Уряд Карпатської України: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 189:
[[28 грудня]] [[1938]] року Августин Волошин прийняв делегацію євреїв, які складали 12&nbsp;% всього населення. Делегати заявили про свою лояльність до влади. У відповідь на це премєр-міністр Августин Волошин заявив: «Я до жидів, які шанують свою релігію і національність, завжди ставився прихильно. Щодо культурних потреб жидівського населення, то вони будуть по можливості сповнені»<ref>Нова Свобода, 1 січня 1939 року</ref>. Однією з форм переслідування євреїв угорським окупаційним режимом було видворення їх з краю. Ця акція розпочалася відразу після встановлення на Закарпатті окупаційного режиму.
 
== Третій уряд (з [[6 березня|6]] до [[15 березня]] [[1939]]) ==
== Проголошення незалежності Карпатської України ==
[[Файл:КарпатськаБращайко УкраїнаЮлій 2.jpg|міні|праворуч|311x311px170px|Мапа Карпатської України у 1939[[Юлій роціБращайко]]]]
[[Файл:Клочурак.jpg|міні|ліворучправоруч|218x218px240x240px|[[Степан Клочурак]].]]
Незважаючи на певне зближення діячів Карпатської України і загравання уряду Німеччини з українськими політичними силами, Угорщина не відмовлялась від своїх претензій на всю територію Закарпаття. Втім, останнє слово в розв'язанні проблеми Закарпаття належало саме Німеччині, яка певний час приховувала свої справжні наміри й стримувала Угорщину від агресії.
 
Наприкінці [[1938]]&nbsp;— початку [[1939]] поки в дипломатичних колах і громадськості європейських держав навіть склалося враження, що [[Третій рейх]] «підтримує» Карпатську Україну. Рішення [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]] від [[6 березня]] [[1939]] року про остаточно ліквідувати [[Чехословаччина|Чехо-Словаччину]] зняло будь-які покрови з політики Німеччини. [[12 березня]] [[1939]] року Гітлер дав згоду регенту Угорщини [[Міклош Горті|Міклошу Горті]] на окупацію Карпатської України.
[[Файл:Бращайко Юлій 2.jpg|міні|ліворуч|166x166px|[[Юлій Бращайко]]]]
[[14 березня]] [[1939]] року, щойно дізнавшись про проголошення самостійності Словаччини, що свідчило про остаточний державний розпад [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]] та великої кількості угорських військ на кордонах, Августин Волошин офіційно проголосив [[Карпатська Україна|Карпатську Україну]] незалежною державою<ref name="НС"/><ref>[http://www.zakarpatia.com/?p=875 Проголошення незалежності Микола Вегеш, Маріан Токар]</ref>.
 
Того[[6 жберезня]] дня[[1939]] року був сформований третій уряд:
 
* Прем'єр-міністр&nbsp;— [[Авґустин Волошин]];
* Міністр закордонних справ&nbsp;— [[Юліян Ревай]];
* Міністр внутрішніх справ&nbsp;— [[Перевузник Юрій Юрійович|Юрій Перевузник]],;
* Міністр господарства&nbsp;— [[Степан Клочурак]];
* Міністр фінанси та комунікацій&nbsp;— [[Юлій Бращайко]];
* Міністр здоров'я та соціальної опіки&nbsp;— [[Микола Долинай]].<ref name="НС">[https://drive.google.com/file/d/0ByEPC8MjcH3odVNKQjh4Ylpldnc/view Газета «Нова свобода»&nbsp;— 16 березня 1939 року, Хуст]</ref>.
 
=== Проголошення незалежності Карпатської України ===
[[14 березня]] [[1939]] року, щойно дізнавшись про проголошення самостійності Словаччини, що свідчило про остаточний державний розпад [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]] та великої кількості угорських військ на кордонах, Августин Волошин офіційно проголосив [[Карпатська Україна|Карпатську Україну]] незалежною державою<ref name="НС"/><ref>[http://www.zakarpatia.com/?p=875 Проголошення незалежності Микола Вегеш, Маріан Токар]</ref>.
[[Файл:Карпатська Україна.jpg|міні|ліворуч|300px|Мапа Карпатської України у 1939 році]]
Після цього до Берліна була відправлена телеграма: «Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст».
Окремі підрозділи угорських військ тим часом вже перейшли кордони Карпатської України, а відповіді з Берліна не було. Вранці [[15 березня]] уряд Августин Волошина ще раз звернувся до Берліна з конкретним запитанням, чи віддала Німеччина Карпатську Україну Угорщині. Лише після цього відомство [[Ріббентроп]]а через свого консула в Хусті порадило Августину Волошину «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у даній ситуації, на жаль, не може взяти Карпатську Україну під протекторат».[[Файл:Khust high school.jpg|міні|300px270px|[[Хустська школа № 1 імені Августина Волошина|Хустська школа №1 ім. Авґустина Волошина]], у приміщенні якої відбулась сесія Сойму Карпатської України у [[1939]] році]]У такій безвихідній ситуації того ж дня в [[Хуст]]і о 15 год. 30 хв. розпочала свою роботу перша і остання сесія [[сойм Карпатської України|Сойму Карпатської України]]. Головою [[Сойм Карпатської України|Сойму]] обрано [[Штефан Августин Омелянович|Авґустина Штефана]], заступниками [[Степан Росоха|Степана Росоху]] та [[Ревай Федір|Федіра Ревая]]. Протягом трьох годин відбулося шість окремих засідань. Таємним голосуванням сойм обрав президента новоствореної української держави отця Августина Волошина та прийняв два закони, які мали статус конституційних і визначали форму нового державного утворення.[[Файл:Конституційний закон Карпатської України №1.jpg|міні|праворуч|255px265px|Конституційний закон №&nbsp;1]]Ними підтверджувалося, що [[Карпатська Україна]] є незалежною державою&nbsp;— республікою з президентом на чолі, обраним соймом. Державною мовою Карпатської України проголошувалася [[українська]]. Державним прапором затверджувався національний [[синьо-жовтий прапор]], а державним гербом&nbsp;— сполучення [[Герб Закарпатської області|краєвого герба]] (ведмідь у лівім червонім колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним ([[тризуб]] св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі). Державним гімном Карпатської України оголошувався національний гімн «[[Ще не вмерла Україна]]».
== Четвертий уряд (з [[15 березня|15]] до [[18 березня]] [[1939]]) ==
 
[[Сойм Карпатської України]] обрав Авґустина Волошина президентом [[Карпатська Україна|Карпатської України]], який після складення присяги, [[15 березня]] [[1939]] року призначив новий (четвертий) уряд:
 
* Прем'єр-міністр та міністр закордонних справ&nbsp;— [[Юліян Ревай]];