Трипільська культура: відмінності між версіями

[[Файл:Музей трипільської культури 10.tif|thumb|200px|Пряслиця керамічні. ІVтис. до н. е. [[Жванець|Поселення Жванець]]. Із колекції [[Музей трипільської культури (Переяслав-Хмельницький)|музею трипільської культури Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»]]]]

'''Трипі́льська культу́ра''', '''культу́ра Кукуте́нь''' ({{lang-ro|Cucuteni}}, або культурна спільність «Кукуте́нь-Трипі́лля») — [[археологічна культура]] часів [[Енеоліт|енеоліту]], назва якої походить від назви [[село|села]] [[Трипілля (Обухівський район)|Трипілля]] на Київщині, у зазначеній «розширеній» назві культури присутня ще й назва румунського села [[Кукутень (Ясси)|Кукутень]].

== Вступ ==

За даними [[Пассек Тетяна Сергіївна|Тетяни Пассек]], найдавніший час знахідки трипільської культури з Подніпров'я з колекцій [[Державний історичний музей (Москва)|Державного історичного музею у Москві]]&nbsp;— [[1854]] рік<ref>Пассек Т.&nbsp;С.&nbsp;Периодизация трипольских поселений // МИА -М.&nbsp;— Л.&nbsp;— Вып. 10.&nbsp;— 1949.&nbsp;— стор. 7</ref>. Однак є дані, що в [[Галичина|Галичині]] перші розкопки для поповнення приватної колекції відбулись 1750, а знаменита [[Вертеба|печера Вертеба]] з трипільськими старожитностями була випадково відкрита [[1822]]<ref>Rook Е., Trela Е. Stanowiska kultury trypolskiej w Bilczu Zlotym w dawmym powiecie Borszcow, w swietlie zbiorow krakowskich // Z archeologij Ukrainy і Jury Ojcowskiej.&nbsp;— Ojcow, 2001.&nbsp;— S.183-206</ref>. Дослідження трипільської культури наприкінці XIX століття на землях України, які входили до складу Австро-Угорської імперії, здійснювали [[Антоній Шнайдер|А. Шнайдер]] ([[Борщівський район|Борщівщина]], [[1870-ті]]; с. [[Кошилівці]], [[1878]]), [[Адам Кіркор|А. Кіркор]] ([[Більче-Золоте]], [[1876]]; с. [[Козаччина (село)|Козаччина]], [[1877]]), [[Оссовський Готфрид Йосипович|Г. Оссовський]], В. Деметрикевич (Вертеба, Більче-Золоте), [[Ізидор Коперницький|І. Коперницький]] та В. Пшебиславський (с. Городниця, [[1877]]), [[Раймунд Фрідріх Кайндль|Р. Кайндль]] та Й. Сомбаті ([[Шипинці]]) та інші. У працях зазначених археологів знайдені старожитності культури мальованої кераміки було визначено як «домікенські», тим самим вказувалося на їхнє певне місце серед європейських старожитностей. Було зроблено перші [[Стратиграфія|стратиграфічні]] та хронологічні спостереження. Виникла дискусія про інтерпретацію скупчень обпаленої глини як поховальних споруд (Г. Оссовський) або жител (В. Деметрикевич, Р.&nbsp;Кайндль, [[Карел Гадачек|К. Гадачек]]). Накопичені під час перших розкопок джерела стали базою для подальших розкопок і досліджень культури мальованої кераміки.

