили Білої армії прорвали фронт біля Нарви і розпочали наступ на Псков. [[13 травня]] на міні біля Таллінну підірвався крейсер {{нп|HMS Curacoa (D41)|HMS Curacoa|en|HMS Curacoa (D41)}}, який з великими труднощами повернувся до Англії. 23 травня на підтримку підійшли крейсер [[HMS Dragon (D46)|HMS Dragon]], флотилія [[Підводний човен|підводних човнів]] з плавбазою. 28 травня кораблі ДОТ отримали наказ підтримати відступаючі частини РККА[[РСЧА]] у {{нп|Копорська затока|Копорській затоці|ru|Копорская губа}}, де вони вступили у перестрілку з англійськими кораблями, що повторилось 1 [[Червень|червня]]. 16 червня при бойовому траленні Фінської затоки підірвались два британських [[Тральщик|тральщики]]. 4 [[Липень|липня]] есмінці «Азард», «Гавриил» невдало атакував о 17.37 підводний човен {{нп|HMS L55|L55|en|HMS L55}}, який при відході течія занесла на мінне загородження, де він підірвався і затонув з екіпажем.

Наступ розпочався 28 вересня, а 9 [[Жовтень|жовтня]] англійські кораблі прибули до [[Рига|Риги]] для підтримки наступу латвійського війська. Естонський флот здійснив декілька вдалих десантних операцій у тилах стрімко відступаючої [[Робітничо-селянська Червона армія|РККАРСЧА]]. 20 жовтня сили біло армії підійшли найближче до [[Ленінград|Петрограду]], де їх обстріляли кораблі Балтфлоту. 21 жовтня з Кронштадту вийшли есмінці «Гавриил», «Свобода», «Константин», «Азард» для постановки [[Морська міна|мін]] у Копорській затоці, де вони вночі потрапили на мінне поле. О 5.48 підірвався «Гавриил», о 5.50 «Константин»<ref>{{нп|Констянтин (есмінець)|Константин (эсминец) {{ref-ru}}|ru|Константин (эсминец)}}</ref> і «Свобода»<ref>{{нп|Володимир (есмінець)|Владимир (эсминец) {{ref-ru}}|ru|Владимир (эсминец)}}</ref>. З першого за 20 хвилин врятувалось 19 моряків, другий переломався навпіл і відразу затонув, з третього за декілька хвилин встигло врятуватись 6 осіб). Останній у строю «Азард» 15 хвилин виходив з мінного поля заднім ходом. Загинуло 485 моряків. Слідча комісія виявила декотрі порушення у плануванні операції, визнавши правильними дію капітанів загиблих кораблів. Згодом Корнатовский М. А.<ref>{{нп|Корнатовський Микола Арсенович|Корнатовский, Николай Арсеньевич {{ref-ru}}|ru|Корнатовский, Николай Арсеньевич}}</ref> писав, що [[Офіцер|офіцери]] кораблів мали домовленість про здачу кораблів англійському флоту, але по волі випадку вони потрапили на мінне поле.

Для атаки форту «Краснофлотский» («Красная горка»<ref>{{нп|Красная Горка (форт)|Красная Горка (форт) {{ref-ru}}|ru|Красная Горка (форт)}}</ref> був викликаний [[Монітор (корабель)|монітор]] [[HMS Erebus (I02)|«Еребус»]], який 27 жовтня випустив близько 30 [[Снаряд|набоїв]] калібром 381,0&nbsp;мм. Через погану видимість і вичерпання боєзапасу він відійшов у море. 29 жовтня британські крейсери обстріляли батареї РККАРСЧА у Копорській затоці, а есмінець «Азард» був пошкоджений авіабомбою. 30 жовтня HMS «Erebus» повторно обстріляв форт «Краснофлотский», випустивши 30 набоїв. Британські та естонські кораблі підтримували контратаки Північно-Західної армії. 4 листопада британські кораблі в останній раз здійснили обстріл позицій РККАРСЧА.