Археологічні дослідження на [[Поділля|Поділлі]] наприкінці XIX&nbsp;— на початку XX&nbsp;століття пов'язані з розвідувальними працями [[Сіцінський Юхим Йосипович |Ю.&nbsp;Й.&nbsp;Сіцінського]] та створенням археологічної карти Поділля. На мапі, виданій у 1920-х роках, було позначено 30 трипільських пам'яток (усього мапа налічувала близько 2000 пам'яток). 1891-го року відомий історик [[Антонович Володимир Боніфатійович|В.&nbsp;Б.&nbsp;Антонович]] разом з Ч. Зборовським розкопали трипільське поселення біля села Кринички на Поділлі. Було досліджено залишки жител, серед яких виявлено мальовану кераміку, антропоморфні [[статуетка|статуетки]]. 1925—1929 дослідження проводили В. Козловська, М. Макаренко, П. Курінний, М. Рудинський, С. Гамченко, М. Болтенко у складі Трипільської експедиції, організованої Трипільською комісією [[ВУАК]]. 1924—1940 дослідження проводила Трипільська експедиція [[Інститут археології НАН України|Інституту археології АН УРСР]] (начальник експедиції&nbsp;— [[Магура Сильвестр Сильвестрович|С. Магура]], співробітники В. Петров, Н.Кордиш, В. Козловська, К. Коршак, М. Макаревич), до роботи в якій було запрошено Т. Пассек та Ю. Кричевського. Після 1945&nbsp;р. значні дослідження вели експедиції Інституту археології АН УРСР (Ю. Захарук, М. Макаревич, А. Добровольський, О. Лагодовська, В. Даниленко) та Інституту археології АН СРСР (Т. Пассек, К. Черниш). З 60-х років ХХ ст. працювали дослідники з Інституту археології АН УРСР&nbsp;— С. Бібіков, В. Збенович, В. Круц, Е. Патокова, Т. Мовша, М. Шмаглій, О. Цвек та ін. Після 1971&nbsp;р. розпочато вивчення поселень-протоміст трипільської культури&nbsp;— Майданецьке, Тальянки, Доброводи, Веселий Кут та ін. З кінця 60-х років В. Дудкін проводив магнітну зйомку планів поселень, всього близько 40, в тому числі найбільших&nbsp;— Майданецького (1971—1974) і Тальянок. У ХХІ ст. над дослідженням трипільської культури працюють співробітники Інституту археології НАН України, багатьох музеїв, університетів: О. Бузян, Н. Бурдо, М. Відейко, О.&nbsp;Дяченко, О. Корвін-Піотровський, Е.&nbsp;Овчинников, В. Петренко, С. Рижов, В. Рудь, Н. Скакун, М. Сохацький, Т.&nbsp;Ткачук, О. Якубенко та ін. Проводяться міжнародні експедиції за участю археологів з Великої Британії (Дж. Чапман, Б. Гейдарська), Німеччини (Й. Мюллєр, К. Рассманн, Р. Улрау, Р. Хофманн та ін.). Отримано нові геомагнітні плани поселень (2011-20162011—2016), відкрито невідомі раніше рештки укріплень, громадських споруд, гончарних горнил.

[[Файл:0040 Ukraine Eneolit 1.jpg|міні|Кукутені-Трипілля у 2-ій половині 4 тисячоріччя до Р. Х.]]

* Докукутень І -&nbsp;— немає відповідника

* Докукутень ІІ -&nbsp;— немає відповідника

* Докукутень ІІІ -&nbsp;— Трипілля А

* Кукутень А -&nbsp;— Трипілля ВІ

* Кукутень А-В -&nbsp;— Трипілля ВІІ

* Кукутень В -&nbsp;— Трипілля СІ -&nbsp;— початок СІІ

=== Прекукутень (Ранній етап) ===

Охоплювало часовий проміжок другої половини VI &nbsp;— початку V тис. до Р. Х..

==== Прекукутень І ====

Відбулося переселення носіїв новокам’яноїновокам'яної культури [[культура Боян|Боян]] з Мунтенії до Південно-Східної Трансільванії та Прикарпатській Молдові. Відбулася складна взаємодія прибульців із місцевим населенням [[Культура лінійно-стрічкової кераміки|культури лінійно-стрічкової кераміки]], носіями культур [[Культура Хаманджія|Хаманджія]], [[Кріш культура|Кріш]], [[культура Тордош|Тордош]], що зумовила формування синкретичного типу пам’ятокпам'яток Прекукутень І.

==== Прекукутень ІІ ====

==== Прекукутень III ====

Відбулося приєднання Дністро-Бузького межиріччя та середньої течії Південного Бугу. Остаточно сформувалася докукутенсько-ранньотрипільська культура, що відповідає Трипіллю А.

У другій половині [[6 тисячоліття до н.е.|VI тисячоліття]] та у першій половині V тисячоліття до н.&nbsp;е. племена трипільської культури розселялися в [[басейн річки|басейні]] [[Дністер|Дністра]] і [[Південний Буг|Південного Бугу]], де дослідники виявили багато ранньотрипільських поселень. За цього періоду вони розташувалися здебільшого в низьких місцях біля [[річка|річок]], але виявлено також поселення, розміщені на підвищених [[плато]]. Житла будували у вигляді заглиблених [[землянка|землянок]] або напівземлянок, а також переважно наземні, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з дерева або плоту, обмазаного [[глина|глиною]]. На ранньому етапі розвитку трипільської культури з'являються наземні прямокутної форми будівлі на стовпах з обмазаними глиною дерев'яними плетеними стінами, що мали [[солома|солом'яну]] або [[очерет звичайний|очеретяну]]яну покрівлю. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, план розміщення жител наближався до форми кола чи овалу.

Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками: великі посудини грушоподібної форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жіночі [[статуетка|статуетки]], модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом або канелюрами у вигляді стрічок з кількох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток. [[Статуетка|Статуетки]], модельки жител та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Серед досліджених ранньотрипільських поселень виявлено, хоч дуже рідко, різні вироби з [[мідь|міді]], переважно прикраси: браслети, кільця, гачки тощо, а в поселенні біля села Корбуни в [[Молдавія|Молдавії]] знайдено великий скарб мідних речей, переважно прикрас, котрий датовано першою половиною V тисячоліття до н.&nbsp;е.

За пізнього періоду трипільської культури значно розширилася територія, заселена трипільцями: на землі східної [[Волинь|Волині]], сточища річок [[Случ (притока Горині)|Случі]] й [[Горинь (річка)|Горині]], обидва береги Київського Придніпров'я та степи північно-західного [[Північне Причорномор'я|Причорномор'я]], де трипільці стикалися з носіями інших культур.

Значно зросло значення [[скотарство|скотарства]] в степу. Скотарство кочового характеру складалося переважно з дрібної рогатої худоби ([[вівця|вівці]], [[коза|кози]]) (до 63—65&nbsp;%). Помітного значення набув [[кінь]] (до 15—16&nbsp;%) ([[Усатівська культура|Усатове]]).

За цього періоду, на думку деяких фахівців, зберігався [[Патріархат (епоха)|патріархальний лад]].

Під впливом контактів із племенами інших культур, коли на початку [[3 тисячоліття до н.е.|III тисячоліття]] до н.&nbsp;е. у степовій зоні, південних районах Лісостепу Східної Європи та Дніпровського басейну розселилися скотарські племена так званої [[Ямна культура|ямної культури]], що посувалися зі степів у пошуках нових пасовищ, у культурі пізньотрипільських племен зникає багато рис, характерних для трипільської культури попереднього часу.

Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські форми, натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антропоморфна пластика.

З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання, подібний до обряду сусідніх патріархальних племен ямної культури.

Усатівські племена західних районів Північного Причорномор'я та нижнього Подністров'я (села [[Усатове]], [[Галеркани]], [[Борисівка (трипільське поселення)|Борисівка]], [[Маяки (Біляївський район)|Маяки]] та інші) були асимільовані носіями ямної культури, відтак [[Індоєвропейці|праіндоєвропейцями]].

* Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / [[Залізняк Леонід Львович|Л. &nbsp;Л. &nbsp;Залізняк]], [[Моця Олександр Петрович|О. &nbsp;П. &nbsp;Моця]], [[Зубар Віталій Михайлович|В. &nbsp;М. &nbsp;Зубар]], [[Отрощенко Віталій Васильович|В. &nbsp;В. &nbsp;Отрощенко]], К. Бунятян, [[Терпиловський Ростислав Всеволодович|Р. &nbsp;В. &nbsp;Терпиловський]]; за ред. Л. &nbsp;Л. &nbsp;Залізняка. &nbsp;— К.: Либідь, 2005. &nbsp;— 504 с. 966-06-0394-0.